“Не виключено, що Верховна Рада дев’ятого скликання збереться на своє перше засідання на День Незалежності, наче замінивши цією подією скасований президентом військовий парад. На порядку денному буде формування парламентської коаліції та пропозиція главі держави внести кандидатуру прем’єр-міністра, яку готова буде підтримати більшість парламентаріїв. Серед можливих претендентів – заступник виконавчого директора МВФ від України Владислав Рашкован, секретар РНБО Олександр Данилюк, голова правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв та ексміністр економіки Айварас Абромавичус. Володимир Зеленський зауважив, що уряд має очолити економіст без політичного шлейфу, від себе додам – такий, що розуміється на реальній економічній ситуації та спроможний вести діалог з нашими закордонними партнерами. Якщо ухвалення кадрових питань може минути навіть у стані ейфорії, нагадаю, що однопартійної більшості у нашій політичній історії ще не було, тому гасло “Зробимо їх ще раз” можна використовувати навіть під куполом ВР, то вже до кінця 2019 року для парламенту постане низка питань, на які потрібно буде давати відповідь. Це не лише обіцяні президентом законопроєкти про скасування депутатської недоторканості та імпічмент, навколо яких теж буде зламано чимало списів, але і інші рішення, не менш важливі. На часі розгляд проєкту державного бюджету на 2020 рік та визначення стосовно долі закону про особливий порядок місцевого самоврядування у ОРДЛО, який сьогодні не працює. Новій Верховній Раді до кінця поточного року потрібно буде визначитися з його долею, не забуваючи, що зосередження влади в руках президента дає підстави західним партнерами вимагати від нього більш рішучих дій у питанні імплементації Мінських домовленостей. Не виключено, що нове парламентське скликання захоче призначити дочасні місцеві вибори у деяких регіонах, але навіть цей крок не скасує необхідності їх проведення восени 2020-го. Потрібно буде сформувати новий склад делегації у ПАРЄ та інших представницьких органах”, – зазначає у Facebook вже згаданий Євген Магда.

Експерт також додає: “На наших очах і за безпосередньої участі мільйонів виборців відбувся злам наявної політичної системи – далеко не завжди ефективної, проте звичної для багатьох. І гасло “Так буде не завжди” звучить далеко не з позитивною конотацією. Партія “Слуга народу” отримала унікальний карт-бланш на перетворення, проте поки що не намагалася донести до співгромадян стратегічні напрямки своєї діяльності. Певний запас часу у неї є, проте виклики, які стоять перед Україною, неординарні та помітні, імітувати діяльність для їх розв’язання не вийде. Тому політична осінь в нашій державі буде гарячою та насиченою”.

джерело: oporaua.org

Звичайно, можна сподіватися на те, що рішення у парламенті із монобільшістю ухвалюватимуться набагато легше і швидше, аніж це відбувалося у попередніх скликаннях ВРУ. Але тут існують ризики щодо того, якими можуть бути нові законодавчі рішення. Представники Зеленського вже заявляли і про якийсь особливий статус російської мови в Україні, що за якоюсь хворою логікою начебто допоможе зупинити війну на сході, і про референдуми щодо всього на світі (тож треба буде ухвалити закон про референдум, якого наразі немає). Також хвилюють ті питання, що потребують змін Конституції.

А “у Зеленського” вже заявляли про можливість запровадження двопалатного парламенту в Україні, що в наших реаліях може призвести до федералізації держави. Загалом представники Зеленського неодноразово заявляли про необхідність масштабних змін нашого Основного закону. Як це все виглядатиме, як на законотворчу діяльність наступної Ради впливатиме бажання Зеленського домовитися з Путіним – це все відкриті питання щодо можливих ризиків. Нові “зелені” депутати можуть навіть не зрозуміти таких ризиків.

