На кінець 2018-го можемо з впевненістю сказати: Україна має боєздатну армію!
Та все ж першими, хто став надійним тилом для бійців з початку війни, були волонтери і небайдужі благодійники. Саме вони у 2014-2015-их рр.. забезпечували військових усім необхідним – від дрібничок до транспорту. Та й зараз на п’ятий рік війни волонтери продовжують підтримувати бійців на передовій, за що військові їм щиро вдячні!
Сьогодні ж, 6 грудня, Україна відзначає День Збройних сил. Цей день не є офіційним вихідним, але для військових він особливий.
Роки незалежності для ЗСУ були дуже різними і точно непростими. Зокрема, роки війни змусили українську армію осучаснитись. Нині ж, кажуть військові експерти, що є непогані початки змін, але це тільки початки. І щоб до кінця довести почате в реформуванні армії, важливо закінчити збройний конфлікт на сході України.
Про певні успіхи свідчить і рейтинг Global Firepower – 2018, у якому ЗСУ опинилися на 10-ому місці серед найсильніших армій Європи. А у світі – на 29 місці. У світовому рейтингу українська армія займає позицію між Грецією (28 місце) і Чехією (30 місце). Очолюють рейтинг США, Росія і Китай. Та, що важливо, самі ж українці останніми роками зберігають найбільшу довіру до своєї армії серед усіх державних і суспільних інституцій – це понад 40% довіри. Зокрема, це підтверджує останнє дослідження, яке провів Центр “Соціальний моніторинг” та Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка на замовлення USAID.
Цю кількість прихильників треба примножувати, інакше постане питання: як довго існуватиме держава без сильної армії, кажуть співрозмовники. Тож чи відчувають довіру суспільства військові і що кажуть волонтери про нову українську армію, далі у матеріалі.
фото: slovoidilo.ua 300 тисяч осіб мають бойовий досвід
В один голос усі співрозмовники “Львівської Пошти” зазначають, що виклик російського агресора посприяв зміцненню Збройних сил України. Збільшились кількість та якість озброєння, військової техніки, покращилися грошове забезпечення і соціальні стандарти військовослужбовців, проводяться інтенсивні навчання військових із залученням досвіду іноземних колег. Значно покращилось й речове забезпечення військових, зокрема засобами індивідуального захисту (бронежилетами, касками), суттєво змінили систему харчування у лавах армії.
Та якщо трохи відмотати час назад, то можна пригадати, як саме ж суспільство вперто не розуміло, для чого нам армія і навіть сприяло практичному розвалу цієї інституції, пригадує Ростислав Пашук, майор в запасі, військовий експерт. Він нагадує, що армія насамперед потрібна, аби захищати державу від зовнішнього ворога. Але захист Батьківщини – обов’язок кожного громадянина!
“Фактично так і є – війна зробила нас сильними! Нас загартував бойовий досвід. Виходить, що у нас майже 300 тисяч особового складу брало участь в бойових діях і мають реальний бойовий досвід. До цього ті, хто залишався на службі в ЗСУ, наприклад, в 2013 році – це були вже одиниці, залишки. Пригадую стан збройних сил ще перед початком 2000 років, і це не до порівняння! Я б сказав, що тоді вони були ще сильнішими, ніж зараз. Після розпаду Радянського Союзу Україна була в 2-ому ешелоні, і ми отримали найновіші взірці техніки. Потім десятиліттями у наших збройних силах було послаблення. І воно тривало із згоди суспільства. Бо коли йшлося про скорочення військових частин, то всі схвально реагували на подібні рішення і раділи. Мовляв, менше податків піде на цих дармоїдів. А майно роздерибанювали та продавали. Тільки в 2014 році зрозуміли і суспільство, і влада, що така інституція як армія дуже потрібна”, – каже Ростислав Пашук.
З його слів, важливо процес початих змін щодо української армії не зупиняти. Хоча конфлікт на сході гальмує подальші реформи в оборонній сфері. Бо, каже, важко одночасно воювати і впроваджувати зміни. І додає, що варто пам’ятати, ЗСУ – консервативна структура, як і всі армії світу, тому зміни не такі швидкі, як хотілось.
“Попри багато позитивних змін залишаються й проблемні питання. Нам треба міняти систему управління військами. Ще до початку війни у нас почали переходити на бригадну систему. В Росії залишилась дивізійна система як у радянський час. В нас неправильно сприймали перехід на бригадну систему. Такий варіант розглядали як можливість максимально скоротити штат збройних сил. Але бригадою легше керувати, вона менша і мобільніша. Участь у військовому конфлікті засвідчує, що бригади ефективніші, ніж дивізії! Також варто скорочувати Міністерство оборони, яке не керує військами. Військами керує Генеральний штаб. Міністерство має займатись політикою та, зокрема, питаннями фінансування. Я за те, як в країнах НАТО, щоб в Міністерстві оборони не було жодного військового. Окрім того, маю надію, що зміниться надалі відношення до солдата. Це теж збереглось ще з минулого. Солдат не повинен прибирати територію, він має вчитись воювати або відпочивати. В нас на службі давно уже не ті солдати-строковики, яких затягували силою”, – веде далі Ростислав Пашук.
