Схоже, що відомий співак Святослав Вакарчук швидше оголосить про свій похід на парламентьскі вибори, аніж відомий шоумен Володимир Зеленський, який вже переміг на президентських виборах, офіційно вступить на пост глави держави. Принаймні останніми днями в інформпросторі можна знайти багато повідомлень ЗМІ про те, що Вакарчук начебто оголосить про свій похід (або, правильніше сказати, другу спробу) у велику українську політику вже 16 травня. І начебто вже ледь не сформований його передвиборчий штаб, а зараз ще тривають пошуки “лідерів думок”, що можуть увійти у політсилу Вакарчука. Побачимо, як буде насправді, коли і чи взагалі інформаційні вкидання перетворяться на офіційні повідомлення.

Щодо новообраного президента Зеленського, то його наполягання на тому, що інавгурація має відбутися 19 травня, на момент написання цього матеріалу залишалися парламентом не почутими. Зеленський президентом офіційно точно стане, але від дати інавгурації залежатиме, чи матиме він можливість здійснити “слизький” фінт із дочасним розпуском парламенту. Хоча, як уже неодноразово писала “Львівська Пошта”, навіть “потрібна” Зеленському дата інавгурації не є запорукою того, що новообраному президентові, навіть на його бажання, вдасться розпустити нинішнє скликання Верховної Ради України (ВРУ).

“Поки що ви дієте виключно у своїх інтересах, боїтесь розпуску Ради і затягуєте призначення дати інавгурації. І доки ви трясетесь за свої мандати, колишній президент Порошенко коїть незворотнє: він робить активні перестановки у вищому командуванні армії, намагається “пропихнути” свого голову Нацради з питань радіо і телебачення, призначає суддів Верховного суду, серед яких юрист “Рошена”, “судді Майдану” та родичі пана Ківалова. Роздає звання генералів більш ніж 20 особам, серед яких відповідальний за безпеку арсеналів і складів, при якому сталися вибухи у Балаклії, Ічні, Калинівці та Сватовому. Дає звання Героя України голові Служби безпеки України пану Грицаку. Я звертаюся до Верховної Ради. Найближчого засідання ви повинні призначити дату інавгурації на 19 травня. Цього вимагаю не я. Цього вимагає народ України, в інтересах якого ви присягали. Ви повинні зупинити ці політичні судоми кульгавої качки. Думайте, будь ласка, не про депутатські “ксіви”, думайте про Україну. 19 травня. Голосуйте”, – йшлося у відеозверненні Володимира Зеленського від 10 травня. Він також порівняв Петра Порошенка із “туристом в єгипетському готелі”.

Можливо, фан-клубу Зеленського і подобаються такі заяви. Але, по-перше, Порошенко ще чинний глава держави, а не вже колишній президент.

По-друге, хіба виборці Зеленського і є всім народом України, зрештою, хіба паралельно із президентськими виборами відбувалося якесь волевиявлення українців щодо дострокових парламентських виборів, чи питання дочасних парламентських виборів було частиною передвиборчої програми кандидата у президенти Зеленського?

По-третє, Зеленський так ще і не вибачився за свої колишні жарти про українців та Україну, то може хоч після перемоги на президентських виборах варто припинити не зовсім вдале вправляння у дотепності? Чи для цього також потрібно чекати до інавгурації?

Не потрібно бути фанатом далеко не святого Порошенка, щоб ставити критичні питання Зеленському і Ко. Можна зрозуміти їхнє бажання якнайшвидше офіційно отримати владу, але ви хоч поясніть та розкажіть, що будете робити насамперед, коли офіційно станете владою?

Навіщо далі ховатися за відеозверненнями, а не скликати прес-конференцію і не відповісти на ті питання, які цікавлять суспільство? Чи в команді Зеленського насправді вірять у те, що суспільство не має запитань до новообраного президента і цікавиться лише датою його інавгурації?

І ще раз щодо ймовірності розпуску нинішнього скликання ВРУ. Інавгурація новообраного президента до чи після 27 травня, звичайно, матиме значення. Зазначимо, що станом на обід 14 травня у парламенті було зареєстровано аж шість проектів постанов щодо призначення дати урочистого засідання ВРУ, на якому новообраний президент має скласти присягу.

Найшвидша із запропонованих дат – 17 травня, найпізніша – 28 травня. Була також законодавча ініціатива про інавгурацію 1 червня, але нардеп від фракції БПП Олександр Сугоняко свій проект постанови відкликав. Та зрештою, ще невідомо було, якою буде остаточна кількість проектів постанов щодо цього питання (нагадаємо, що інавгурація у будь-якому випадку має відбутися до 3 червня включно, як передбачено законодавством). 14 травня регламентний комітет ВРУ двічі переносив свої засідання і зрештою вирішив, що 15 травня розглядатиме законодавчі ініціативи щодо дати інавгурації. В.о. голови регламентного комітету ВРУ Павло Пинзеник заявив журналістам, що комітет не може рекомендувати парламенту підтримати будь-які із проектів постанов. Але зрозуміло, що без висновку комітету на відповідність регламенту проектів постанов їх не можна виносити на голосування у сесійний зал. За повідомленнями ЗМІ, парламентський регламентний комітет збереться на засідання у другій половині 15 травня, тому, найімовірніше, що у сесійному залі голосування за дату інавгурації зможе відбутися не раніше 16 травня. Знову ж таки, побачимо, як буде насправді. Затягування було очевидним, але в межах закону.

