У розпал президентської передвиборчої кампанії мало хто згадав про одну важливу дату. Втім, 14-го квітня чергову річницю власної роботи відсвяткував Кабінет Міністрів Володимира Гройсмана. Дітям, які народилися, коли уряд приступив до виконання обов’язків, вже виповнилося три роки. Поміж безлічі корисних навичок, які малюки здобули від народження, вони вже розрізняють такі важливі слова, як “можна”, “треба”, “не можна” та “небезпечно”. І користуючись навіть цими простими, дитячими поняттями, можна охарактеризувати діяльність уряду впродовж трьох років.

Небезпеки на цей Кабінет чигали повсюди. Та головна з них – це війна на сході України. Вперше в історії витрати на оборону перевищили планку у 200 млрд грн за рік. Ще 40 млрд на рік витрачають на створення, закупівлю та модернізацію військової техніки та озброєння. Однак величезні витрати на обороноздатність країни не стали на перешкоді економічному зростанню.

До прикладу: у 2015-ому році ВВП України, яка воює, впав на 9,9%. В наступному, 2016-ому – ВВП тієї ж таки воюючої України вже зріс на 2,3%. З інфляцією ситуація ідентична.

За останні три роки виявилося, що реформувати деякі галузі, які раніше вважали непідйомними, все-таки можна. Йдеться і про освітню реформу, і про пенсійну.

Що й казати, якщо навіть із медичною “системою Семашка”, возведеною в радянські часи мало не в ранг святих, нарешті зуміли попрощатися. За Семашком клініки фінансували залежно від ліжко-місць. Але ця схема безнадійно застаріла – нинішні пацієнти не хочуть, аби хтось замість них вирішував, куди й до кого вони повинні звертатись. Отже, уряд надав українцям можливість самостійно обирати, в кого лікуватися. Декларації з сімейними лікарями підписали понад 26 млн українців. І тепер медик, який обслуговує більше людей, заробляє більше. Така ж ситуація з закладами. Лікарні отримують бюджетні кошти, з огляду на кількість пацієнтів, ніхто більше не виділяє грошей “на порожні стіни”.

Інші суттєві зміни в галузі охорони здоров’я – реформа швидкої допомоги, програма “Доступні ліки”, якою користується сім мільйонів українців та безкоштовне діагностування, яким можна буде скористатися вже з літа.

Ще одна важка ноша, яку уряд Гройсмана взяв на власні плечі – масштабний ремонт доріг. Станом на 2016-ий рік, 90% українських доріг були визнані такими, що не відповідають нормам. З того часу було збудовано 6800 км нових доріг, а фінансування дорожньої галузі збільшилося втричі (2016 – 19 млрд грн, 2019 – 55 млрд).

Великою спокусою для українських політиків завжди був і залишається популізм. Чинному Кабінету Міністрів цієї пастки вдалося уникнути. Йдеться про підвищення тарифів, яке так критикували недалекоглядні опоненти. Завдяки частковому підвищенню ціни на газ (23,5% замість пропонованих МВФ 60%) вдалося продовжити співпрацю з міжнародними кредиторами, що допоможе врешті розрахуватися із зовнішніми боргами. Щоби зрозуміти, чим загрожував розрив із МВФ, висококваліфікованим економістом бути не потрібно. Дефолт – це відсутність інвестицій, гіперінфляція, замороження зарплат і пенсій, безробіття та інші лиха.

Натомість команда Гройсмана допомагає українцям платити ринкову ціну за комунальні послуги. Найбільш незахищеним – субсидіями, які тепер видають не віртуальними, а цілком реальними грошима. Решті – підвищенням соціальних стандартів. Мінімальна зарплатня за три роки зросла втричі, середня – вдвічі. Середня пенсія збільшилися на 70%. Якщо в 2016-ому вона становила 1703,43 грн, то тепер – 2924 грн. А головне ці підвищення відбувалися завдяки збільшенню доходів бюджету, а не за рахунок позик чи друкування грошей.

Продовжувати власний курс – от і все, чого доводиться чекати від чинного Кабінету Міністрів. Згідно з опитуванням Агентства моделювання ситуацій, 85,5% українських експертів вважають, що за три останні роки ситуація в Україні змінилася на краще.

Нічого дивного – Володимир Гройсман остаточно відкинув “стратегію”, яку широко використовували деякі попередні уряди, коли бутафорну стабільність забезпечували “проїданням” кредитів. Натомість сьогоднішня Україна ввійшла в пік виплат за зовнішніми боргами – цього року кредиторам буде сплачено 427 млрд грн. Якщо дотримуватися плану скорочення боргу та зберегти темп реформ, перешкод для подальшого економічного зростання немає.

Ще один позитив – Володимир Гройсман уміє знаходити спільні знаменники з парламентом. Власне, ухвалення Державного бюджету в листопаді, а не за лічені дні до Нового року, є ніби символом цієї співпраці. Ще один елемент – ухвалення Радою важливих законопроектів, як-от закони про приватизацію чи пенсійну реформу. Зрештою, всім зрозуміло – без потужної підтримки парламенту, а отже, законодавчої бази, ефективна робота уряду неможлива.