Ринок земель сільськогосподарського призначення – дуже дратівливе питання. Точніше українські політичні реалії зробили його таким: багато наших громадян просто не можуть повірити, що відкриття ринку землі зможе відбутися по-чесному і що українська земля після цього не опиниться виключно в руках іноземців та великих агрохолдингів. Політики-популісти вдало використовують такі “страшилки”, щоби постійно подовжувати мораторій на купівлю-продаж земель с/г призначення, тимчасово запровадженого ще в далекому 2001-ому. І популісти не переймаються тим, що за відсутності офіційного ринку землі в Україні роками процвітає чорний ринок с/г земель, на якому великі гравці мають великі можливості. Просто все оформляється не як купівля-продаж земельних ділянок, а, до прикладу, як оренда терміном на 49 років. Пересічним українцям просто не дозволяють розпоряджатись своєю власністю.

Через 17 років вже важко називати цей мораторій “тимчасовим рішенням”. І от у четвер, 20 грудня, український парламент 231 голосами нардепів ще на рік – до 1 січня 2020-го – продовжив заборону на купівлю-продаж с/г земель (цього року було загалом 16 законопроектів із різними термінами продовження мораторію). Тут треба розуміти, що навіть якби Верховна Рада не ухвалила таке рішення, про жодне відкриття ринку землі все одно не могло бути й мови до ухвалення і набуття чинності окремим законом про обіг земель с/г призначення. Тобто постійне продовження мораторію – це така собі гра на публіку від політиків, які хочуть показати українцям, що захищають їхню землю. Самі придумали “страшилки”, самі з ними борються. У передвиборчий рік це дуже важливо, зокрема для “Батьківщини” та “Радикальної партії”, які найбільше піаряться на примарному захисті української землі. Але й у коаліційних БПП та “Народному фронті” також не надто поспішають чітко пояснювати громадянам переваги і недоліки вільного ринку землі.

Хоча тут варто зазначити, що перший віце-спікер ВРУ, представник БПП Ірина Геращенко після ухвалення парламентом згаданого рішення на своїй сторінці у Facebook написала: “Ніяк не можу заспокоїтися щодо голосування ВРУ за продовження мораторію на продаж землі. ВРУ, яка вважає своїм ключовим досягненням декомунізацію, проголосувала за введений Леніним принцип заборони на власність землі. Всі ці люди, які можуть вільно продавати свої квартири, машини, приватизовані за безцінь заводи і фабрики, акції, тримають селян кріпаками, знову заборонили їм вільно розпоряджатися землею. Можна боротися з пам’ятниками, перейменовувати села, але мати “розруху” в головах. “Колективний  ленін” у 231 голові.., у тому числі в головах тих, що вважають себе лібералами. Нагадаю, що насправді українські олігархи давно є латифундистами, які взяли землю в оренду на 49 років, експлуатують її нещадно і за безцінь. Це вони і міжнародні корпорації, які також через різні схеми і спільні підприємства орендують українську землю, зацікавлені у відсутності ринку землі… Це найганебніше рішення ВР за рік”.

Уже не вперше в законодавчому рішенні щодо продовження мораторію зазначено, що уряд до 1 березня наступного року має розробити і внести на розгляд парламенту проект закону про обіг земель с/г призначення, що регулюватиме процедури купівлі-продажу землі. Такий законопроект начебто вже є, і представники Міністерства аграрної політики та продовольства у ЗМІ про це вже розповідали. Зрештою, варіант відповідного проекту закону був оприлюднений ще в 2015-ому урядом Арсенія Яценюка. Деякі нардепи вже реєстрували свої проекти закону про обіг земель с/г призначення.

Але зараз ми й далі чекаємо на внесення урядом відповідного документа до парламенту. Останніми днями українські ЗМІ повідомляють, що у Меморандумі про співпрацю між Україною та Міжнародним валютним фондом (МВФ) у рамках нової кредитної програми стенд-бай зазначено, що законопроект про обіг с/г земель уже готовий і що його розробили наші урядовці в співпраці з представниками Світового банку.

А поки розберемося з тим, що таке мораторій на купівлю-продаж с/г землі. Мораторій дозволяє власникам земельних паїв лише обмінювати їх на іншу земельну ділянку, а також залишити пай нащадкам у спадщину, але забороняє продавати свої ділянки, змінювати їхнє цільове призначення, вносити права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств і передавати в заставу. Як раніше пояснювали в незалежній аналітичній платформі VoxUkraine – це вже порушення конституційних прав землевласників, адже Основним Законом передбачене право громадянина розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Загалом під мораторій підпадає 41 млн га землі, що становить 96% усіх с/г земель в Україні (зазначимо, що під мораторій не підпадають, до прикладу, такі категорії сільськогосподарських земель, як для ведення особистого селянського господарства (окрім “паїв”), для ведення підсобного сільського господарства, для індивідуального садівництва тощо). До земель, які є під мораторієм, входять і сільськогосподарські угіддя в державній та комунальній власності (10,5 млн га), але найбільшу частку (68%) становлять паї в приватній власності (27,7 млн га). Їхніми власниками офіційно стали 6,9 млн українців – 16,2% постійного населення України. Тож зрозуміло, що власники паїв живуть переважно в сільській місцевості.

