Програмна хмара кандидата

У передвиборчих програмах кандидатів на пост президента України мало конкретики, зате є яскраві описи нашого “успішного і багатого майбутнього”. Але читати їх треба, щоб зрозуміти хто з них має бодай якесь бачення розвитку держави

Марко Пригода №14 (2129), середа, 20 лютого 2019

Однією з вимог для реєстрації кандидатів в президенти є подання в ЦВК їхніх передвиборчих програм. Ми недарма акцентуємо, що це саме законодавчо передбачена вимога, адже начитавшись офіційних програм претендентів на найвищий державний пост, складається враження, що для багатьох з них це просто формальна відписка. Так би мовити, має бути передвиборча програма, то нехай і буде.

Звичайно, програми більшості кандидатів писали їхні команди (хоча дехто з кандидатів переконує, що робили це самі), але претендентам на президентський пост варто було хоча б самим перечитати кінцевий варіант “свого” програмного документа, щоб потім не так смішно виглядати. Конкретики в передвиборчих програмах, м’яко кажучи, обмаль. Адже традиційно для усіх українських виборів нинішні кандидати “творять” програми у жанрі політичної фантастики.

Чинний, чесний, нова і так далі

Позаяк площу газетних сторінок, на відмінну від розміру виборчого бюлетеня, не можна збільшувати залежно від кількості кандидатів у президенти, то ми не зможемо зараз докладно зосередитися на передвиборчих програмах усіх 44 зареєстрованих претендентів. Зрештою, абсолютна більшість із цих кандидатів під час виборчої кампанії виконують ролі, що аж ніяк не передбачають справжню боротьбу за президентське крісло. “Львівська Пошта” вже аналізувала можливі причини рекордної кількості кандидатів.

Зараз зосередимося на програмних обіцянках шістьох кандидатів, які відповідно до результатів різних соціологічних опитувань, а також на думку політичних експертів, мають більше шансів заручитися вагомою підтримкою виборців у першому турі президентських виборів. Ми підготували “хмари слів” на основі програм цієї шістки кандидатів. І за цими “хмарами слів” легко впізнаються наші політики.

Але навіть в програмах цих “лідерів рейтингів” можна знайти безліч мало чим підкріплених обіцянок, що загалом затьмарює значення програмних документів кандидатів в президенти.

Неоголошена війна і ціна миру

“Хмара слів” із програми Петра Порошенка

Вже другі президентські вибори в Україні відбудуться на тлі російської агресії. Тому питання захисту від ворога, повернення окупованих територій Донбасу та Криму є одними із найважливіших. Але тут потрібно розуміти: легко заявити, що Україна поверне вкрадене Росією, важко пояснити, як це зробити. Більш-менш все зрозуміло і з позицією чинного глави держави Петра Порошенка. Він апелює до того, що за п’ять років його президентства вдалося відродити українську армію і стримати ворога. Повторює тезу про “відновлення територіальної цілісності України, повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом”. З цього можна зробити висновок, що йдеться про збереження Мінського формату перемовин. Принаймні іншого варіанту у програмі Петра Порошенка немає. Також в його передвиборчій програмі йдеться про єдність проукраїнської коаліції у світі, інструмент санкцій, ще Порошенко нагадує про свою ініціативу щодо міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу. Але тут зазначимо, що вирішення питання введення на Донбас міжнародних миротворців залежить не лише від бажання української влади.

Юлія Тимошенко, Олег Ляшко, Володимир Зеленський у своїх програмах так чи інакше згадують Будапештський меморандум. Хоч цей документ не допоміг, коли Росія, яка є його підписантом, напала на Україну, кандидати пропонують або зміну переговорного процесу на основі Будапештського меморандуму, або жорсткіші вимоги до всіх країн-підписантів. “Радикальну” позицію відстоює Олег Ляшко. “Підписавши цей документ, Україна відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу в обмін на гарантії безпеки. Якщо документ не виконується, ми маємо повне право заявляти про відновлення статусу ядерної держави. З іншого боку, ми вимагаємо прямої військової угоди з США. Нам потрібне партнерство не на словах, а на ділі!” – йдеться у його передвиборчій програмі.

Що тут скажеш, заявляти можна про будь-що, хоч про відновлення ядерного статусу, хоч про те, що Україна першою колонізує Марс.

