Експерт команди новообраного президента України Данило Гетманцев, який відповідає за сферу економіки, фінансів і оподаткування, заявив про намір запровадити загальне декларування доходів та оголосити податкову амністію. “Наступний пункт наших пропозицій – загальне декларування доходів. Воно не буде стосуватися тільки тих, хто отримує доходи винятково від держави. Скажімо, пенсіонерів. Загальне декларування – це та “фішка”, яка дозволить нам підходити по-європейськи до питання. Не тільки вимагати від держави, але і від себе. Підходити до фінансів по-європейськи, рахувати свої гроші. Ось ви знаєте, скільки в цьому місяці заплатили державі? Зазвичай людям важко дати відповідь на це питання. Ви не відчуваєте, “скільки” вам коштує держава”, – зазначив Данило Гетманцев у інтерв’ю інтернет-виданню Цензор.НЕТ.

Однією зі стартових позицій під час впровадження відповідних змін в Україні має бути добровільна легалізація отриманих раніше доходів зі сплатою визначеного внеску до бюджету (зараз називають цифру в 5% від легалізованого капіталу, але для великих підприємств цей показник може бути збільшений). Тобто йдеться про так звану податкову амністію. За приклад у “ЗеКоманді” хочуть взяти досвід Аргентини, де у 2016 – 2017 роках президент Маурісіо Макрі провів амністію капіталу і закликав повернути гроші в країну.

“І це дозволило вивести на світ Божий 117 мільярдів доларів не тільки в грошах, але і в інших активах. Адже амністувати потрібно не тільки капітал, але і, скажімо, нерухомість, яка є в Україні і за кордоном, інші цінності”, – розповів Данило Гетманцев, додавши, що така амністія не торкнеться доходів, отриманих злочинним шляхом. “У нашому проекті закону записано, що на доходи, здобуті злочинним шляхом, отримані від корупції або торгівлі людьми, не поширюватиметься амністія. І якщо якийсь умовний корупціонер скористається амністією, а потім буде доведено, що він є злочинцем, гроші будуть конфісковані”, – запевнив радник Зеленського.

У світовій практиці запровадження загального декларування доходів із проведенням “стартової” амністії майна й капіталів застосовують зазвичай для боротьби з недобросовісними платниками податків, підвищення платіжної дисципліни і рівня відповідальності громадян та залучення в економічний обіг частини “тіньового” і “напівтіньового” ресурсів.

Класичний приклад загального декларування доходів населення – податкова система США. Декларації зобов’язані подавати майже всі американці, за винятком хіба що безхатченків і деяких інших категорій малозабезпечених громадян. Натомість платники податків мають широкі можливості контролю за використанням бюджетних коштів і мають право вимагати (навіть через суд) виконання державою взятих на себе зобов’язань щодо розподілу акумульованого ресурсу. “Можливо, для когось загальне декларування – це додаткові незручності і “дурна” витрата часу. Але я переконаний, що декларування – це відповідальність перед собою, сім’єю, державою. І загальне декларування – це право. Право вимагати щось від держави, яка цілком усвідомлено фінансується, а отже, і належить тобі”, – наголосив, коментуючи цей досвід, Данило Гетманцев.

Значно більше питань викликає ідея податкової амністії. В Україні вже була подібна спроба, назвати її вдалою аж ніяк не можна. Йдеться про запровадження у січні 2015-го норми щодо так званого “податкового компромісу” зі сплати ПДВ і податку на прибуток, коли держава обіцяла “вибачити” лояльним підприємцям податки, не сплачені станом на 1 квітня 2014 року. Натомість ті переказували до бюджету 5% від обсягів занижених податкових зобов’язань.

“Запропоновані тоді “легалізаційні” преференції мали на меті зняти із так званого “податкового гачка” бізнес, який користувався послугами конвертаційних центрів і оптимізаційних майданчиків, –розповів агентству Укрінформ директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. – Утім, економічний ефект від такого кроку не надто порадував: на пропозицію влади відгукнулися тільки трохи більше 600 підприємств, які сплатили до бюджету менше 150 мільйонів гривень (6 мільйонів доларів)”.

