Скільки б команда нинішнього президента не маніпулювала популярним у Радянському Союзі виразом “слуга народу”, Зеленський, ті, хто зараз біля нього і ті, хто за ним, вочевидь, вже хочуть відчувати себе повноправними господарями нашої держави. Ледь не кожного дня ми чуємо від представників Зеленського заяви, що поєднують в собі небезпечне загравання з російською пропагандою і  передвиборчий піар. Зрештою, президент зі своєю Адміністрацією, яка вже стала Офісом, дуже хочуть переїхати з Банкової в інше місце, мовляв, тамтешня атмосфера їх дуже пригнічує. Чим вимірювали, так би мовити, ауру Банкової невідомо, як і незрозумілою залишається остаточна ціна питання переїзду. Але водночас президент Зеленський вирішив скасувати військовий парад до Дня Незалежності. І переїзд з Банкової, і військовий парад – це символи. От тільки у першому випадку йдеться про “фішечку” Зеленського для недалеких виборців, у другому – про шану захисникам України. Проте ієрархію пріоритетів Зеленського ми вже зрозуміли.

Потрібно згадати і про заяви оточення президента щодо можливості запровадження двопалатного парламенту в Україні, надання регіонального статусу російській мові, фактичної відмови від декомунізації через проведення місцевих референдумів. Загалом команда Зеленського дуже любить говорити про референдуми, хоч відповідної законодавчої бази в нас зараз немає. З підготовкою проєкту закону про референдум президентська команда не поспішає (а цікаво буде подивитись, як “у Зеленського” бачать ними розрекламоване “народовладдя”, чи не будуть якісь “підводні камені”). Натомість президент вже реєстрував у парламенті законопроєкт щодо впровадження пропорційної системи із закритими партійними списками на позачергові вибори, що було порушенням його перед- і післявиборчих обіцянок (нинішні нардепи законопроєкт відкинули). Також Зеленський вносив до парламенту законопроєкт про імпічмент президенту, в якому збережена громіздка і нереалістична процедура усунення з посади глави держави. Нинішні нардепи ухвалили закон про парламентські тимчасові слідчі комісії, що також регулює, але залишає фантастичною процедуру імпічменту президента. Зеленський не хотів підписувати цей документ. Загалом же потрібно розуміти, що без відповідних змін до Конституції неможливо зробити реалістичною процедуру імпічменту президенту. Це потрібно буде пам’ятати під час продовження “політичних танців” навколо цього питання.

Минулого тижня президент зареєстрував в парламенті законопроєкт, який, за його словами, має “розширити” люстрацію, от тільки насправді це виглядає передвиборчим піаром із виявом бажання переслідувати політичних опонентів і розчистити шлях для знищення нинішнього закону про люстрацію.

Спершу нагадаємо, що майже одразу після вступу на пост глави держави Зеленський порушив нинішній закон про очищення влади (люстрацію). Він призначив головою Адміністрації президента (АП) люстрованого одіозного юриста Андрія Богдана, який обіймав посаду в уряді за часів Януковича. Зрештою, Зеленський реорганізував АП в Офіс президента України (ОПУ), щоб взагалі посаду Богдана вивести з-під дії закону про люстрацію.

І от 11 липня, за десять днів до позачергових парламентських виборів як президентську ініціативу до Верховної Ради було внесено законопроєкт “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо очищення влади”. Пояснювальна записка і порівняльна таблиця до законопроєкту із підписом керівника ОПУ Андрія Богдана. Так зване “розширення люстрації”, про яке Зеленський оголосив у черговому відеозверненні, мало б стосуватися посадових осіб, які працювали на державних посадах із 23 лютого 2014 року по 19 травня 2019-го та не були звільнені в цей період із відповідної посади (посад) за власним бажанням. Тобто після Революції Гідності і аж до інавгурації Зеленського. Отже, “у Зеленського” зрівнюють режим Януковича і каденцію п’ятого президента України Петра Порошенка. Фактично зрівнюють вбивства українців на Майдані та запрошення російських військ в Україну із розбудовою української армії та протистоянням російському агресору. Зараз в ОПУ вирішили, що люструвати треба, зокрема, президента, спікера парламенту і його заступників, прем’єр-міністра, віцепрем’єрів, міністрів і керівників центральних органів виконавчої влади, голову Адміністрації президента.