Щодо стратегії кандидата Анатолія Гриценка, то в його програмі також просто набір гасел: “Капітулянтського повернення Донбасу не буде – окуповані території повернемо без “особливих статусів” дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами. Це можливо здійснити протягом 5-річного президентського терміну. Не буде Україна поступатися правами на Крим в обмін на будь-які економічні поступки – у Криму наші громадяни, це наша земля, і Крим буде українським!”.

“Хмара слів” із програми Володимира Зеленського

Треба зазначити, що взагалі важко говорити про якусь чітку стратегію повернення Криму та частини Донбасу. Можна визначити стратегію поводження України у неоголошеній війні з Росією, але повернення окупованих територій насамперед залежить від Кремля. В цьому контексті від українських політиків, які хочуть очолити державу, можна вимагати озвучення межі поступок, які вони можуть просувати. Що цікаво, у програмі Володимира Зеленського зазначено, що “здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин”, а ще перед своєю заявою про балотування у президенти в одному із інтерв’ю він зазначав, що “хоч з чортом лисим готовий домовитися, аби не вмирала жодна людина”, що доведеться знайти середину у списку вимог української та російської сторін. Тож у яку із позицій відомого шоумена і нині “нового політичного обличчя” можна повірити?

Окремо розглянемо “миролюбні” програмні заклики кандидата Юрія Бойка. “Україна виконає всі міжнародні зобов’язання для встановлення миру на Донбасі. Зробимо все, щоб припинити збройний конфлікт виключно мирним шляхом. Нова влада піде на прямі переговори з усіма сторонами конфлікту заради миру та повернення територій і населення під юрисдикцію України… Забезпечимо реальний нейтралітет та позаблоковість України. Подолаємо протиріччя з усіма країнами-сусідами, зокрема із Росією”, – йдеться його передвиборчій програмі.

Неважко зрозуміти, що це відверта декларація відмови від національних інтересів та відновлення повноти російського впливу в Україні. Загалом у програмі Бойка часто використовується слова “зупинимо”, “відновимо”, “повернемо” і бракує хіба що пояснення, що будуть повертати “часи Януковича”. Окрім Бойка, у цьогорічних виборах беруть участь ще кілька представників колишньої “біло-голубої” команди Партії регіонів. Тішить хіба те, що вони не змогли домовитися про єдиного проросійського кандидата на президентських виборах, тому будуть розпорошувати голоси реваншистсько налаштованих виборців. І зазначимо, що надалі аналізувати інші пункти програм усіх подібних кандидатів немає сенсу, бо мир вони хочуть досягнути фактично через федералізацію України.

Економічне процвітання

“Хмара слів” із програми Юлії Тимошенко

Якщо говорити про економічні та соціальні пункти передвиборчих програм, то тут, якщо повірити будь-якому кандидату, наступні п’ять років будуть часом небаченого донині процвітання. Конкретики, знову ж таки, небагато, але, якщо вірити кандидатам, з’являться сотні тисяч нових робочих місць, зарплати і пенсії будуть рости, а ціни знижуватися.

“Для нас головне – кожна людина, її щастя, можливості вільної самореалізації та гідного життя. Тому базовим принципом нашої політики є “гроші ходять за людьми”. І це стосується й освітньої реформи, і змін у системі охорони здоров’я, і політики соціального захисту, і будь-якої іншої реформи. Ми продовжимо децентралізацію як основу всебічного розвитку громад і регіонів. Суттєве зниження податкового навантаження розширило можливості роботодавців для підвищення заробітних плат працівникам. Ми продовжимо цю політику, зокрема через заміну оподаткування прибутку підприємств на оподаткування виведення капіталу з країни… Наша стратегія переходу від глибокої кризи і боротьби за виживання до сталого розвитку базується на тих секторах економіки, де ми можемо вийти на лідерські позиції. Вони стануть точками прориву, які підштовхнуть всю країну вперед. Вони принесуть кошти для того, щоби забезпечити відчутне підвищення рівня життя людей”, – зокрема, йдеться у передвиборчій програмі Петра Порошенка.