Співрозмовник резюмував, що в усі часи нам варто пам’ятати: хочеш миру – готуйся до війни!
Сильна армія – заслуга волонтерів та патріотів
Тож завдяки чому чи кому українська армія зміцніла? “Вона зміцніла завдяки українському народові! Тобто завдячуємо тим громадянам, які свідомо стали на захист держави, коли була така необхідність. Завдячуємо волонтерам, які оперативно реагували на різні потреби військовослужбовців, військових частин. Завдячуємо усім небайдужим, які долучалися до підтримки війська. Дякуємо і діткам, які писали листи солдатам. Завдяки цьому наша армія сильна”, – зазначає нашому виданню Олександр Тіщенко, військовий комісар Львівської області.
В той час, коли ще триває війна, військові зізнаються, що бракує й людей у їхні структури. Тим паче зараз, коли в країні оголошено воєнний стан, в будь-який час можуть оголосити чергову мобілізацію. То хто ж сьогодні продовжує у п’ятий рік війни служити в армії та захищати Україну?
“Так, потреба в людях є завжди. Але зазначу, що хлопці саме з Львівщини охоче поповнюють лави Збройних Сил України. Зокрема, щоквартально з нашої області на військову службу за контрактом зголошується від 400 до 450 чоловіків та жінок. Також ми постійно виконуємо план по призову на строкову службу. Тому сьогодні до війська йдуть лише свідомі і законослухняні люди, які переживають за Україну. Це люди різного віку, професій та соціального статусу”, – пояснює військовий комісар Львівської області.
Є довіра суспільства до військових
ЗСУ, волонтери, а також церква – це ті інститутуції, до яких люди зараз відчувають причетність та співучасть, тому й зберігається в останні роки найбільший відсоток довіри українців до них за соціологічними опитуваннями. На запитання, чи відчувають військові цю довіру, співрозмовники нашого видання ствердно кажуть, що так.
“Можу впевнено відповісти, що військовослужбовці сьогодні відчувають не лише довіру, а й підтримку нашого суспільства. Ми усі пам’ятаємо, як у 2014 році вся Україна об’єдналася, аби максимально в короткі терміни посилити армію. Приємно спостерігати, як військові стають елітою суспільства. Багато громадян, які були призвані за мобілізацією та відслуживши встановлені терміни були демобілізовані, сьогодні займають високі посади, очолюють сільські, міські ради. Це є показником, що військовим довіряють та впевнені у них”, – веде далі Олександр Тіщенко.
Про довіру зі сторони українського суспільства говорить й Володимир Юсипович, капітан 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, який ще у 16-річному віці вступив у вищий військовий навчальний заклад та недавно пройшов війну. “До війни люди не задумувались про те, що існує така структура як армія, не бачили її прямого призначення – оборони держави. Військових вважали лише споживачами коштів платників податків. Цивільне населення ставилось до війська як до небоєздатної структури. Тепер військовослужбовці – це воїни, які захищають Україну. В очах українців при зустрічі з військовим бачимо не жалість, а гордість! Зараз люди спостерігають за реальною діяльністю війська, тому кардинально змінюють своє ставлення до нас. І це тішить”, – зазначає у розмові з “Львівською Поштою” Володимир Юсипович.
Військовий Олег Міщенко, майор 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вважає, що найбільша ейфорія, захоплення бійцями була на початках війни. Тепер військові спостерігають втому зі сторони суспільства: “Думаю, ставлення цивільних українців до військовослужбовців було найкращим у 2014 – 2015 роках, тобто на початку війни на сході України. Тоді при будь-якій зустрічі дуже відчувалась повага пересічних людей, які одразу ж хотіли з нами розмовляти або просто привітатись. Зараз же люди більше втомились від війни, сконцентрували увагу на інших своїх справах і стали дещо байдужими”.
Він додає, що попри усі позитивні зміни армії необхідно збільшувати кадровий ресурс.
День Збройних Сил України військові вважають особливим днем, святом. Адже, кажуть, це день народження української армії. Та зізнаються, що цього року обійдуться без святкувань, бо через оголошений воєнний стан перебувають в повній бойовій готовності та залишаються на службі.
“Львівська Пошта” вітає захисників України з Днем Збройних сил. Віримо, що Україна переможе! Здоров’я та оптимізму вам, бійці! Слава Україні! Героям слава!
У День Збройних сил України у Львові проведуть низку заходів.
О 12.00 львів’ян запрошують приєднатися до спільної молитви за військових у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
13.45 – відбудеться заупокійне богослужіння на Личаківському цвинтарі (поле почесних поховань №76).
О 15.00 на площі перед Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла виступить військовий оркестр Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного.
16.00 – у Палаці культури залізничників “Рокс” (вул. Федьковича, 54/56) з нагоди Дня Збройних сил України відбудеться зустріч голови Львівської ОДА Олега Синютки з учасниками бойових дій, які брали участь в АТО (ООС). У межах зустрічі відбудеться презентація альбому гурту “Кулі”, інформує прес-служба Львівської ОДА.