Як оцінити те, що жоден з них зараз не може чи не хоче згадати, хто ж здійснив вирішальний постріл?! А чи можна взагалі стріляти у місці, де можуть бути інші люди, гратися діти?! Чи те, що влучити в дитину міг лише один, знімає відповідальність з іншого, якщо “розважатися” зі зброєю вирішили обоє?!

“Хоч і безумно нині тяжко, але я таки спробую сформулювати у чому різниця реакції правоохоронної системи на злочини, які раніше вчиняли міліціонери і на злочини, які, на жаль, бува вчиняють і дотепер поліцейські. Різниця у наступному: нульова толерантність до підозрюваних у погонах; ані найменшого приховування інформації про неправомірний вчинок; відсутність кругової поруки. Тобто свій чи не свій, новий чи старий, дрібне правопорушення чи особливо тяжкий злочин: якщо скоїв – відповідай, курво. І водночас ми намагаємося повно подати інформацію, як тільки можливо за нормами КПК, враховуючи, що орган досудового розслідування злочинів поліцейських - не поліція, а Державне бюро розслідувань чи НАБУ. За процесуальним керівництвом Генеральна прокуратура України звісно. Комусь, якщо вважаємо, що несправедливо підозрюють поліцейських або невірна кваліфікація чи неправомірне переслідування, можемо допомогти юридично у захисті”, - написав на своїй сторінці у Facebook 4 червня директор департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

В Міністерстві внутрішніх справ намагаються демонструвати, що у них там всі “чесні” і “пухнасті”. От тільки навряд чи реакцію міністерства на трагедію можна назвати повністю адекватною. Зрештою, ми ще нижче повернемося до того, що очільник МВС Арсен Аваков впродовж кількох днів взагалі мовчав, роблячи вигляд, що трагедія його не стосується.

Виглядає так, що загалом правоохоронна система демонструє, що працює, коли виникає суспільний резонанс. Так, одразу після того, як 31 травня рідні хлопчика Кирила Тлявова доставили його до центральної районної лікарні Переяслав-Хмельницького із закритою черепно-мозковою травмою, забоєм головного мозку, внутрішньо-мозковою гематомою та перелом скроневої кістки, то місцеві поліцейські одразу намагалися приховати злочин. Принаймні так виглядає з того, якою була перша версія поліцейських.

“Поліцейські встановили, що 31 травня близько 16.00 четверо неповнолітніх дітей гуляли поруч місця свого проживання. Під час відпочинку 5-річний хлопчик з необережності послизнувся та впав на асфальтобетонне покриття та камінь, внаслідок чого отримав травму голови”, - повідомляв сайт Державного бюро розслідувань (ДБР).  Але лікарі виявили кульове поранення у голову хлопчика. І вже після цього поліцейські додатково оглянули місце події та знайшли  “гільзи від патронів Флобера, стаканчики та банки”. Тим часом у відділку поліції Переяслав-Хмельницького заявляли, що версія про те, що хлопчик розбив голову надійшла до них від рідних Кирила. В самій же поліції після цього припускали, що один з поліцейських у себе на дворі пристрілював рушницю і випадково влучив туди, де гралися діти.

“Слідством встановлено, що 31 травня 2019 року приблизно 13.00 двоє поліцейських Переяслав-Хмельницького відділу Нацполіції разом із невстановленими особами відпочивали та вживали алкогольні напої на подвір’ї приватного сектору в м. Переяслав-Хмельницький. Під час відпочинку чоловіки домовилися постріляти по металевим банкам та іншим предметам з невстановленої наразі вогнепальної зброї. Варто зазначити, що стрілянина відбувалася у місцевості, де могли б перебувати сторонні люди. Згодом, орієнтовно о 15.30, поліцейські разом із невстановленими особами влучили в 5-річного хлопчика, чим завдали йому тяжкі тілесні ушкодження”, - повідомляли у Державному бюро розслідувань 3 червня.

Хлопчика Кирила 1 червня реанімобілем доправили до Київського міського центру дитячої нейрохірургії та прооперували. В ніч на 2 травня голова Нацполіції Сергій Князєв повідомив, що двох поліцейських затримано.

Тут зауважимо, що речник Нацполіції в Київській області Микола Жукович розповідав виданню Insider про те, поліцейські переховувалися, але їх вдалося затримати. Також зауважимо, що ДБР 1 червня повідомляло про підготовку поліцейським підозри у вчинені замаху на умисне вбивство малолітньої дитини. Та 2 червня двом поліцейським вручили підозру за ч.2, ст.28, ст.128 Кримінального кодексу України (необережне тяжке тілесне ушкодження, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.) Прокурори на той момент готувалися просити суд обрати двом поліцейським запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Увечері 3 червня хлопчик Кирило Тлявов помер у лікарні. На судовому засіданні з обрання запобіжного заходу 4 червня двоє поліцейські вже були підозрюваними за п.2, п.12 ч.2 ст.115 (умисному вбивстві малолітньої дитини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі) та ч.2 ч.4. ст.296 ККУ (хуліганство, вчинене групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї, що караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років). І як ми уже зазначали, столичний суд арештував двох поліцейських на 60 діб без права внесення застави.

