Представник президента Зеленського у парламенті і другий номер виборчого списку партії “Слуга народу” Руслан Стефанчук дав дуже цікаве інтерв’ю РБК-Україна. Деякі висловлені ним ідеї вже збурили частину українського суспільства. Стефанчук згадав про скандальний кучмівський референдум 19-річної давності, мовляв, у 2000-ому українці підтримали запровадження двопалатного парламенту, але це не було втілено. І от зараз представник команди Зеленського заявляє, що вони не можуть “ігнорувати думку громадян, висловлену в 2000 році”. Зрозуміло, що поки в колективного “у Зеленського” лише, так би мовити, “пробують ґрунт”, перевіряють реакцію суспільства на можливі президентські ініціативи. От тільки всі ігри на теми референдумів минулих, що є абсурдним, чи майбутніх, а в нас навіть немає закону про всеукраїнський референдум, криють у собі великі небезпеки для держави Україна.

Нагадаємо, що у 2000 році тодішній президент Леонід Кучма вже грався з народом у всеукраїнський референдум, на який виносились питання про можливість розпуску парламенту главою держави (якщо впродовж одного місяця Рада не змогла сформувати постійно чинну парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України), скорочення кількості депутатів із 450 до 300, обмеження недоторканості нардепів та формування двопалатного парламенту. Тоді українці підтримали ці питання, однак Кучмі через критику та протистояння із ВРУ так і не вдалось змінити Конституцію.

Зараз президент Зеленський вже “розпустив” парламент, хоч останнє слово буде за Конституційним Судом. Щодо двопалатного парламенту, то представник Зеленського у ВРУ Руслан Стефанчук у загаданому інтерв’ю заявив таке: “Велика біда українського парламенту – половинчастий підхід до його формування, тобто змішана система виборів. В Україні вона себе не виправдала. Будь-який мікс не дає бажаного результату. Є два шляхи: або нарізування волостей з наглядачами – тоді це мажоритарка. Або шлях політичного структурування суспільства – тоді це пропорціоналка. Цю проблему можна було вирішити шляхом запровадження двопалатного парламенту, і таке рішення було підтримане на референдумі 2000 року… Це один із можливих варіантів, який ми будемо розглядати. Ми не готові сьогодні ігнорувати думку громадян, висловлену в 2000 році. Тоді було чотири питання, зокрема про дві палати та скорочення кількості депутатів. Будь-які питання, пов’язані з представництвом народу у владі, повинні виходити з кількості виборців. Коли в нас на момент здобуття незалежності в країні було 52 мільйона людей, тоді 450 депутатів могли бути виправдані. Тому ми піднімаємо питання про необхідність перепису населення. Ми хочемо зрозуміти людський ресурс в Україні, і звідси на підставі європейських норм представництва обчислити оптимальну кількість депутатів”.

На зауваження автора інтерв’ю, політичного оглядача РБК-Україна Мілана Лєліча, про те, що європейські норми дуже різні, Стефанчук відповів: “Будемо дивитися, які найбільш ефективні при цій системі державного устрою. Тут будуть питання, які стосуються форми парламенту: одно- чи двопалатний. Але я не кажу зараз про конкретну концепцію, про те, що це все буде зроблено найближчим часом. Але якщо ми виходимо з того, що ми з важливих питань повинні обов’язково враховувати думку народу, то ми не можемо ігнорувати думку, яка вже колись була висловлена. Також ми розуміємо, що той референдум проходив в інших політичних і соціальних умовах, при іншій редакції Конституції тощо. Але ми і не можемо ігнорувати те, який відсоток громадян тоді за це проголосував. Тому як політико-правове підґрунтя ми будемо враховувати і той референдум”. На запитання, чи верхня палата мажоритарна, нижня – пропорційна, відповів, що “цілком можливо, це один з варіантів”.

Нинішні дискусії в інформпросторі щодо ідеї двопалатного парламенту в Україні не надто відрізняються від дискусій часів президентства Кучми. Позицію “за” ми почули. Позиція критиків здебільшого зводиться до того, що двопалатний парламент більш притаманний державам із федеративним устроєм. Таку тенденцію можна простежити, але насправді двопалатні парламенти мають й унітарні держави, до прикладу, Польща. Та от реалії в Україні такі, що ідея двопалатного парламенту і регіонального представництва справді криє у собі величезну небезпеку федералізації. Небезпека загострюється з огляду на те, що “у Зеленського” готові домовлятися з господарем Кремля, а за нинішньої непоясненої “миротворчої риторики” українського президента і його команди не можна забувати, що Путін вже давно неприховано добивається федералізації України.

Тому новим “засідателям” на Банковій потрібно бути обережними із заявами, а не анонсувати нові “козирі” для ворога.

