Також низка експертів звертає увагу на те, що в Томосі для української Церкви вперше чітко прописане правило церковної апеляції з “правом всіх архиєреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляційні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков”. Насправді, як зауважують експерти, Вселенський патріархат є вищою інстанцією для вирішення спорів у всіх помісних Церквах, незважаючи на те, чи ця процедура докладно прописана в їхніх томосах чи ні. І ще одне: український церковний суд незалежний від Вселенського патріархату, який, зрештою, може виступити останньою інстанцією. А от у Статуті Православної церкви у Чеських Землях і Словаччині передбачається, що до церковних судів цієї Церкви входять представники Константинополя. Тобто бачимо, якою може бути різниця у повноваженнях щодо вирішення внутрішньоцерковних спорів.

“У противників автокефалії криза жанру. Вони прогнозували “пшик” – а вийшла перемога. Вони лякали кровопролиттям – а мудрість людей і професійність органів безпеки та правопорядку дозволяють уникати провокацій або вчасно зупиняти їх. Вони дійшли до того, що називають Вселенського патріарха... розкольником, а самі відправили себе в ізоляцію, в яку за ними ніхто не пішов. У таких умовах все, на що вони здатні, це брехня про начебто залежність Православної церкви України від Вселенського патріархату (бездоказові твердження в традиціях фейкньюз, без жодного факту) і заяложена тема мира (воно надається більшості Церков як знак духовної єдності, а не залежності)”, – зазначив на своїй сторінці у Facebook директор Національного інституту стратегічних досліджень, радник Президента України Ростислав Павленко.

І ще до офіційного отримання українською Церквою Томосу про автокефалію критики звертали увагу на те, що наша помісна Церква створюється митрополичою, а не патріаршою. Експерти вже не раз пояснювали, що це аж ніяк не “применшує” автокефалію нашої Церкви, що для отримання статусу патріархату потрібен час і об’єднання якнайбільшої кількості православних вірян в Україні у єдиній помісній Церкві.

Почесний патріарх Православної церкви України Філарет зараз також наголошує на тому, що “в Україні і далі існує Московський патріархат, і нам треба об’єднатися з ним, та це не так просто”. “Треба мати мудрість, треба мати терпіння, бути наполегливими і знати дорогу, якою ми повинні йти. А яка дорога наша? Перше – об’єднати українське православ’я в одну Українську православну церкву. Друге – щоб усі православні Церкви, не тільки Константинопольський патріархат, а й усі інші, визнали автокефалію помісної Православної церкви України… Нам треба досягти того, щоб українську Церкву визнавали як патріархат, а не як митрополію. Те, що це буде, я в цьому переконаний, так само переконаний, як був переконаний в 1992 році, що буде автокефальна Церква. Так і зараз переконаний, що Київський патріархат буде. Коли він буде? Коли ми об’єднаємося в одну Церкву і коли нас визнають як митрополію інші Церкви. Коли ці дві умови завершаться – тоді буде час Української церкви як патріархату. Це дорога ще далека, але цією дорогою треба йти. Тепер ми станемо на шлях до патріархату і досягнемо його, і Господь допоможе”, – зазначив почесний Патріарх Філарет під час літургії в Михайлівському Золотоверхому соборі, інформує УНІАН.

Важко переоцінити роль Філарета у створенні помісної автокефальної Православної церкви в Україні. Незважаючи на різні версії, які з’являлися в інформпросторі щодо того, наскільки важко чи ні Патріарх Філарет ухвалив для себе рішення не висувати свою кандидатуру на посаду предстоятеля об’єднаної помісної Церкви, він дав дорогу молодому митрополитові Епіфанію. І тим самим засвідчив, що не тримається за посаду, а насамперед піклується про процес об’єднання українських православних священиків та вірян.

“Вимагали, умови ставили різні. І я заради того, щоб в Україні була визнана автокефальна Церква, пішов на все, на всі вимоги, щоб була Церква. Я від церковного життя не усунувся, я залишаюся Патріархом. Тільки є предстоятель, який очолює Православну церкву України, Блаженніший Митрополит Епіфаній. Але я залишаюся в Синоді, залишаюся керуючим парафіями Києва і думаю, що буду корисний і предстоятелю, маючи більш ніж 50-річний досвід служіння на київській кафедрі”, – зазначив патріарх Філарет цього тижня в інтерв’ю телеканалу “Прямий”.

8 січня Президент Петро Порошенко присвоїв Патріархові Філарету звання Героя України. “Ще не придумано тої міри, якою можна виміряти внесок Патріарха Філарета в боротьбу за власну помісну Церкву. Він був, є і залишається духовним лідером української Церкви, духовним лідером українського народу. Ось чому я прийняв рішення присвоїти йому звання Героя України”, – ідеться в повідомленні на Facebook-сторінці глави держави.

Також не варто применшувати роль Президента Петра Порошенка у створенні в Україні об’єднаної Православної церкви і отримання Томосу про автокефалію. Зараз триває президентська виборча кампанія, і зрозуміло, що в Порошенка використовуватимуть тему Томосу для збільшення підтримки чинного глави держави. Але в будь-якому випадку без його зусиль було б неможливо так швидко пройти шлях від офіційного звернення до Вселенського патріарха до офіційного отримання Томосу. До речі, уперше в тексті Томосу про автокефалію помісної Церкви згадується прізвище президента держави.

Це аж ніяк не означає, що через це на президентських виборах 31 березня потрібно голосувати тільки за Петра Порошенка, це аж ніяк не перекриває усі його промахи на посаді глави держави. Але так само критикам Порошенка не можна применшувати важливість отримання українською Церквою Томосу про автокефалію. В час, коли українці здобувають справжню духовну незалежність, коли вони нарешті отримали автокефальну Православну церкву, принаймні намагаймося не думати про політичні протистояння.

Попереду в нашої церкви ще дуже багато завдань. Російські церковники так просто не відмовляться від свого впливу в Україні.

“6 січня звершенням спільної Божественної літургії у кафедральному соборі на Фанарі ми засвідчили євхаристійну єдність із вселенським православ’ям, тому двері нашої єдиної помісної Православної церкви є відчиненими для всіх, хто бажає разом у ній служити Богові та її народові… Найперше маємо надалі підносити молитви за Церкву, за подолання ворожнечі та за примноження любові. Ми самі маємо відкласти колишні протистояння, відчуження та ворожнечу, бо лише через прощення одне одному зможемо справді утвердити єдину помісну автокефальну Українську православну церкву!” – наголосив предстоятель Православної Церкви України, Митрополит Київський та всієї України Епіфаній 7 січня під час першого після отримання Томосу богослужіння в Софійському соборі.