Це тільки початок цього судового процесу. Адвокати арештованих поліцейських ще матимуть п’ять днів на апеляцію і вони думатимуть над цим. Захисники підозрюваних вимагали для своїх клієнтів домашнього арешту.

Зараз важливо, щоб слідство з’ясувало всі обставини цього злочину. Відомо, що слідчі також перевіряють версію про те, що вистрілити в міг 14-річний син поліцейського Володимира Петровця.

І адвокати гратимуть на тому, що в цій справі виникає багато до кінця не з’ясованих обставин. Захист поліцейських стверджує, що попри показання свідків не можна точно сказати, що їхні клієнти були п’яними саме в момент поранення хлопчика Кирила.

“Стосовно освідування, слідчими органами не було здійснено ту процедуру, яка повинна була бути згідно з законодавством. Для того, щоб провести освідування і взяти біологічні зразки, потрібно пройти певну процесуальну процедуру, потрібна постанова прокурора, повинно бути складено протокол і повинні бути добровільна згода обстежуваної особи. Документів у прокурора і слідчого не було. Намагались йому запропонувати без моєї присутності, але він не міг зі мною проконсультуватися і вирішити самостійно, чи проходити це дослідження. Коли запропонували пройти освідування, то пройшло майже дві доби. Навіть коли б він пройшов цей тест чи здав якісь біологічні зразки, то все одно це б уже вони були необ’єктивні, бо пройшло декілька днів, великий час, щоб бути об’єктивним”, - заявив 4 червня адвокат Володимира Петровця Андрій Козацький, повідомляє “Українська правда”.

Так само адвокати арештованих поліцейських наполягають, що не можна стверджувати, що саме хтось із  їхніх клієнтів стріляв. Адвокати заявляють, що потрібно розшукувати ще двох невстановлених осіб, які були тоді на подвір’ї, а загалом там було “щонайменше четверо осіб”.

Зауважимо, що про чотирьох осіб говорив і адвокат родини загиблого хлопчика Кирила Олександр Щербина, але він розповів наступне: “Це підтверджується. Матеріалами слідства і показами свідків. Мова про чотирьох осіб. Можливо, там були ще якісь покази. Але наразі – чотири особи. Імена встановлені. Двоє затримані, один – неповнолітня особа, це син одного з фігурантів, яким пред’явили підозру, ще один проходить у якості свідка”.

І ще один момент: зброя, з якої стріляли, зникла. “Про зброю коментувати не можемо, бо ще не проведена низка експериментів. Ця зброя зараз десь переховується. Це зараз встановлює Державне бюро розслідувань, яке виїхало туди, в тому числі і для проведення експерименту з залученням поліції. Він уже проводиться, за тою інформацією, що в мене є. Підозрюваних можуть залучати до цих дій, але вони наразі є у СІЗО”, – заявив 4 червня Олександр Щербина, інформує “Українська правда”.

Тим часом, адвокати підозрюваних сумніваються, що проникаюче вогнепальне поранення міг нанести “набій Флобера”. Зауважимо, що Громадське із посиланням на неназваного експерта-баліста повідомляє про те, що револьвери Флобер не вважаються вогнепальною зброєю, але виробники набоїв почали використовувати пороховий заряд. “Цю зброю ніхто не обліковує. Цей револьвер може придбати за півтори тисячі гривень навіть неповнолітній – він не потребує жодного дозволу і вважається зброєю для тренувально-розважальної стрільби”, – передає Громадське слова експерта, який також зауважив, що у цьому випадку, найімовірніше, стріляти потрібно було з відстані не більше 5 метрів. І що півтора роки тому з Флобера було вбито дорослу людину.

фото: mvs.gov.ua

Під міністерством внутрішніх справ та управліннями поліції в різних містах вже відбулися, і очевидно, що продовжуватимуться акції протесту. Громадські активісти вимагають справедливого розслідування і відставки  очільника МВС Арсена Авакова. Останній як, уже зазначалося, ще станом на день 4 червня взагалі ніяк не коментував трагедію. Тут не потрібно бути прихильником чи противником якоїсь із політичних партій (а різні політики цинічно  намагаються використати трагедію, щоб нагадати про себе), щоб поставити запитання: хіба так має поводитися міністр внутрішніх справ в цій ситуації? Міністр, який раніше коментував все підряд. Міністр, який замість того, щоб зосередитися на реформах, що стосуються його відомства, займався політичної кар’єрою і зараз думає над, тим, як за нового президента зберегти свій вплив на політичне життя країни.

