Зараз не можна забувати про те, що повторне голосування 21 квітня насправді буде лише завершенням першого етапу виборчого циклу 2019 року. Восени – 27 жовтня – повинні відбутися чергові парламентські вибори. І тільки після них можна буде оцінювати розклади сил в українській політиці та можливості для роботи президента (хто б ним не став). Без парламенту, що зможе підтримати його політику, обраний 21 квітня глава держави змушений буде лише виправдовуватися за свою політичну неспроможність. За варіанта з обранням президентом Володимира Зеленського така ситуація може настати одразу з перших днів його каденції. За варіанта з переобранням Петра Порошенка – восени, після парламентських виборів. У будь-якому випадку парламентські вибори будуть вкрай важливі як для переможця, так і для того, хто програє 21 квітня, і тих, що програли ще в першому турі президентських виборів. Парламентські вибори будуть украй важливі для українського суспільства, адже це можливість або підтвердити свою довіру до обраного президента, або сформувати йому противагу.

Сценарії різні. Зараз у інформаційному просторі також активно розкручується тема можливих дочасних виборів до Верховної Ради. Радники Зеленського у спілкуванні з журналістом LIGA.net говорили про якийсь “секретний план” для парламенту. І якщо налагодити співпрацю з нардепами не вдасться, будуть  можливі варіанти дій, “які багатьох здивують”. Ніяка конкретика озвучена не була, але тут неважко зрозуміти: якщо нинішній парламент за варіанта обранням Зеленського президентом одразу вставлятиме йому палиці в колеса, то команда цього кандидата повинна думати вже зараз, як можна вийти з такої ймовірної ситуації. Адже чекати до кінця жовтня і розбазарювати електоральну підтримку – варіант для них не найкращий. Чи мовиться саме про плани розпуску парламенту за умови перемоги Зеленського на президентських виборах? 14 квітня в його команді заявили, що в разі перемоги він діятиме “виключно в рамках закону та в інтересах суспільства”. Гарні слова, якими можна буде прикрити будь-які майбутні дії в разі перемоги.

Зазначимо, що Петро Порошенко також уже прокоментував тему дострокового розпуску парламенту, назвавши такий сценарій незаконним і заявивши, що його реалізація означатиме “політичну кризу, тривалу паузу у відносинах з партнерами, поставить під сумнів нашу здатність подолати пікові боргові навантаження в травні й вересні і в 2020 році”.

Поки що президентські вибори ще тривають. Але якщо обговорення ймовірності розпуску парламенту в нашому інформпросторі набирає обертів, то належить зрозуміти, чи взагалі це реалістично. Експерти, політики, журналісти вже намагаються шукати ймовірні переваги такого гіпотетичного сценарію як для президента Зеленського, так і для президента Порошенка.

Нагадаємо, що в українській Конституції передбачені лише три підстави для дострокового припинення повноважень парламенту: впродовж одного місяця у Верховній Раді України не сформована коаліція депутатських фракцій; впродовж 60 днів після відставки Кабінету міністрів України не сформований персональний склад уряду; впродовж 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Ці передумови дають право главі держави розпустити парламент, але тут не мовиться про обов’язок робити це! Дві останні передумови зараз до уваги не беремо. А ось питання відсутності коаліції активно обговорюється, до речі, вже не перший рік. Представники парламентської “коаліції на двох” у складі фракцій БПП і “Народного фронту” переконують, що більшість у ВРУ є. Але доказів цього насправді немає… Ситуація неоднозначна: з регламенту ВРУ свого часу були вилучені норми про формування та розпуск парламентської коаліції, і ці процедури так і не були заново законодавчо врегульовані.

Важливо пам’ятати, що парламент неможливо розпустити пізніше ніж за півроку до завершення його повноважень. Тож потрібно розтлумачити термін завершення повноважень ВРУ, момент припинення існування парламентської коаліції і дату ймовірного вступу на посаду обраного глави держави.

Почнімо з останнього. Другий тур відбудеться 21 квітня. ЦВК має встановити офіційні результати голосування до 1 травня, хоч може зробити це швидше. Не менш ніж через три дні після підписання протоколу ЦВК “Голос України” та “Урядовий кур’єр” мають оприлюднити результати виборів. І після цього не пізніше ніж через 30 днів переможець президентських виборів має скласти присягу. Тільки тоді набуде повноважень глава держави. Це максимальні терміни, але, до прикладу, в 2014-ому Петро Порошенко склав присягу через п’ять днів після офіційного оприлюднення результатів виборів. Тобто обраний 21 квітня президент теоретично може скласти присягу ще до середини травня. 