Загалом експерти пов’язували висуванців від “Слуги народу” на цих позачергових парламентських виборах із різними групами впливу. Журналісти проєкту “Наші гроші” писали про те, що йдеться, зокрема, і про людей, пов’язаних із одіозним бізнесменом Ігорем Коломойським, колишніх представників партії УКРОП і кандидатів, так чи інакше пов’язаних із скандальним ексчиновником та столичним забудовником Андрієм Вавришем, із народним депутатом-утікачем Олександром Онищенком, ексрегіоналом Григорієм Калетником. Звичайно, не можна говорити, що кожного кандидата від “Слуги народу” хтось контролював. Не можна говорити, що усі вони не зможуть якісно працювати. Але потрібно розуміти, що списки кандидатів від партії президента на парламентські вибори формувалися нашвидкуруч, самої партії насправді навіть зараз ще немає. Це досі ще віртуальний політпроєкт, який на хвилі перемоги Зеленського на президентських виборах здобув монобільшість у ВРУ. Майбутні нардепи від “Слуги народу” – це відображення їхніх виборців, вони є різними за своїми ціннісними орієнтирами. Їх потрібно буде звести до якоїсь цілісної роботи, а недосвідчених кадрів набагато легше “переконувати” і взяти під контроль. Тут йдеться навіть не про вплив президента Зеленського, який також недосвідчений у політиці, а про вплив Офісу президента України на усіх. Навіть вже на перший погляд таку майбутню монобільшість не важко буде перетворити на фракцію “міньйонів”, що голосуватимуть за будь-що.

Впродовж роботи восьмого скликання ВРУ експерти постійно звертали увагу на те, що потрібна реформа власне самого парламенту. Йшлося, зокрема, про подолання так званого “законотворчого спаму”. Нардепи реєстрували тисячі неякісних законопроєктів, абсолютна більшість яких навіть не мала шансів стати законами. Ми вже згадували про ймовірну “якість” наступного скликання, але принаймні можна припустити, що кількість законопроєктів буде меншою ніж в попередньому парламенті.

Водночас нагадаємо, що ще в 2015-ому розробкою рекомендацій для покращення ефективності ВРУ займалася міжнародна місія на чолі із експрезидентом Європарламенту Петом Коксом. І ще березні 2016-го наша ВРУ тоді ще під головуванням Володимира Гройсмана визнала ці 52 рекомендації основою для майбутньої реформи українського парламенту. Наступний спікер Андрій Парубій також не припиняв обіцяти провести парламентську реформу. Але до цього руки не дійшли. Серед рекомендацій, зокрема, було чітке планування законотворчої роботи депутатів. На початку кожної сесії ВРУ треба проводити відбір 20 найважливіших законопроєктів. І саме їхнє ухвалення має стати пріоритетом. Коли один із цих документів проходить повну перевірку, ухвалюється за повною процедурою, тоді інша важлива ініціатива потрапляє до цієї двадцятки. Втілення такого принципу здолає хаос, притаманний нашому парламенту. У нинішній ситуації також можна сподіватися на продуктивну співпрацю парламенту й уряду, відповідно саме урядові законопроєкти могли б ставати пріоритетними.

Окрім цього, у рекомендаціях йшлося про те, що варто обмежити право законодавчої ініціативи для окремого депутата і встановити мінімально необхідні вимоги для реєстрації законопроєкту, до прикладу, фракцією чи принаймні певною кількістю народних обранців. Також йшлося про розділення обговорення і голосування за законопроєкти. Навіть йшлося про можливість відмовитися від необхідності ухвалення усіх рішень абсолютною більшістю від загального складу ВРУ – 226 голосів. Для визначеної категорії важливого законодавства у ВРУ могла б зберегтися необхідність 226 голосів, а для конституційних змін – 300 голосів.

Звичайно, не всі ці пропозиції зараз виглядають актуальними і навіть безпечними у наших реаліях. Але загалом 9-те парламентське скликання має шанс реформувати й оптимізувати власну роботу, якщо зрозуміє суть і важливість такої реформи. І це б пішло на користь усім наступним скликанням ВРУ. У будь-якому випадку слідкуватимемо саме за змістом роботи нардепів, які невдовзі складуть присягу, бо поки видно тільки форму, в яку можна загорнути будь-що…