Тільки під вечір 4 червня на сайті МВС з’явилося повідомлення про те, що Аваков і голова Нацполіції Сергій Князєв зустрілися з мамою і бабусею Кирила Тлявова. “Я вам обіцяю, що ми будемо уважно стежити за ходом розслідування і тісно комунікувати з ДБР і прокуратурою. Я сподіваюся, що суд призначить адекватне покарання”, – так прес-служба МВС передає слова Авакова.

3 червня прес-служба МВС повідомила про те, що керівництво підрозділу поліції в Переяслав-Хмельницькому відсторонили від посад, але подальша їхня доля в лавах поліції ще вирішувалася. Також відомо, що керівник поліції Київської області Дмитро Ценов подав рапорт на звільнення із своєї посади і попросився переведення на службу в зону Операції об’єднаних сил.  З органів поліції не звільнявся. Чи цього достатньо?

Не всі колишні міліціонери були поганими, так само як не можна зараз зрівнювати усіх нинішніх поліцейських. Але від зміни вивіски “міліція” на “поліція” правоохоронна система загалом не перестала бути хворою. Просто повидимось на поліцейських, яких заарештували. Різні ЗМІ подають біографічні довідки про них, зокрема, РБК-Україна повідомляє про те, що  Іван Приходько - співробітник Переяслав-Хмельницького відділення поліції ГУНП в Київській області, лейтенант водної поліції. У 2007 році закінчив Київський індустріальний технікум, отримавши спеціальність слюсаря. Після армії пішов працювати в ДАІ. А з 2010 року був водієм у секторі матеріального забезпечення Голосіївського райуправління МВС. З 2011 Приходько знову повернувся в ДАІ, де працював інспектором. А з 2015 став командиром взводу у п’ятій роті поліції Києва. 17 лютого 2016 року його звільнили “за невідповідність”, але наступного ж дня відновили за рішенням Окружного адмінсуду Києва. З 2018 став працювати патрульним в Київській області.  Іван Приходько в 2017 році також отримав освіту у Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті імені Сковороди.

Щодо Володимира Петровця, то інспектором ДАІ він став ще в 1999-му. У 2005-2006 роках працював у “Кобрі”, яку розформували в 2008-му. Після цього Петровець повернувся працювати в ДАІ. Єдина освіта, яка є у 42-річного старшого сержанта Петровця – “водій-пасічник”. Під час реформи МВС в 2015 році його звільнили, а потім призначили командиром роти особливого призначення в Києві. З 2017 став працювати патрульним у столичній поліції. А з березня 2018 служить в секторі водної поліції Переяслав-Хмельницького.

“В Переяслав-Хмельницькому немає патрульної поліції в тому сенсі, в якому її запускали у кількох десятках міст, починаючи з 2015.

Немає набору з вулиці і навчання по всім стандартам. В Переяслав-Хмельницькому і інших містах, яким не пощастило мати оту нову поліцію є так звані ГШР або ГРПП. (групи швидкого реагування, групи реагування патрульної поліції). Виглядає як “патрулька”, називається навіть майже як “патрулька”. Але це не хлопці та дівчата з поза системи, які пройшли спеціальне оновлене навчання.

В ГШР і ГРПП набирають зсередини системи. В 16-17 це були переважно колишні даішники, чергова частина, ППСники і подібний контингент. Того навчання, як у містах, де запускали нову поліцію, вони не проходили. Цей геніальний проект придумав та лобіював Костянтин Бушуєв з МВС. У всіх інших містах, яким не пощастило мати нову “патрульку”, роль патруля виконують оці ГШР/ГРПП. Для людей які не в темі, зовнішньо важко їх відрізнити. Форма як в патрульки, назва теж щось про патруль. Але ключове - позасистемність людей, відбір і навчання - опускається. Потьомкінська дєрєвня, видимість реформи”, - пише на своїй сторінці у Facebook журналістка видання Insider Ольга Худецька.

“Справжня реформа відбулася лише в малих шматочках мозаїки національної поліції. Поміняли форму, але це ні до чого не призвело. Те, що насправді змінилося — це патрульна поліція, яку ми знаємо, як “мою нову поліцію”.  Переважна більшість людей там з-поза системи. Вони були позбавлені впливу старих міліціонерів. Частина старих кадрів повернулася після старту реформи, але певне оновлення відбулося. На момент перемоги Революції гідності в міліції служило 156 тис. осіб, після атестації їх стало біля 105 тисяч. На одну третину старі кадри пішли. Водночас не відбулося глобальної реформи: не реформувався кримінальний блок, який докладає найбільше зусиль до боротьби зі злочинністю. Те, що сталося в Переяславі–Хмельницькому, було здійснено не працівниками патрульної поліції, бо її немає поза обласними центрами та великими містами. В райцентрах немає “нової” поліції, там працюють групи швидкого реагування. Вони мають той самий вигляд, але їх не набирали і не тренували по-новому”, - зазначив в ефірі Українського радіо виконавчий директор ГО “Правозахисна ініціатива” Михайло Каменєв.