Проблема в тому, що люди, навіть коли їм дуже потрібні гроші, не можуть продати свою землю чи передати її під заставу, щоб отримати кредит у банку. Тому й доходить до того, що великі фермери чи агрохолдинги скуповують землю за безцінь, оформляючи договори оренди. Ще одна велика проблема в тому, що зі згаданих майже семи мільйонів власників паїв понад мільйон осіб уже померли. Не завжди була можливість оформити спадщину, не у всіх були спадкоємці. І експерти та організації, що борються за скасування мораторію, зазначають, що нині відсутня офіційна інформація про використання понад 1,6 млн га земель непереданої спадщини.

У лютому Конституційний суд України відмовився відкрити провадження у справі за поданням 69 народних депутатів стосовно конституційності мораторію на продаж землі с/г призначення. Натомість у травні цього року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) за позовом двох наших громадян проти держави Україна визнав незаконним мораторій на купівлю-продаж землі. В ЄСПЛ наголошують на необхідності відкриття ринку землі в Україні. Але не вказують, у якій формі він має функціонувати. Адже це вже має бути рішення української влади. Останній не варто й далі ігнорувати рішення Європейського суду з прав людини, адже якщо зараз ще не мовиться про грошову компенсацію тим громадянам, які скаржаться на державу в ЄСПЛ, то, зволікаючи надалі із законодавчим врегулюванням питання ринку землі, влада дочекається того моменту, коли змушена буде виплачувати грошові компенсації українцям. Травневе рішення ЄСПЛ можна вважати попередженням.

У Світовому банку вже заявляли про те, що відкриття ринку землі принесло б Україні додаткові 0,6-1,6% до зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) щороку. Натомість мораторій, який дозволяє занижувати ціну на оренду землі, створює таку ситуацію, що власники паїв щороку недоотримують близько 3 млрд USD орендних платежів, а від заниженої ціни на оренду держземель бюджет країни недоотримує за рік 60 млн USD. При цьому в Світовому банку розуміють, що ринок землі в Україні може функціонувати з певними обмеженнями. Зрештою, обмеження діють і в низці країн, де вже давно діє ринок землі.

“Відкривати ринок, безумовно, потрібно. Інше питання – як? Якщо ринок працюватиме так, як свого часу була проведена приватизація, то такий ринок не потрібен. Якщо ж ми хочемо цивілізований, відкритий ринок, то нам дійсно потрібні певні законодавчі обмежувачі, які знімуть ті штрихи, що є. По-перше, потрібно встановити, що землю сільськогосподарського призначення може купувати лише громадянин України. Тоді знімаються страхи щодо того, що іноземці приїдуть і скуплять українську землю. По-друге, максимальна площа, яку може купити один громадянин України, щоби зняти побоювання на кшталт того, що один олігарх скупить усю землю. По-третє, загальна площа земель сільськогосподарського призначення, яка взагалі може бути в обігу землі. До прикладу, в США тільки 20% земель сільськогосподарського призначення є в обігу ринку землі. Тобто мають бути три головні обмежувачі – тоді знімаються всі страхи. Якщо на таких умовах, тоді, безумовно, відкритий ринок землі потрібен, тому що мораторій гальмує величезний інвестиційний потенціал, який можна реалізувати в разі запровадження цивілізованого ринку землі”, – сказав у коментарі порталу “Слово і Діло” голова Комітету економістів України Андрій Новак.

Фактично про ті ж обмежувачі вже не раз заявляли представники нинішнього українського уряду. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман неодноразово запевняв, що іноземці не скуповуватимуть українські с/г землі. Щодо обмеження максимальної площі в “одні руки”, то ще торік заступник міністра аграрної політики та продовольства України (нині в.о. міністра) Максим Мартинюк розповідав про те, що в планах введення граничного розміру володіння не більш ніж 200 га. Так само він казав про необхідність визначення загальної площі с/г, які можна буде купувати-продавати і розповідав, що спершу потрібно дозволити проводити такі операції з державними землями, а після цього, приблизно за через два роки, дозволити продавати землю і приватним власникам.

Можна припустити, що приблизно такі є норми будуть прописані в законі про обіг с/г земель. Але навіть коли дійде до ухвалення відповідного документа, ринок землі все одно відкриють не одразу.

“Я впевнений, що має минути мінімум два роки від публікації закону про обіг с/г земель до часу, коли він набуде чинності. За ці два роки (або й більше) весь бізнес повинен ознайомитися з правилами, акумулювати ресурси (ті, що хочуть скерувати їх на викуп землі) або зміцнити свої договори оренди (ті, що не планують викуповувати свій земельний банк), одне слово, підготуються. А постійно продовжуючи мораторій, ми зволікаємо із “запуском” ринку землі, оскільки з моменту ухвалення закону про обіг земель потрібно чекати ще два-три роки”, – зазначив цього тижня в.о. міністра аграрної політики і продовольства Максим Мартинюк.

Що ж, чекаємо на закон і набуття ним чинності ще кілька років. Хоча кожна наша влада (з 2001-го), у тому числі й нинішня із 2014-го мала час, щоб вирішити це питання. Принаймні зробити необхідний законодавчий крок. Але поки що Україна все ще серед таких країн, як Північна Корея, Венесуела, Куба, Конго, в яких також немає ринку землі…