Передвиборчий 2018 рік вже майже завершився. У наступному нас очікують президентські та парламентські вибори. При цьому підсумки першої виборчої кампанії (перший тур виборів глави держави відбудеться 31 березня 2019-го) вплинуть на стратегії політсил вже під час боротьби за мандати нардепів (вибори до ВРУ пройдуть 27 жовтня 2019-го). Зрозуміло, що значна частина майбутніх кандидатів у президенти змагатимуться не так за найвищий державний пост, як за покращення стартових позицій для себе і своїх політсил уже на парламентських перегонах, тож у наступному році у політичному житті нашої держави спокою не буде.

І аж ніяк не можна забувати про те, що триває неоголошена війна з Росією. Без сумніву, РФ намагатиметься скористатися внутрішньополітичною боротьбою в нашій державі впродовж 2019-го. Важко повірити в те, що якесь втручання Кремля допоможе відверто проросійському політику стати президентом України, але потрібно розуміти небезпеку збільшення у наступному скликанні ВРУ кількості налаштованих на РФ нардепів. Політичні експерти уже неодноразово заявляли про те, що Кремль робить ставку не на президентські вибори в Україні, а на парламентські, і що в наступному скликані ВРУ проросійські сили можуть збільшити свою присутність (варто зазначити, що “п’ята колона” нікуди не зникала з  нашого парламенту навіть після Революції Гідності).

Також в наступному році вже мав би запрацювати антикорупційний суд. Питання щодо того, наскільки він буде незалежним досі залишається відкритим. Але у будь-якому випадку треба розуміти, що в один момент старт роботи нового спеціалізованого суду не вирішить всіх проблем із корупцією в Україні.

Зрештою, ми ще продовжуємо чекати на великі результати фактично від усіх реформ, започаткованих після Революції Гідності. Як це часто говорять представники західних країн та міжнародних організацій у своїх оцінках змін, що відбулися в Україні впродовж останніх років: багато вже зроблено, але ще більше роботи попереду.

Цікаво, що самі українці, постійно констатуючи погіршення становища у більшості сфер життя в країні, у майбутнє дивляться з надією, хоч і не без тривоги.

“Основними почуттям людей, коли вони думають про майбутнє України, є надія (52%), тривога (33%) та оптимізм (28%). Ці почуття переважають в усіх регіонах України, зокрема й на Сході (35% – надія, 29% – тривога)”, – такими є оприлюднені цього тижня результати загальнонаціонального опитування проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова.

Відповідно до результатів цього дослідження, 70% українців вважають, що події в нашій державі розвиваються у неправильному напрямку. Якщо порівняти із настроями громадян у минулі роки, то у 2014-ому так вважали 58% українців, у 2015-ому – 68%, у 2016-ому – 67%, у 2017-ому – 74%. У правильному напрямку розвитку подій в Україні зараз впевненні 18% опитаних (22% – у 2014 р., 15% – у 2015 р., 16% – у 2016 р., 14% у 2017 р.). І ще 12% не змогли висловити своєї думки щодо цього питання (20% – у 2014 р., 17% – у 2015 р., 17% – у 2016 р., 12% – у 2017).

“Для тих, хто вважає, що Україна прямує у неправильному напрямку, основними аргументами щодо хибності шляху є наступні: і досі триває війна на Сході (70%), зростають ціни, а зарплати не ростуть (50%), різко зросли комунальні тарифи (39%), у людей немає впевненості у своєму майбутньому (39%), залишається високий рівень корупції (32%), країною й досі правлять олігархи (22%), реформи практично не здійснюються (20%), дуже погана медицина (19%). Порівнюючи з минулим роком, серед індикаторів хибного шляху відчутно піднялася вага зростання комунальних тарифів (на 14%) та невпевненості у власному майбутньому (на 8%), натомість дещо втратила у вазі корупція (у 2017 р. високий рівень корупції одним із головних аргументів неправильного шляху країни називали 47%, у 2018 р. – 32%)”, – зазначають автори дослідження.

І лише 20%  населення (21,5% у 2017 р.) впевнені, що Україна здатна подолати наявні  проблеми і труднощі у найближчі кілька років, 46% – що це відбудеться, але у більш віддаленій перспективі, 15%   думають, що Україна не здатна подолати нинішні проблеми, а ще 28% не змогли відповісти.

Підбиваючи підсумки 2018-го, соціологи також запитали українців, яку подію можна назвати головною у цьому році. Більшість респондентів (24%) назвало об’єднання церкви, надання Томосу. Далі йдуть: введення військового стану (17%), інцидент у Керченській протоці (9%), продовження війни (7%). Жодної події не змогли назвати 12% (минулого року – 25%).

Щодо політика року, то ним відповідно до цього дослідження, як і минулого року, став Президент Петро Порошенко. Але треба зазначити, що у 2018-ому політиком року його назвали 16% респондентів, у 2017-ому – 10%. Далі йдуть: Юлія Тимошенко (12%, у 2017 р. – 6%), Олег Ляшко (6%, у 2017 р. – 5%), Володимир Зеленський (5%, у 2017 р. не був названий), Юрій Бой­ко (4%, у 2017 р. – 1,5%). 25% респондентів не назвали жодної кандидатури (у 2017 р. – 43%).