“Прочитав, що у новообраного президента пропонують “нову-стару” ідею переходу на двопалатний парламент. Не вдаючись тут до дискусій про те, призведе це до збільшення чи зменшення кількості депутатів і скільки реалізація такої ідеї для державної казни, пропоную згадати, що таке двопалатний парламент, звідки така форма взялась і з чим його “їдять”. Виникнення двопалатного парламенту відбулось століття назад, де у верхній палаті сиділа аристократія, а нижня палата була представницьким органом більш ширших верств населення. Класичний приклад – Велика Британія, верхня палата – це палата лордів, нижня – палата общин. Така форма організації парламенту була властива більшості імперських держав, і деякі з них такий поділ зберегли й сьогодні, зокрема, й через традиції.  Крім того, слід також пам’ятати, що здебільшого безпосередньо законотворчістю займається нижня палата, а верхня лише схвалює або відхиляє ухвалений нижньою палатою закон. Такий порядок ухвалення законів частково виник також внаслідок боротьби проти виключного права знаті ухвалювати важливі рішення.

Ще одна специфіка двопалатного парламенту – він властивий країнам із федеральним устроєм (США, Німеччина, Росія і т.д.). Унітарним державам, серед яких Україна, більше є властивим однопалатний парламент. Для федеральних держав одна палата є палатою регіонів, інша – забезпечує представництво загальнонаціональних політичних партій. Для федеральних держав створення двопалатного парламенту з гарантованим регіональним представництвом було почасти “підсолодженою пілюлею” для забезпечення процесу централізації влади і існуванню цих суб’єктів в складі єдиної держави. Небезпека федералізації унітарної держави полягає у тренді – замість уніфікації правил держави починається “розповзання”, що може призвести до розпадання країни на різні шматки. Як бачимо, виходячи з описаного мною вище, двопалатний парламент не підходить для України по жодній категорії”, – зазначає на своїй сторінці у Facebook юрист, заступник голови парламентської фракції “Самопоміч” Руслан Сидорович.

“Кожна ідея має свою логіку і свій час. Будучи реалізовані невчасно і невдало навіть ззовні привабливі зміни принесуть шкоду.

От як з двопалатністю. Справді, у багатьох країнах парламенти двопалатні. Це обов’язково у федераціях – для представництва суб’єктів. У деяких унітарних державах двопалатність – данина історичній традиції з часів розведення по різних палатах аристократів і громад. Нині часто говорять про двопалатність як “представництво регіонів”. Мовляв, регіони мають право на вето щодо рішень, які їм не подобаються. Але в нинішніх умовах, коли Україна і надалі є об’єктом агресії, це дуже небезпечний шлях… Це також зручна ширма для протидії об’єднанню суспільства. Бо, щоб вимагати більше ресурсів для перерозподілу, регіональним бонзам буде зручно ховатися за “особливості”. В той час як для громад ці питання не цікаві. Дієвою альтернативою залишається завершення адмінреформи, щоб громада, район і область відали господарськими питаннями і розвитком на відповідному рівні, а держава гарантувала безпеку, законність і ставала на заваді сепаратизму й іншим “гібридним” віянням з РФ. І двопалатність у цій формулі зайва. Не кажучи вже про те, що вона суттєво збільшує видатки на парламент і уповільнює його роботу”, – зауважив на своїй сторінці у Facebook ексдиректор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко.

Різні експерти також звертають увагу на те, що двопалатний парламент в українських реаліях призведе до послаблення власне парламенту і, навпаки, посилення можливостей президента. “У нас і так вистачає бардака, не треба його примножувати. Двопалатний парламент як інструмент системи стримувань і противаг пасує країнам, де високий рівень правової культури, де депутати у масі своїй пристойні люди, а не стадо дикунів, що не ходять на роботу і голосує чужими картками. І де двопалатний парламент буде реальним інструментом узгодження інтересів, а не способом нескінченно затягувати ухвалення рішень. Україні потрібні реформи, а через однопалатний парламент їх провести простіше. Двопалатний парламент більше підходить для стабільних суспільств із встановленими “правилами гри”, де розвиток відбувається поступально та еволюційно, на основі “косметичних” змін законодавства. Там можна роками обговорювати закони в різних палатах”, – зазначив на своїй сторінці у Facebook політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка Петро Олещук.

Зараз важко сказати, чи команда Зеленського навіть за умови повного контролю за наступним скликанням Верховної Ради втілюватиме озвучені Стефанчуком ідеї. Але небезпеку подібного сценарію потрібно розуміти вже зараз. Якщо підуть на це, то як? Стефанчук також заявив, що Конституцію буде змінено, можливо, через референдум. Тут їм потрібно згадати, що в указі про референдум Кучми у 2000-ому було не чотири, а шість питань, але Конституційний Суд визнав два з них такими, що не відповідають Основному закону. Серед “забракованих” тоді КС питань було “Чи  згодні ви з тим, що Конституція України має ухвалюватись всеукраїнським референдумом?”. А минулого року КС визнав неконституційним “закон Януковича” про всеукраїнський референдум, що передбачав можливість змін до Основного закону в обхід парламенту.