Нинішній парламент демонструє новому президенту Володимиру Зеленському, що глава держави не є всесильним. Зеленський закликав до відставки уряду і прем’єр Гройсман подавав відповідну заяву, але нардепи не підтримали її. Не вийшло із першого разу і з бажаними Зеленським звільненнями міністра оборони, міністра закордонних справ та голови СБУ (призначення та звільнення із цих посад належить до повноважень президента, але парламент має підтвердити рішення своїм голосуванням). Два міністри і голова СБУ раніше також самі подали заяви на звільнення, але парламент провалив відповідні голосування. Президент і парламент вирішили продовжувати боротьбу між собою.

11 червня президент Зеленський ще раз попросив нардепів звільнити очільника МЗС Павла Клімкіна. І вже запропонував призначити на його місце нині заступника голови Адміністрації Президента Вадима Пристайка. Також Зеленський нарешті офіційно попросив Раду звільнити генпрокурора Юрія Луценка. Але тут знову може бути заминка.

Адже виникає питання: коли можуть відбутися відповідні голосування у парламенті? Під час погоджувальної ради керівників парламентських фракцій 18 червня представник президента у ВРУ Руслан Стефанчук попросив парламент розглянути ініційовані Зеленським кадрові питання вже на цьому пленарному тижні. От тільки нардепи зараз в процесі розгляду близько 4,5 тисяч правок до проекту Виборчого кодексу. “Наголошую вам, ми не маємо згідно з законом права переривати розгляд проекту закону, не маємо права зупиняти розгляд поправок. Що ми можемо зробити? Ми можемо зібрати позачергове засідання або за ініціативи президента України, або за ініціативи 150 депутатів. Тому всім тих, які хочуть об’єднатися, які хочуть підтримати – зберіть 150 підписів. Я гарантую, що як голова Верховної Ради України невідкладно призначу день і годину для проведення позачергового засідання”, – заявив на погоджувальній раді голова ВРУ Андрій Парубій.

Якщо окремо говорити про питання звільнення генпрокурора, то тут ще більше нюансів. Юрій Луценко тримається за посаду до останнього, заяви на звільнення він не подавав.

Водночас президент Зеленський вирішив влаштувати чергове шоу. В поданні на звільнення генпрокурора глава держави послався не на передбачені законодавством можливі причини, а на те, що Луценко не має вищої юридичної освіти.

Нагадаємо, що призначення Луценко генпрокурором у травні 2016-го було справді ганебним суто політичним рішенням. Рада тоді нашвидкуруч внесла зміни до законодавства, які дозволили очолити ГПУ людині без юридичної освіти та стажу роботи в прокуратурі. В нинішньому подані Зеленського на звільнення Луценка йдеться про те, що призначення останнього відбулося із порушенням Конституції та закону про прокуратуру. “У Зеленського” заявляли про те, що попри зміни до закону “Про прокуратуру”, за якими генпрокурор не повинен мати юридичну освіту, інші норми цього закону говорять про те, що прокурором ГПУ може бути лише людина, яка має юридичну освіту.

А тим часом з’явилася і відповідь від парламенту. Під час погоджувальної ради 18 червня голова комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін заявив, що у президентському поданні немає жодної з підстав, що дозволяють відправити у відставку генпрокурора. Кожем’якін нагадав, що закон дозволяє звільнити генпрокурора з адміністративної посади указом президента за згодою парламенту на підставі однієї з трьох обставин: якщо він особисто подав заяву, якщо було подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) або Вищої ради прокурорів, а також у разі заборгованості за аліментами.

“Немає висновків КДКП. Ні президент не зробив запиту, ні ви, як голова Верховної Ради, не запросили. Сьогодні 90% членів комітету не голосуватимуть за цей документ. Якщо завтра його поставлять на розгляд комітету, вони не прийдуть, і кворуму не буде. У нас патова ситуація”, – заявляв Кожем’якін 18 червня. На це спікер Парубій відповів, що комітет має повернути подання про згоду ВРУ на звільнення генпрокурора президентові і рекомендувати привести у відповідність до закону.

Ось така ситуація. У парламенті тепер скаржаться на те, що президент не підписує проголосовані нардепами закони (зокрема, згадується закон про імплементацію актів законодавства ЄС у сфері технічного регулювання). У президента бідкаються на те, що парламент не підтримує ініціативи глави держави.