Вибори з потрійним дном
Після першого туру президентських виборів питань, які ми маємо ставити собі, залишається більше, аніж відповідей
Передбачуваний результат (якщо дивитися на соціологічні опитування в останній тиждень перед днем голосування) загалом найбільш непередбачуваних президентських виборів у нашій історії. Приблизно так можна описати наслідок першого туру виборів-2019. Можемо хизуватися чесним процесом волевиявлення, дивитися у бік північно-східних сусідів і казати, що принаймні в нас відбуваються справжні вибори. Водночас нам ще самим потрібно “переварити” свій демократичний вибір у першому турі та розклади сили політиків перед другим.
ЗеПо
Станом на обід 2 квітня, Центральна виборча комісія (ЦВК) опрацювала 98,68% протоколів виборчих комісій в електронному вигляді. До другого туру виходять шоумен Володимир Зеленський, який, за попередніми даними, набирав 30,22% голосів виборів та чинний Президент Петро Порошенко – 15,95%. Далі вже непрохідними до другого туру стають Юлія Тимошенко – 13,39%, Юрій Бойко – 11,67%, Анатолій Гриценко – 6,91%, Ігор Смешко – 6,04%, Олег Ляшко – 5,47%, Олександр Вілкул – 4,15%, Руслан Кошулинський – 1,62% і ще 30 кандидатів, кожен з яких набирав менше 1% голосів виборців (більшість з них навіть до 0,1% не дотягувала). Важливо, що загальний розклад за попереднім підрахунком ЦВК зіставляється із результатами екзит-полів, проведених у день голосування та паралельним підрахунком голосів, проведеним Громадянською мережею ОПОРА, принаймні щодо першої вісімки кандидатів (докладніше дивіться інфографіки. – “Львівська Пошта”).
Звичайно, ще чекаємо на підбиття остаточних офіційних результатів та оголошення їх ЦВК, але нічого кардинально не зміниться. Вже цілком зрозуміло, що другий тур виборів буде, в ньому боротимуться Володимир Зеленський та Петро Порошенко.
Явка виборців загалом в Україні у першому турі президентських виборів-2019 склала 63,53%, що перевищило цей показник минулих позачергових президентських виборів-2014, адже тоді явка склала 59,48%. Але що цікаво: як і у 2014-ому, найвищу активність продемонстрували виборці Львівщини, от тільки у нашій області, і загалом у західних областях України, явка була меншою, аніж на попередніх президентських виборах. Саме Львівщина і Тернопільщина стали єдиними областями, в яких зараз найбільшу кількість голосів, відповідно до попередніх результатів, набрав Петро Порошенко. В Івано-Франківській області найпопулярнішою виявилася Юлія Тимошенко, в тих частинах Донецької та Луганської областей, де відбувалися вибори, – Юрій Бойко. У решті найбільшу підтримку отримав Володимир Зеленський.
фото: архів
Кандидат у мішку
Звичайно ж, політичний злет художнього керівника студії “Квартал 95” вражає. І водночас лякає. Навіть не тому, що в нього взагалі немає досвіду політичної діяльності, це може сприйматися, вочевидь, і сприйнялося частиною виборців як позитив. А тому, що абсолютно незрозуміло, яким президентом він хоче бути. Якщо хтось вірить у вигаданого президента із телесеріалу, в якому знімається Зеленський, то тоді не потрібно ображатися на те, як інші виборці оцінюють ваші інтелектуальні здібності.
У передвиборчій програмі реального кандидата Володимира Зеленського – лише набір слів, єдина конкретика – це те, що він збирається бути главою держави лише один термін. В поодиноких коментарях Зеленського для ЗМІ купа ляпів. Парадоксальна ситуація: шоумен, якого ледь не цілодобово можна бачити у різних розважальних проектах на телеканалі “1+1”, впродовж виборчої кампанії просто втікав від представників інших ЗМІ. Дебати з іншими кандидатами, інтерв’ю журналістам? Ні, це не для Зеленського. Чому? Бо може яскраво проявитися некомпетентність цього кандидата у питаннях, що стосуються управління державою. І це вже проявлялося в його нечисленних коментарях ЗМІ чи навіть роликах у соцмережах.