Звичайно, що не обійшлося і без свіжих рейтингів потенційних кандидатів в президенти. Станом на кінець грудня продовжує лідирувати Юлія Тимошенко, але на відміну від результатів опитувань деяких інших соціологічних структур, у цьому дослідженні її відрив є не настільки великим. Серед тих респондентів, що мають намір взяти участь у голосуванні, 16,1% висловили підтримку саме Юлії Тимошенко. Далі йдуть Петро Порошенко – 13,8%, Володимир Зеленський – 8,8%, Юрій Бойко – 8,4%, Анатолій Гриценко – 6,8%, Олег Ляшко – 6,9%, Євген Мураєв – 3,1%, Олександр Шевченко – 2,9%, Святослав Вакарчук – 2,6%, Анд­рій Садовий – 2,4%. Не визначились з кандидатом серед тих, хто готовий брати участь у виборах, 13,1%, ще 3,3% закреслили б усіх кандидатів у бюлетені. Зазначимо, що про наміри взяти участь у голосуванні заявили 76,5% респонентів.

“Існують певні відмінності у підтримці кандидатів у різних регіонах. Юлія Тимошенко має підтримку в усіх регіонах України, Петро Порошенко – майже в усіх, за винятком Сходу. Анатолія Гриценка, Святослава Вакарчука підтримують переважно на Заході і в Центрі, Юрія Бойка – на Півдні та Сході, Олександра Вілкула та Євгена Мураєва – на Сході, а Андрія Садового та Олександра Шевченка на Заході. Володимир Зеленський та Олег Ляшко мають кращі результати у Центрі, на Півдні та Сході”, – зазначають автори дослідження.

Щодо нинішнього рівня підтримки партій, то розподіл сил на кінець грудня такий (серед респондентів, що готові голосувати на парламентських виборах, а таких також майже 77%): партія “Батьківщина” (16,4%), Блок Петра Порошенка “Солідарність” (11,9%), партія “Опозиційна платформа “За Життя” (9,2%), партія “Слуга народу” (8,3%), партія “Громадянська позиція” (6,7%),  Радикальна Партія Олега Ляшка (5,8%). Решта партій поки що не перетинають 5% бар’єр. Тут знову ж таки зазначимо, що після президентських виборів мапа українських політичних партій може змінитися: можуть відбуватися об’єднання, роз’єднання, ребрендинги партій, поява ще нових проектів.

Зазначимо, що це дослідження проходило з 19 по 25 грудня в усіх регіонах України, за винятком анексованого Криму та окупованих територій Донбасу. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Традиційно Фонд “Демократичні ініціативи”, підбиваючи підсумки року, також провів експертне опитування. Цього року загалом було опитано 67 експертів. Майже одностайно вони назвали подією-2018 створення помісної Православної церкви України. Також серед найважливіших позитивних подій експерти виокремлювали продовження санкційного режиму проти РФ та міжнародної підтримки України, співпрацю з США в оборонній сфері та, зокрема, отримання протитанкових комплексів “Джавелін” цього року, поступове економічне зростання України та відновлення співпраці з МВФ, зокрема отримання чергового траншу фінансової допомоги.

Найбільш негативні події року: агресія Росії у Керченській протоці та захоплення українських військових моряків та їхніх суден, напади на активістів та резонансний випадок вбивства Катерини Гандзюк, відсутність покарань та навіть відновлення на посадах корумпованих чиновників, найяскравішим свідченням цього стало нещодавнє відновлення на посаді голови ДФС Романа Насірова.

“Деякі події можна трактувати водночас як негативно, так і позитивно. Зокрема, деякі з респондентів вважають, що агресія РФ у Керченській протоці за певних умов може мати й позитивні наслідки для України (консолідація країн Заходу на підтримку України та у протидії РФ)”, – зазначають у Фонді “Демократичні ініціативи”.

Якщо говорити про конкретні внутрішньополітичні успіхи, то експерти виділили, знову ж таки, об’єднання церков, а також розвиток реформи децентралізації, початок реалізації медичної реформи, посилення обороноздатності держави. Щодо головних внутрішньополітичних невдач, то опитані експерти вже кілька років поспіль відзначають відсутність значущих результатів боротьби з корупцією та навіть відсутність волі до боротьби з цим явищем. Також потрібно говорити про незавершеність реформи судочинства та правоохоронних органів. Важливими проблемами названо також і поступове зниження рівня життя, підвищення тарифів ЖКГ та збільшення розриву між бідними та багатими в країні, що в свою чергу провокує соціальну напругу. А також низький рівень довіри громадян до держави, без чого неможлива нормалізація відносин влади й суспільства.

Якщо говорити про зовнішньополітичну арену, то головними успіхами експерти назвали збереження санкцій проти РФ та міжнародний осуд дій Росії у Чорному та Азовському морях, підтримку України ключовими західними партнерами, отримання зброї від США, нещодавні успіхи у відновленні співпраці з МВФ та виграш Україною Стокгольмського арбітражу проти “Газпрому”. Головними невдачами – конфлікти із західними країнами-сусідами України (Польщею та Угорщиною), безсилість України у поверненні своїх громадян, захоплених РФ, відсутність нових санкцій Заходу після відкритого нападу у Керченській протоці та поступове втрачання Україною контролю за ситуацією в Азовському морі.

За оцінками експертів, найуспішніших політиком цього року став Президент Петро Порошенко. Зазначимо, що у попередні два роки у відповідному опитування експерти найуспішнішим називали прем’єра Володимира Гройсмана. Цього року він на третьому місці. На другому – Юлія Тимошенко.

Що цікаво, Петро Порошенко ледь не очолив також експертний  рейтинг і найменш успішних політиків року. Серед найменш успішних його згадали 14 експертів. Більше таких згадок (17) лише у Юрія Бойка.

У наступному році експерти насамперед прогнозують жорстку та непередбачувану політичну боротьбу на президентських та парламентських виборах з використанням “брудних” технологій, політичну нестабільність і зростання популістичної риторики.