У будь-якому випадку, якщо говорити про ймовірність дочасних парламентських виборів, то новообраному президентові, навіть за умови проведення інавгурації до 27 травня, потрібні будуть законодавчі підстави для розпуску нинішнього скликання ВРУ. А підстав, передбачених Конституцією, зараз немає. Будь-яка допомога одіозного столичного Окружного адміністративного суду в цьому питанні – не панацея, а лише шлях до внутрішньополітичної кризи. Також для позачергових парламентських виборів потрібно буде рішення нинішніх парламенту та уряду щодо фінансування виборчого процесу.

Згадаймо 2007 рік: тодішній президент Віктор Ющенко розпустив ВРУ, але на його указ ніхто не зважав. Так, дочасні парламентські вибори тоді відбулися, але тільки після довгих політичних перемовин і через чотири місяці від дати, яка спершу фігурувала у президентському указі. Якщо зараз говорити про те, що дочасні парламентські вибори можуть відбутися наприкінці липня-початку серпня, то вже чергові заплановані на кінець жовтня.

Виглядає десь так, що у команді Зеленського зараз так багато говорять про дочасні парламентські вибори насамперед для того, щоб демонструвати, що новообраному президентові далі протистоїть стара політична система. В цій ситуації парламент, до якого в українців мало довіри, стає ще “гіршим”, а Володимир Зеленський, який ще нічого не зробив, але щось дуже хоче – ще “кращим”. Гра на емоціях виборців вже є частиною парламентської виборчої кампанії, коли б ці вибори не відбулися.

фото: slovoidilo.ua

У будь-якому випадку саме парламентські вибори стануть завершенням нинішнього циклу оновлення української влади. І власне від розкладів сил у парламенті залежатиме, чи зможе новообраний президент втілювати свою стратегію, яку ще не оприлюднив, чи буде парламент впливовим запобіжником якимось необдуманим експериментам нового президента, чи розпочнеться перманентна політична криза, і ми можемо дочекатися ще не одних дочасних парламентських виборів?

Поки ж усім політичним гравцям потрібно готуватися до цьогорічних парламентських виборів. І підготовка вже триває. У ЗМІ з’являються повідомлення про те, що готується ребрендинг президентської політсили.

Нинішній прем’єр Володимир Гройсман сам зізнається в інтерв’ю, що на парламентські вибори йде, але поки ще веде перемовини про можливий спільний похід як із ще чинним президентом Петром Порошенком, так і з колишнім прем’єром Арсенієм Яценюком. Перегруповує сили “Батьківщина”, поки ж її лідерка Юлія Тимошенко вирішила виступити захисницею новообраного президента Володимира Зеленського. Партія самого Зеленського “Слуга народу” на папері є, але насправді ще ніхто не може спрогнозувати, як може виглядати список цієї політсили на парламентських виборах. Цікаво буде цей список побачити, а поки партія, якої фактично ще й немає, виглядає фаворитом парламентських виборів завдяки особистому рейтингу Володимира Зеленського.

І тут повернімося до того, з чого починали – ймовірного походу на парламентські вибори політсили Святослава Вакарчука. Ніякої партії також ще немає. Але “Новое время” нещодавно повідомило, що Вакарчук вже сформував передвиборчий штаб, який очолила екс-заступниця міністра економіки Юлія Клименко.

На 26 травня Вакарчук запланував концерт гурту “Океан Ельзи” у Києві, і багато експертів прогнозували, що саме тоді може прозвучати якась більш-менш конкретна заява про політичний похід Вакарчука окрім простого “я у грі”. Та минулого тижня “Факти ICTV”, із посиланням на власні джерела, повідомили, що Вакарчук оголосить про свій похід в політику та презентує свою команду вже 16 травня.

А цього тижня Telegram-канал Української правди повідомив, що до найближчого політичного оточення Вакарчука, окрім вже згаданої Юлії Клименко, входять колишній виконавчий директор антикорупційної організації Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин і експерт зі зв’язків з Верховною Радою стратегічної групи радників при уряді Ярослав Железняк. І що Вакарчук працює над об’єднанням “здорових демократичних сил”, але ще достовірно невідомо, чи збирається він сам ставати парламентарем. Знову ставати, адже він вже був нардепом після вже згаданих позачергових парламентських виборів 2007-го (15-й номер у списку блоку “Наша Україна – Народна самооборона”). Та через рік добровільно склав мандат нардепа, заявивши, що в тому скликанні парламенту відбувалася тільки “боротьба заради боротьби”.

Важко оцінювати попередній політичний досвід Святослава Вакарчука, також як і його майбутні політичні перспективи. Але участь політсили, пов’язаної із Вакарчуком, на найближчих парламентських виборах сплутає карти багатьом політичним гравцям. Показово, що останнім часом є багато критики на адресу Вакарчука з усіх боків. І команді Зеленського, і тим соратникам, які залишаться разом із Порошенком потрібно буде враховувати фактор Вакарчука на виборах до ВРУ.

Зараз Святославу Вакарчуку навіть начебто незалежні політичні експерти нагадують про розчарування ним, мовляв, через страх він не взяв участі у президентських перегонах. Але достеменно невідомо, як саме і чи він особисто ухвалював рішення щодо президентських виборів. А зараз потрібно зрозуміти, що насправді похід відомої особистості із шоу-бізнесу в політику спершу через парламент у будь-якому випадку є відповідальнішим рішенням, аніж прямо зі зйомок якогось розважального телепроекту в крісло глави держави. Президентські вибори в Україні не перетворилися на змагання двох представників шоу-бізнесу, парламентські, залежно від того, якими будуть представлені команди і міжпартійні союзи – можуть. Українцям потрібно бути готовими і до такого сценарію. Це може бути пік розчарування суспільства у старих політиках. Але для того, щоб розчарування у нових не було таким великим, українці повинні припинити легко “купуватися” на їхні шоу, а оцінювати реальні стратегії, команди, можливості. Парламентські вибори стануть не меншим викликом для усіх нас, аніж президентські.