 |
| джерело: slovoidilo.ua |
“Найважливішим фактором зростання рейтингу Зеленського є те, що він поєднав три електоральні групи. 1. Виборці “проти всіх” стали ядром електорату Зеленського. Вони від самого початку були готові проголосувати за будь-якого антисистемного кандидата – це форма висловлення їхнього протесту проти традиційних еліт. Подібний протест, подібний запит на антисистемні обличчя можна спостерігати у багатьох країнах світу. І я, й інші аналітики (не без того, що і сам Зеленський) думали, що цим все й обмежиться. Але у січні він почав набирати другу групу. 2. Проросійський електорат втратив єдиного кандидата після розколу проросійського блоку на дві частини (до цього розколу долучився і штаб Порошенка, але вони навряд чи прогнозували подібні наслідки). Багато проросійських виборців зневірилися у кандидатах – Бойко та Вілкулі – та побачили свого у Зеленському: російськомовний, не тисне на патріотизм, вважає необхідним припинити війну. У такий спосіб Зеленський отримав другу групу виборців та значно підвищив свій рейтинг, ставши лідером перегонів. 3. І тут включилася третя група, яку умовно можна назвати “аби-не-Порошенко”. Це виборці, для яких основним завданням нинішніх виборів є усунення Порошенка (спектр причин різноманітний – від розчарування реформами та корупцією до впливу російської пропаганди). Ці виборці наприкінці минулого року або не визначилися, або були готові голосувати за Тимошенко як за кандидата, який переможе Порошенка. Коли Зеленський стрімко вирвався нагору, вони побачили майбутнього переможця в ньому. Голоси почали “перетікати” від Тимошенко до Зеленського, і цей процес динамічно триває з початку року: вона падає – він зростає. Безумовно, це не ліваки-патерналісти, бо їм Зеленський нічого не пропонує; це виборці, для яких головною рисою Тимошенко була не її особистість, погляди чи програма, а її майбутня перемога над Порошенком”, – писав ще перед першим туром президентських виборів викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи “Нова Країна” Валерій Пекар на блог-платформі site.ua.
І не беручи участі у спілкуванні з українцями у форматі питання-відповідь на традиційних майданчиках, команда Зеленського, на відміну від всіх інших кандидатів, на повну використовує можливості соцмереж, у такий спосіб залучаючи на свій бік якомога більший відсоток молоді, що вже має право голосу.“Віртуальний світ – це своєрідний квест, гра, яка потребує нових героїв і челенджів. Тому ці вибори були торжеством умовно “нових політиків”, до яких точно належить Зеленський, але з натяжкою можна віднести і Гриценка, і Смешка. Парадокс, але в новому віртуальному світі – нові авторитети. Не сивочолі мудреці, не експерти з гарвардською освітою, не політичні журналісти-розслідувачі. Це актори або журналісти розважального жанру.
Смешка значною мірою “зробив” Гордон, який має довіру глядачів завдяки лайфовим спокійним інтерв’ю “про життя зірок”. Зеленський зробив своїми VIP-агітаторами впізнаваних позитивних героїв розважального жанру – Олю Полякову, Потапа, Надю Дорофеєву тощо. І виграв з ними симпатії молодіжного електорату, для якого вони – кумири. А люди старшого віку, втомлені від війни і безнадії, в його образі показали владі, яка асоціюється з незакінченою війною і відсутністю бачення майбутнього, середній палець”, – пише на своїй сторінці у Facebook нардеп із фракції “Народний фронт” Вікторія Сюмар.
Звичайно, кожен виборець має право проголосувати за того, кого вважає достойним посади президента, і кожен голос має однакову вагу. Потрібно розуміти, чому така велика кількість українців готова голосувати за кандидата Володимира Зеленського. Але ні його відвертим фанам, ні експертам, котрі намагаються відстоювати незаангажованість висвітлення нинішньої ситуації, не потрібно говорити про якесь зростання громадянського суспільства в Україні. Йдеться, скажімо м’яко, про наївність українських виборців.
 |
| фото: Олег Огородник (2) |
І також “несистемний” кандидат Зеленський надто часто починає свої виступи з української і потім швидко переходить на російську мову та заявляє про необхідність потужного російськомовного каналу для реінтеграції окупованої частини Донбасу. Чи не нагадує така “несистемність” нинішнього кандидата іншу систему, ще не так давно панівну в Україні? Ось це і лякає.
Промах Президента
“Я готовий до глибокого та предметного діалогу з тими, кого не встиг переконати у першому турі. Хотів би зараз звернутися до тих, кому менше 30 років. Ви бачите зміни в країні, але хочете, щоби зміни були глибшими і швидшими. Я повністю поділяю ваше бажання. Щоби зміни були якісніші, ми маємо об’єднатися для того, щоб цього досягти і не втрачати час. Я повністю розумію мотиви вашого невдоволення, я почув вас і прошу – почуйте і ви мене”, – заявив чинний Президент Петро Порошенко у своєму виборчому штабі 31 березня одразу після оприлюднення перших даних Національного екзит-полу-2019.