Схожої точки зору дотримуються й інші експерти. “Не таким вже й новим гаслом в політиці є податкова амністія, декілька законопроектів навіть були зареєстровані у Верховній Раді. Проте реалізувати майже нічого так і не вдалося. Хіба що “податковий компроміс”, який сама держава та експерти визнали провальним”, – пише на інтернет-ресурсі liga.net Олена Макеєва, голова Ради директорів аудиторської фірми “Аксьонова і партнери”, Geneva Group International, екс-заступник міністра фінансів України.

І ще один величезний ризик. Справа в тому, що положення про відмову України від проведення будь-яких податкових амністій прописане в Меморандумі про співпрацю України з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Експерти попереджають, що в разі, якщо нова українська влада спробує ухвалити рішення в обхід МВФ (хоча ще існує можливість якимось чином переконати Фонд у доцільності такого кроку), Київ ризикує втратити підтримку цієї міжнародної фінансової інституції, насамперед кредитну.

Не все так просто із загальним декларуванням доходів. “Наслідки можуть бути доволі негативними, адже застосовування непрямих методів визначення доходів громадян для оподаткування, з-поміж іншого, надасть дискримінаційні (щодо громадян) повноваження податковій службі. Отже, вона може висунути будь-якій людині претензії з приводу придбання якихось дорогих речей чи інших витрат. І це негативно позначиться на добробуті громадян та зменшить рівень їхньої фінансової свободи”, – розповів директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. І наводить приклад: якщо людина упродовж року декларує щомісячний дохід у 10 тис. грн і придбала будинок вартістю 500 тис., податкова висуне їй претензії на суму різниці між вартістю майна і задекларованими доходами (500 000 – 120 000 = 380 000, з яких треба буде сплатити додатковий податок). До того ж жодні доводи щодо подарунків від родичів (якщо така операція не проведена офіційно) чи грошей, отриманих від “гостей на весіллі”, не діятимуть. Небезпека ще й у тому, що величезна кількість таких дрібних “нестикувань” відволікатиме увагу органів контролю від справді великих порушників, які, як правило, мають можливість наймати фахових адвокатів: фіскалам буде вигідніше і простіше упіймати з десяток юридично беззахисних дрібних порушників, аніж ініціювати судову тяганину з одним великим.

Доволі суперечливою можна назвати і ще одну ініціативу команди нового президента. Ідеться про створення нової фіскальної “контори” – Служби фінансових розслідувань (СФР). Перевагою можна вважати те, що відповідний законопроект передбачає заборону займатися розслідуванням економічних злочинів іншим силовим органам (зокрема МВС та СБУ). Цей законопроект свого часу розробляв колишній міністр фінансів України та ще один член команди Зеленського Олександр Данилюк. На необхідності усунути від розслідування суто економічних правопорушень поліцію та контррозвідку вже давно наполягали західні партнери України. Також поява нового фіскального монстра може означати відновлення “наїздів” на бізнес та новий виток протистояння між силовими структурами, зокрема між СФР та Національним антикорупційним бюро України (НАБУ).

В будь-якому разі реалізація податкових ініціатив команди нового президента буде можлива лише після виборів до Верховної Ради восени цього року, формування парламентської коаліції та появи нового Кабінету Міністрів. До того часу озвучені Данилом Гетманцевим ідеї так ідеями і залишаться.

P. S. І наостанок про ще одну достатньо чудернацьку ідею “ЗеКоманди”, про яку в інтерв’ю виданню Цензор.НЕТ також згадав Данило Гетманцев. У програмі нового президента є пункт, який передбачає, що кожна українська дитина… буде отримувати гроші від продажу надр. “Ми не говоримо, що кожен українець отримає щось, але говоримо, що діти до 18 років отримуватимуть відрахування, своєрідну ренту від видобутку надр. Після досягнення повноліття вони зможуть скористатися зібраними грішми”, – каже Данило Гетманцев.

---

---