“Ми відновимо довіру до банківської сфери, підтримаємо створення та розвиток українських банків. Ми змінимо неефективну політику НБУ у сфері монетарного, валютного і банківського регулювання. Ми відновимо справедливість для тих людей, які втратили свої банківські вклади та власність під час стрімкого падіння курсу гривні. Ми створимо умови для стрімкого розвитку відновлюваної енергетики: сонячної, вітрової, геотермальної та інших. Буде впроваджено повноцінний ринок електроенергії, що створить реальну конкуренцію та дозволить зменшити тарифи на електроенергію. Ми повністю демонополізуємо імпорт газу та забезпечимо в Україні біржову торгівлю всіма енергоресурсами, що дозволить формувати прозорі ціни та сприятиме зниженню вартості енергоносіїв. Держава стрімко розвиватиме власну вугільну галузь замість імпортування дорогого закордонного вугілля… Реорганізуємо органи податкової служби та остаточно ліквідуємо податкову міліцію. Ліквідуємо 37 корупціогенних квазіподатків, які дають чиновникам можливість тиснути на бізнес. Ми скасуємо податок на додану вартість та введемо податок на реалізацію. Замість єдиного соціального внеску, який тримає в тіні 50% заробітної плати, буде введено персоніфіковану пенсійну систему з приватними накопичувальними рахунками для кожного громадянина України… Ми ставимо за мету поступово, за п’ять наступних років, досягти рівня середньої заробітної плати Польщі у доларовому вимірі. Сьогодні середня заробітна плата в Польщі у 3,5 рази вища, ніж в Україні”, – це вже із програми Юлії Тимошенко.

“Хмара слів” із програми Анатолія Гриценка
“Не буде безсистемних реформ і небезпечних експериментів з економікою – буде економічне зростання темпами 10% щорічно на основі Плану дій, розробленого нашою командою спільно з Української Радою Бізнесу, економістами і експертами громадського сектору… Не буде невигідних кредитів під гарантії держави – будуть внутрішні й зовнішні інвестиції через надійний захист права власності та легалізацію капіталів, у тому числі повернення їх в Україну із офшорів… Не буде нарощування експорту зерна, руди і напівфабрикатів – буде стимулювання (через податкові, митні і кредитні механізми) виробництва продукції з високою доданою вартістю в промисловості та аграрному секторі, створення технологічних робочих місць з високою зарплатою, що дозволить зупинити відтік молоді закордон. Не буде залежності від імпортного газу – буде політика енергозбереження і енергоефективності, опора на власні, зокрема відновлювані ресурси. Не буде необґрунтованих закупок дорогої імпортної техніки та обладнання – на будівництві нових доріг, мостів, вокзалів та аеропортів надамо перевагу вітчизняним виробникам і створимо сотні тисяч нових робочих місць для українців… Не буде більше мінімальна пенсія нижчою за реальний прожитковий мінімум – ми підвищимо пенсії до економічно обґрунтованого рівня, що справедливо врахує трудовий внесок і кваліфікацію. Середня зарплата в Україні буде понад 700 євро, відповідно зростатимуть пенсії”, – це деякі тези із програми Анатолія Гриценка.

“Головна мета моєї діяльності – заможний Українець. Наш вибір – економіка, зорієнтована на потреби кожного громадянина. Всі роки влада штучно створювала ситуацію, за якої чесно вести бізнес в Україні для підприємця було практично неможливо. Тому ми запровадимо одноразову “нульову декларацію” для бізнесу. Кожен бізнесмен за 5% зможе задекларувати та легалізувати свої доходи. Отримані кошти підуть на зменшення тарифного навантаження для малозабезпечених. Пройшовши “економічне чистилище”, кожен отримає шанс у подальшому чесно вести бізнес в країні. Першочергові завдання розвитку економіки: детінізація економіки, свобода конкуренції, розвиток внутрішнього виробництва, довгострокове недороге кредитування. Я, як Президент, буду гарантом кожному великому інвестору, який прийде в Україну. Податки стануть простими і зрозумілими. Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал дасть бізнесу більше свободи для розвитку і знизить адміністративний тиск. Платити податки мають всі”, – а це бачення економічної політики від Володимира Зеленського.