І одразу виникає питання: чи не запізно почув? Не можна применшувати здобутків Петра Порошенка на посаді глави держави. Зрештою, хто б що не казав, не в останню чергу завдяки такому президентству в нас зараз на шостому році війни з Росією відбуваються чесні демократичні вибори. Але попри це, якщо щодо кандидата Зеленського можемо вжити слово “невизначеність”, то кандидат Порошенко для значної частини суспільства асоціюється із словосполученням “невиправдані надії”. Йдеться насамперед про провалені судову та антикорупційну реформи. Чого лише варте довге затягування Президента із внесенням до парламенту законодавчої ініціативи щодо створення спеціалізованого суду для корупціонерів.В країні, яка протистоїть російській агресії, корупція залишається “раковою пухлиною”. І чинний глава держави не очолив антикорупційний похід. Власне на цьому наголошують усі критики Петра Порошенка. І ще раз про невизначеність та невиправдані надії: якщо команда потенційного президента Зеленського невідома, і різним виборцям залишається фантазувати на цю тему, то низка відомих людей із оточення чинного глави держави вже тягнуть його вниз.
У 2014-ому Петро Порошенко переміг вже у першому турі завдяки тому, що його штабу вдалося переконати українців у безальтернативності такого вибору. Але українці дуже швидко розчаровуються у своїй колишніх кумирах, насамперед політичних. Не допомогли главі держави втримати підтримку ні зміни в українській армії, ні яскраве представлення нашої держави на міжнародній арені, ні безвізовий режим з ЄС, ні Томос про автокефалію Української православної церкви. В останні тижні перед виборами українське суспільство звертало увагу на журналістське розслідування щодо ймовірного розкрадання в Укроборонпромі, фігурантами якого стали люди з оточення Петра Порошенка.
Зараз основним меседжем виборчої кампанії Петра Порошенка стало те, що він єдиний серед кандидатів, хто може протистояти господарю Кремля Путіну. Але він наштовхнувся на протестне голосування як вирок старим політичним елітам. Ми вже зазначали, що ще невідомо, чи конкурента Порошенка в другому турі можна віднести до нових політеліт, та зараз саме чинний глава держави став основною мішенню розчарованої частини українського суспільства. Та й загалом команду Петра Порошенка за нинішню виборчу кампанію не можна похвалити.Надалі Петро Порошенко сподівається на публічні дебати із Володимиром Зеленським перед другим туром виборів. Але в команді останнього вже неодноразово давали зрозуміти, що їхній кандидат на дебати не піде. Ми вже писали про причину такої поведінки. Зараз в штабі Зеленського заявляють, що спершу треба дочекатися офіційного оголошення результатів першого туру, а тоді вже будуть думати про дебати.
Проблема і в тому, що закон “Про вибори Президента України” передбачає дебати між кандидатами в останню п’ятницю перед днем повторного голосування, але їхня обов’язковість розвіюється відсутністю у законодавстві якоїсь жорсткої санкції проти того, хто відмовляється взяти участь у таких дебатах.
“Що буде далі, передбачити не так вже й складно. Порошенку вдасться вирвати у Зеленського перемогу в другому турі виборів тільки в разі максимальної консолідації націонал-демократичного електорату і, зрозуміло, за умови, що цей електорат повірить у непатріотичність Зеленського й буде вважати його обрання загрозою для майбутнього України. І що цього електорату вистачить для перемоги. І потім, після другого туру, той, хто програв, постарається взяти реванш вже на парламентських виборах, тож боротьба тільки починається, її головні події ще попереду”, – зазначає на сайті російської служби Радіо Свобода відомий український журналіст Віталій Портников.
Ще один урок першого туру
Тепер ще звернімо увагу не лише на переможців першого туру президентських виборів-2019 в Україні. “Перша гарна новина українських виборів, що руйнує російську пропаганду про “глибоко розділену державу”: ключовий прокремлівський кандидат набрав лише 10%. А отже, ера, за якої Україна була російською колонією, безповоротно пішла у минуле!” – це слова редактора німецького видання Bild Юліана Рьопске, інформує Європейська правда.