Тепер про те, коли почнеться відлік останніх шести місяців повноважень нинішнього скликання ВРУ. Нардеп із фракції “Народний фронт” Леонід Ємець у своїй статті для “Лівого берега” зазначає: “Закон “Про вибори народних депутатів” визначає дату закінчення конституційного строку повноважень. Це дата виборів. Сам строк повноважень визначений статтею 76 Конституції України, де написано, що строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років. Тому гранична дата, коли президент може розпустити Верховну Раду, визначена Конституцією та законом. Це 27 квітня 2019 року”. Себто переможець президентських виборів – 2019 не встигне скласти присягу до цієї дати…

Але навіть заступник пропрезидентської парламентської фракції БПП Сергій Березенко в інтерв’ю Українській правді зазначив, що, “згідно з юридичним аналізом”, президент матиме право розпустити парламент до 27 травня. Тобто термін повноважень ВРУ відраховується не від дати виборів, а від моменту складання нардепами присяги. Нинішнє скликання парламенту набуло повноважень з 27 листопада 2014-го. Про те, що останні півроку повноважень чинного парламенту – це 27 травня – 27 листопада 2019-го, пише в своїй статті перший заступник головного редактора “Дзеркала тижня” Сергій Рахманін. А до 27 травня переможець президентських виборів може встигнути скласти присягу, пошантажувати нинішній парламент і за потреби оголосити про його розпуск. За таких умов позачергові вибори до ВРУ теоретично могли б відбутися наприкінці липня – початку серпня. Тобто лише на три місяці раніше, аніж заплановані чергові парламентські вибори.

А тепер про ймовірність встановлення точної дати, від якої перестала існувати парламентська коаліція. “Навіть доведений факт відсутності коаліції не означає автоматичного розпуску чинної ВР і оголошення нових парламентських виборів. Пояснимо: припустімо, якимось чином встановлено, що, наприклад, станом на 4 травня в Раді немає коаліції, яка об’єднувала б 226 депутатів (вимога статті 83 Конституції). В такому разі депутатський корпус упродовж 30 днів має сформувати нову (припис тієї ж статті 83). Навіть якщо Рада нової коаліції не сформує, достроково припиняти її повноваження не можна. Кінець відведеного Основним Законом терміну припаде на початок червня, до завершення каденції ВР залишиться менш ніж півроку, а в такому разі дострокові парламентські вибори заборонені (стаття 90 Конституції). Як це планують обійти? За допомоги суду. І не Конституційного (як хтось може подумати), а київського Окружного адміністративного. 6 березня цього року цей орган офіційно затребував від Верховної Ради підтвердження інформації про наявність коаліції. Як випливає з офіційної заяви прес-служби Окружного адміністративного суду (ОАС) міста Києва, “Суд ухвалив витребувати у Верховної Ради, апарату Верховної Ради, коаліції депутатських фракцій у парламенті відомості станом на 28 лютого 2019 року із зазначенням прізвищ, імен та по батькові народних депутатів, що входять до складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді”. На якій підставі? В рамках розгляду позову депутата Андрія Деркача. Зазначений нардеп звернувся в ОАС столиці з приводу бездіяльності координаторів коаліції, яка не забезпечила внесення кандидатури міністра охорони здоров’я. Перш ніж встановити міру відповідальності кураторів більшості, суд визнав за необхідне встановити сам факт існування коаліції”, – пише Сергій Рахманін.

Суд зобов’язав надати необхідні документи (або письмові пояснення неможливості надання суду затребуваних доказів) до 12 березня, але, за інформацією “Дзеркала тижня”, ні документів, ні пояснень суд від парламенту не отримав… Тож якщо хтось захоче педалювати розпуск ВРУ, то всі ці нюанси зможе використати. Однак питання у тому, чи можна на основі рішення одного з адміністративних судів добитися розпуску парламенту. Тут може бути безліч юридичних маніпуляцій. Зрештою, за умови перемоги Зеленського його команді, можливо, достатньо буде пригрозити ймовірним розпуском ВРУ або лише оголосити про розпуск, а далі бідкатися, що “стара система чинить спротив”, і таким чином прикривати відсутність власної реалістичної стратегії розвитку держави.

Зазначимо, що, відповідно до регламенту ВРУ, дата урочистого засідання, на якому новобраний президент складає присягу, погоджується між ВРУ та новообраним главою держави. А в разі неприйняття такого рішення визначається головою Верховної Ради. Тобто парламент також може вплинути на те, що новообраний президент ніяк не встигне набути повноважень до 27 травня. А ще для фінансування позачергових виборів знадобиться рішення ВРУ та уряду.

“Конструктором оригінальної “пастки для Ради” наші джерела називають Андрія Богдана, що здійснює юридичний супровід кандидата Зеленського і водночас є особистим адвокатом Коломойського. Стверджують, що він (один із можливих кандидатів на посаду глави АП у разі перемоги Зеленського) має міцні зв’язки з київським ОАС. За тими ж даними, позов Деркача не був частиною схеми із самого початку. Просто в суді (гадаю, за рекомендацією ззовні) вирішили використати придатну наявну справу для “підкопу” під парламент. Чи означає це, що на випадок можливої перемоги Зеленського схема буде задіяна. Не факт. Як не є поки що фактом сама його перемога. Понад те, сам факт використання цієї схеми необов’язково означає розпуск ВРУ. Норми статті 90 – дискреція, а не імператив. Очільник держави не зобов’язаний, а може достроково припинити повноваження Ради в разі невиконання нею певних конституційних приписів. Що з цього випливає? В планах, нарівні з розпуском чинного парламенту, може значитися і його шантаж. Примус до співпраці через погрозу дострокових виборів”, – пише Сергій Рахманін у “Дзеркалі тижня”.

Та в будь-якому випадку українцям варто розуміти, як може розвиватися політична ситуація в державі. А політикам, з якого табору вони не були б, усвідомлювати ймовірні наслідки того хаосу, до якого може призвести гонка за голосами.