“Хмара слів” із програми Олега Ляшка
“Україна – дуже багата країна, де живуть бідні люди. Чому? Бо немає нормальної влади, якій болить те саме, що і звичайним людям. Влади, яка лікується в тих самих лікарнях, що і прості громадяни, яка навчає дітей в українських школах і вишах, а не за кордоном. Влади, яка бореться за кожне життя, а не змушує людей їхати лікуватися в сусіднє село та не робить бізнес на таблетках. Влади, яка тримає гроші в Україні, а не в офшорах, бо не вірить в рідну державу. Влади, яка не відірвана від громадян, і може прожити на мінімалку, а не спускає на обід у ресторані суму, на яку примушує людей жити цілий місяць! Робота для кожного, гідні доходи, справедливі ціни і тарифи – ось за що я борюся!.. Годі вже Україні бути донором сировини, талантів та робочих рук для розвинутіших країн! Україна – виробник, а не сировинний донор та боржник. Я відновлю промисловість та розгорну загальнонаціональне будівництво. Україну поважатимуть в світі, вкладатимуть інвестиції в нашу економіку. Підніму соціальні стандарти. Знижу ціну на газ та комунальні тарифи до справедливого рівня”, – це частина програми Олега Ляшка.

До речі, Олег Ляшко та Юлія Тимошенко обіцяють знизити ціну на газ для населення удвічі. При цьому Юлія Володимирівна у своїй програмі обіцяє це зробити вже у перший місяць свого президентства. Чи це можливо? Щонайменше, потрібне буде рішення Кабінету Міністрів, а до парламентських виборів леді Ю навіть за умови перемоги на виборах президентських навряд чи зможе переформатувати уряд під себе через відсутність коаліції у Верховній Раді. І в її команді це дуже добре розуміють. “Юлія Тимошенко зазначила, що її команда через півроку після перемоги на президентських виборах планує виграти і парламентські. А тому вона ніколи б не гарантувала дворазове зниження тарифів, якби точно не мала механізму, як це можна зробити”, – йдеться у новині на офіційному сайті партії “Батьківщина” про нещодавній виступ їхньої лідерки під час Українського ланчу в межах Мюнхенського безпекового форуму. Але знову ж таки, у передвиборчій програмі Тимошенко зазначено: “У перший місяць роботи нового президента будуть зменшені ціни на газ у два рази, а це означає також зменшення тарифів на тепло і гарячу воду”. Тож для чого так підставлятися із самого початку?

Кандидатські “фішки”

“Хмара слів” із програми Юрія Бойка

Витяги із кандидатських програм і “хмари слів” на основі цих програм дозволяють легко впізнати відповідних претендентів у президенти. Винятком є хіба що Володимир Зеленський, в передвиборчій програмі якого просто використано багато красивих і потрібних слів. Вступна частина його програми – це художня спроба вплинути на емоції читачів. Подібні технологічні речі можна знайти і в програмах інших кандидатів, але хочеться вірити, що українці нарешті навчаться шукати конкретику у програмах кандидатів, і за її відсутності робитимуть висновки.

Загалом же, навіть не читаючи повністю програм кандидатів, уже можна було б зрозуміти, в якому стилі вони написані, та якими є їхні головні меседжі. Та звернімо увагу на нюанси. Звичайно, не дивує, що програма Петра Порошенка починається із теми євроатлантичної інтеграції України і далі зазначається: “У 2023-ому ми подамо заявку на вступ до ЄС, отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО”. Якщо просто із подачею заявки ще можна буде якось працювати, то чітко обіцяти отримання ПДЧ під кінець своєї другої каденції (якщо така буде) насправді ризиковано. Всі пам’ятають як Петрові Порошенко довелося вибачатися за свої слова про швидке завершення АТО. І ще одне. “До кінця ж терміну моїх повноважень розраховую добитися необхідних політичних рішень з боку ЄС та розпочати переговори про повноцінне членство України в Європейському Союзі, щоб жити в “сім’ї вольній, новій”, – це із передвиборчої програми Порошенка у 2014-ому.

Але і в багатьох інших кандидатів є свої “фішки”. Так, Юлія Тимошенко просуває ідею нової Конституції. Вона, зокрема, пропонує зменшення кількості нардепів із 450 до 350. В передвиборчій програмі це не прописано, але загалом презентуючи свій “Новий курс” Тимошенко вже заявляла, що Україні потрібна парламентська форма правління із канцлером на чолі уряду.

А от Олег Ляшко у своїй програмі пропонує скасувати посаду прем’єра і “зробити відповідальним за стан справ у державі одну людину – Президента”. Також Ляшко пропонує зменшити кількість кількість парламентарів до 250, а міністрів – до 10.

Загалом передвиборчі програми кандидатів описують, що буде на краще у випадку їхнього обрання президентом. Але виборцям потрібно шукати у програмах та виступах кандидатів відповідь на інше питання: як вони втілюватимуть хоча б частину зі своїх обіцянок?

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти