У День Збройних сил України парламентарі проголосували за надання статусу учасників бойових дій борцям за незалежність нашої держави впродовж ХХ століття.

Як зазначено у пояснювальній записці до відповідного законопроекту, статус учасника бойових дій надано особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанської армії отамана Тараса Боровця (Бульби) “Поліська Січ”, Української народної революційної армії (УНРА), збройних підрозділів Організації українських націоналістів. Відповідно до Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті” визнані борцями за незалежність України у XX столітті.

За даними Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Романа Шухевича, станом на 23 травня 2018-го чисельність зазначених учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті із числа збройних підрозділів ОУН та УПА – 1201 людина.

Зміни було внесено до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. “За” проголосувало 236 нардепів. Законодавче рішення набере чинності через три місяці з дня його опублікування. Власне за цей період  уряд має розробити механізми надання пільг та статусу учасників бойових дій ветеранам визвольних змагань.

Раніше, відповідно до закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасниками бойових дій визнавали тільки тих воїнів УПА, які брали участь в бойових діях проти німецьких загарбників на території окупованої України в 1941 – 1944 роках, які не вчинили злочинів проти людяності та були реабілітовані. Але українські повстанці воювали і проти нацистської Німеччини, і проти кривавого комуністичного радянського режиму та продовжували боротьбу за незалежність й після 1944-го.

“Слід зазначити, що Українська повстанська армія була сформована у 1942 році, а не у 1941, як зазначається у чинній нормі, вояки УПА продовжували збройний опір тоталітарному режимові СРСР і після 1944 року, останнє значне бойове зіткнення відбулося у 1956 році, окремі невеликі бойові підрозділи продовжували чинити опір і у подальшому. Саме ці фактологічні неточності у чинному законі суттєво обмежують категорію реальних учасників бойових дій із числа борців за незалежність України”, – про це також йдеться у пояснювальній записці до ухваленого 6 грудня документа.

Також треба зазначити, що напередодні, 5 грудня, представники різних фракцій зареєстрували в парламенті законопроект про повернення звання Героя України провідникові ОУН Степанові Бандері. Точніше, проект звернення до Президента Петра Порошенка, який може присвоювати це звання. Тут треба нагадати, що у січні 2010-го тодішній Президент Віктор Ющенко вже наприкінці своєї каденції підписав указ про присвоєння звання Героя Україні Степанові Бандері (посмертно). Але лише через кілька місяців, у квітні 2010-го, вже після перемоги на президентських виборах нинішнього втікача Віктора Януковича, Донецький окружний адміністративний суд позбавив Степана Бандеру звання Героя України, мотивуючи це тим, що Бандера ніколи не був громадянином України.

Звичайно, жоден президентський указ чи жодне судове рішення не може змінити статус Степана Бандери як Провідника нації. Саме так його сприймали і сприймають мільйони українців різних поколінь. Але сучасним політикам не потрібно просто піаритись на цьому питанні тільки тому, що згадали про близький інформаційний привід – 1 січня 2019-го ми відзначатимемо 110 років із дня народження Степана Бандери. Героїв потрібно пам’ятати незалежно від ювілейних чи історичних дат. Навіть дивує, що наші парламентарі, вимагаючи зараз повернути звання Героя України Степанові Бандері, одразу з цим не вимагають повернути це звання і головнокомандувачу УПА Романові Шухевичу. Також нагадаємо, що Ющенко присвоїв Роману Шухевичу (посмертно) звання Героя України у жовтні 2007-го, але знову ж таки у квітні 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд визнав цей указ незаконним з тих самих мотивів, як це було і при розгляді питання щодо Степана Бандери. В обох випадках сумнівною була законність та обґрунтованість процедур позбавлення звання Героя України.

Та знову ж таки виникає питання: чи потрібен нині піар політиків щодо повернення юридичного статусу героїв справжнім Героям України? “Вимагати повернути Степану Бандері звання героя не варто. Не тому, що він не достойний називатись героєм. Це звання, скомпрометоване безглуздими нагородженнями, недостойне вважатися найвищою національною відзнакою і маркером національного героя, яких заслуговує Бандера”, – таку думку на своїй сторінці у Facebook висловив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.