Не потрібно бути прихильником попереднього президента, щоб зрозуміти абсурд подібної ініціативи. “Виборчі зміни і політична ротація є нормою в демократичних країнах, на відміну від невибіркового накладання заборон на всіх учасників виконавчого та законодавчого процесів управління. Із 2014 року ми мали можливість вітати прогрес у реформуванні низки важливих сфер. Притягнення до відповідальності винних у зловживанні службовим становищем є правильним кроком, однак, на наше переконання, нинішню ситуацію в Україні не можна порівняти з тією, яка була після Революції Гідності”, – так відреагували у спільній заяві на новий законопроєкт про люстрацію посли країн “Великої сімки”.

“У Зеленського” пропонують, щоб люстровані особи не могли претендувати на виборні посади, натомість у 2014-ому Венеційська комісія висловилася проти такого підходу.

“Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Президента України, Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників…12) кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад,  кандидатів на пост Президента України, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів та старост  у порядку, визначеному законодавством”, – а ось про що, зокрема, йдеться у новому законопроєкті.

“Європейські рекомендації вказують, що люстрація не може застосовуватися до виборних посад. Бо право бути обраним – це особисте право людини, тільки виборці своїм голосом можуть визначити, чи може людина працювати на виборній посаді, чи ні. Держава чи політична сила не може позбавити особу права обиратися”, – зазначає юристка, колишня виконувачка обов’язків директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України Ганна Калинчук, інформує Німецька хвиля.

І як тут не звернути увагу на те, що у люстраційному списку від ОПУ немає голів обласних і районних державних адміністрацій. І також на те, що у списку закритих для люстрованих осіб посад зберігається посада голови Адміністрації президента і не згадується про Офіс президента. Ось такий начебто випадковий нюанс: одіозний бізнесмен Ігор Коломойський свого часу працював головою Дніпропетровської ОДА за президентства Порошенка, а про колишнього юриста Коломойського, а нині керівника ОПУ Андрія Богдана, ми вже загадали.

Водночас під таку люстрацію мали б потрапити, до прикладу, призначені Зеленським секретар РНБО Олександр Данилюк та голова наглядової ради “Укроборонпрому” Айварас Абромавичус, які були міністрами за попередньої влади. В інформпросторі вже почали з’являтися повідомлення про те, що всередині команди Зеленського відбувається боротьба між різними групами впливу.

“Ініціатива Зеленського щодо люстрації чиновників періоду 2014 – до кінця президентства Порошенка – це передвиборчий піар плюс несприйняття Зеленським Порошенка і всіх його людей, плюс інтриги Богдана проти частини своєї ж команди (Данилюка і т.д.). Але основний сенс усього цього (можливо, навіть неусвідомлений) – довести до абсурду саму ідею люстрації, що вже майже вдалося. Тому Конституційному суду зі спокійною душею можна винести відповідний вердикт, але трохи пізніше, десь тижні за два-три”, – зазначає на своїй сторінці у Facebook політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Та кому треба, той все усвідомив. “Немає значення, ухвалять його чи ні. З цього моменту почалась абсолютна маргіналізація і девальвація того закону, який був ухвалений у 2014-ому”, – зазначив на своєму каналі у Telegram одіозний ексзаступник голови Адміністрації президента часів Януковича Андрій Портнов.

Він повернувся в Україну саме до інавгурації Зеленського, після цього подав не одну заяву до Державного бюро розслідувань на Петра Порошенка. Портнов неодноразово заявляв про те, що потрібно переслідувати посадовців часів Порошенка. А за тиждень до внесення законодавчої ініціативи від Зеленського Портнов повідомляв про те, що “розробив короткий законопроєкт про зміну закону про люстрацію. Забороняється обіймати будь-які держпосади посадовим особам, призначеним в період правління попереднього політичного режиму”.

Чи законопроєкт із підписом Богдана – це і є законопроєкт Портнова. Це вже і немає великого значення – ідея у будь-якому випадку одна. Лише зазначимо, що Богдан не приховує своєї давньої дружби із Портновим.

Також потрібно звернути увагу на те, що Зеленський вніс новий законопроєкт щодо люстрації в той момент, коли нинішній парламент вже не зможе його розглянути. Після початку роботи наступного скликання Верховної Ради, законопроєкт доведеться вносити повторно. Але якщо основним завданням справді була дискредитація чинного закону про люстрацію, то повторного внесення може і не бути. Зрештою, ще потрібно було слідкувати за тим, а ж що вирішить робити із люстрацією Конституційний суд…