Та в Україні настрої від результатів відвертих реваншистів трохи інші. Згадані 10% голосів, чи, точніше, вже понад 11% (а це понад 2 млн виборців), набирає Юрій Бойко, який перед першим туром українських виборів разом із начебто “українським політиком” Віктором Медведчуком, кумом Путіна, літали на поклін до російського прем’єр-міністра Медвєдєва. Не забуваймо також про майже 800 тисяч виборців, які за попередніми результатами підрахунку голосів, підтримали ще одного представника колишньої команди “біло-голубих” Олександра Вілкула.
Відверті реваншистські проросійські сили планують потрапити до наступного скликання українського парламенту і відігравати там не останню роль. Звичайно ж, що восени рівень їхньої електоральної підтримки і відповідно рівень впливу на українську політику залежатиме від того, чи знову відбудеться об’єднання екс-регіоналів, чи буде похід кількома колонами. Експерти вже неодноразово попереджали про те, що Кремль зробить ставку не на президентські, а на парламентські вибори в Україні. Тож за рухами у реваншистському політичному таборі потрібно уважно слідкувати.
Як світ оцінює перший тур українських президентсьских виборів
“Вибори були проведені чесно, вільно. І вони у такий спосіб розбудовують довіру населення до демократичних процесів. Люди знають, що їхній голос буде врахований, демократичні процеси будуть посилені. Виборче середовище було конкурентним, явка 63% – це такий показник, якого хотіли б досягти багато розвинених демократій у світі… Були певні занепокоєння, певні системні випадки, які слід розглянути і врахувати, щоб забезпечити поступовий еволюційний розвиток демократичної системи в Україні. Як, наприклад, необхідність полегшити участь у голосуванні для внутрішньо переміщених осіб, мешканців анексованого Криму та окупований територій. З інших занепокоєнь було те, що була надмірна концентрація контролю за ЗМІ в руках олігархів і деякі інші моменти. Дуже очевидними були постійні намагання втручання зовні через гібридну війну, розповсюдження дезінформації, зусилля з підриву виборчого процесу. Дуже тішить те, що українська влада зробила все, що могла, щоб запобігти такому втручанню”, – заявив на брифінгу 1 квітня голова Канадської Місії Спостереження CANADEM Ллойд Аксуорті, інформує Українська правда.
“Ми можемо говорити, безумовно, що це були конкурентні вибори і була забезпечена можливість голосувати за того кандидата, якого обирали громадяни. Все буде визначатися в другому турі”, – зазначив спеціальний координатор ОБСЄ, почесний президент ПА ОБСЄ Ілкка Канерва, повідомляє BBC-Україна.“Сьогоднішній результат є важкою поразкою для Порошенка. П’ять років тому він блискуче здобув перемогу на виборах президента відразу в першому турі. А нині до подібної кількості голосів йому дуже далеко. Розчарування його політикою в Україні є надто великим. Він реалізував не всі реформи, які у 2014-ому обіцяв здійснити. Деякі забуксували, як-от боротьба з корупцією. Війна з Росією на Донбасі триває. І передусім: рівень життя в Україні залишається найнижчим в Європі. Статки роблять – власне, як і раніше, – лише багаті українські бізнесмени, так звані олігархи. Порошенко їх не чіпає. Він сам є одним з них. За це він і отримав урок. Утім, він усе ще є учасником перегонів…
 |
| фото: АР, radiosvoboda.org |
Його політична програма, якщо можна взагалі говорити про якусь програму, є досить розпливчастою. У своїй передвиборчій кампанії Зеленський залишався перш за все коміком. Він майже не давав інтерв’ю, не прийшов на політичні дебати. Натомість він гастролював зі своєю кабаре-командою від міста до міста. Сатира замість політики.
У другому турі перед українцями постає важке рішення: вони або голосують за чинного президента, якого багато хто з них вже не хоче. Або ж вони голосують за його опонента, про чию політичну мету вони поки можуть лише здогадуватися. Клоун проти президента. Вибір з незрозумілим результатом”, – пише керівник української редакції Deutsche Welle Бернд Йоганн.
“США не в тому становищі, щоб пирхати на кандидата-знаменитість, який не має політичного досвіду. Але американський президент Дональд Трамп, попри всі його недоліки, працював над конкретними політичними питаннями і обговорював їхні особливості на дебатах зі своїм опонентом. Якщо пан Зеленський не може зробити те ж саме, він не повинен бути здивований, якщо виборці вирішать, що він не вартий ризику”, – йдеться у статті The Wall Street Journal, передає Радіо Свобода.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
