П’ять років тому, 21 листопада 2013-го, кілька сотень молодих людей вийшли на Майдан Незалежності, аби висловити свою незгоду з діями тодішньої влади, яка раптом передумала підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, а натомість задекларувала курс на так званий Митний союз, заправляти в якому мала Росія. Прогресивна молодь, яка бачила майбутнє України як держави європейської не лише географічно, а за сповідуваними цінностями та рівнем життя: і політично, і ціннісно.
Хроніка подій
У часи Януковича вже були сформовані механізми запобігання акціям протесту, зокрема адміністративними рішеннями та рішеннями судів, тож Окружний адміністративний суд Києва заборонив проведення масових акцій в центрі столиці до 7 січня 2014 року. Та вже того ж вечора на Майдан почало прибувати щораз більше людей, акції протесту розпочалися і в інших містах України. З огляду на захист протестувальниками європейського вектору ЗМІ та соцмережі охрестили акцію Євромайданом. Ввечері 22 листопада кількість протестувальників у столиці сягнула кількох тисяч. Після спроби встановити наметове містечко відбулися перші сутички з правоохоронцями. 24 листопада відбулися перші масові мітинги: у Києві на Народне Віче зібралося близько 100 тисяч учасників, у Львові – близько 20 тисяч. Масові акції відбулися в інших містах. Подекуди мітинги розганяли силовики. 26 листопада до протестів долучилися студенти КНУ ім. Т. Шевченка та Києво-Могилянської академії. Невдовзі відбулися попереджувальний та загальний студентські страйки.
Після Саміту у Вільнюсі надії на підписання Угоди про асоціацію з ЄС стали згасати, а разом з ними і акції протесту, кількість їхніх учасників значно зменшилася. Влада ж, прагнучи чимшвидше закрити питання, наважилася розігнати протестувальників, які все ще залишалися на Майдані, силами «Беркуту». Під час нападу «беркутівців» постраждало чимало активістів, факти побиття були зафіксовані журналістами, дехто з протестувальників знайшов прихисток за мурами Михайлівського собору, який став одним із осередків Революції Гідності.
Влада намагалася все згладити поясненням, мовляв, потрібно готуватися до зимових свят, зокрема встановити ялинку, тобто «йолку», бо тодішній глава держави не зміг назвати її по-українськи. Через цю його обмовку «йолкою» стали називати каркас новорічної ялинки, встановлений на Майдані після розгону студентів.
Вже 30 листопада на Михайлівській площі почали збиратися люди, обурені свавіллям влади. А 1 грудня Народне Віче у Києві зібрало, за різними оцінками, до 1 мільйона осіб. Мільйони громадян вийшли на акції протесту у своїх містах. Євромайдан переріс у Революцію Гідності. Протестувальники знову зайняли Майдан Незалежності. Вночі 11 грудня спецназівці знову спробували розігнати протестувальників, тоді вперше дзвони Михайлівського собору забили на сполох. У лютому після масового розстрілу громадян в центрі Києва, тодішній президент Віктор Янукович втік до Росії. Усю повноту влади взяла на себе Верховна Рада України, яка призначила на 25 травня вибори президента України. На виборах переміг Петро Порошенко, який 27 червня 2014 року підписав Угоду про асоціацію з ЄС у повному обсязі. Росія, користуючись ослабленням влади у Києві та порушуючи Будапештського меморандуму, анексувала Крим і розв’язала гібридну війну на Донбасі, яка триває донині.
Окрім самої хроніки тогочасних подій, на особливу увагу заслуговують не лише тодішні протестувальники, а й всезагальний дух солідарності та підтримки, дух єдності, надії на краще та віра у свої сили.
І попри те, що сьогодні ми бачимо ще чимало проблем у різних сферах життя, переживаємо через війну з Росією та все ж маємо і чималий поступ вперед. Ми чітко знаємо свій напрям руху, Україна розірвала нарешті московські пута і поволі звільняється від них у всіх сферах життя, нехай повільно, але повертається в європейську родину, виходить з духовного ярма і стоїть на шляху створення власної помісної православної Церкви. Чимало ще треба зробити, але і є метою для діяльності і самовдосконалення кожного.
фото: photo-lviv.in.ua Оцінка експертів: досягнення та перспективи
До п’ятої річниці початку Євромайдану фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 12 – 18 листопада 2018 року провів опитування експертів оцінки подій на Майдані, їхніх наслідків та уроків на майбутнє. В опитуванні взяли участь 80 експертів.
Результати опитування показало, що експерти переважно характеризують Євромайдан як Революцію Гідності – революцію за демократизацію та європейський вибір. Однак це був не так рух «за», як «проти», спрямований проти чинної влади, яка прагнула встановити авторитарний режим та часто діяла у протизаконний спосіб та у власних інтересах, чим скомпрометувала себе в очах суспільства.
Абсолютна більшість опитаних експертів вважає, що Майдан досягнув перемоги, і ця позиція домінує вже п’ятий рік поспіль.
До цілей Майдану, яких вже було досягнуто, експерти відносять відновлення курсу на євроінтеграцію, підписання Угоди про асоціацію з ЄС та отримання безвізового режиму з Європейським Союзом, а також повалення влади Януковича та часткове оновлення політичних еліт, яке відбулося одразу після падіння режиму колишнього президента. Важливими досягненнями Майдану експерти також вважають початок низки реформ у різних сферах суспільного життя та посилення громадянського суспільства та його впливу на владу, хоча така думка є дещо менш поширеною.
Головною метою Майдану, що досі не була реалізована, експерти вважають «перезавантаження» системи влади та оновлення принципів її діяльності, прихід якісно нових еліт та люстрація старих. Не було також здійснено систематичної боротьби з корупцією, деолігархізації влади, реформи правоохоронних органів та судочинства, а також не досягнуто економічного зростання і не покарано представників попереднього режиму за їхні посадові злочини та злочини проти Майдану.
З-поміж найбільш істотних позитивних наслідків Майдану експерти виокремлюють передовсім підписання Угоди про асоціацію з ЄС та отримання безвізового режиму, активізацію громадянського суспільства та волонтерського руху, зміну влади внаслідок усунення режиму Віктора Януковича та, як наслідок, часткове оновлення політичних еліт, консолідацію української політичної нації та зростання національної свідомості громадян.
До негативних наслідків Майдану відносять втрату Україною територіальної цілісності внаслідок збройної агресії Росії, хоча експерти зазначають, що до цього призвів не сам Майдан, а реакція Росії на революційні події в Україні та її бажання скористатися тимчасовою слабкістю української держави. Варто зазначити, що конфлікт з Росією деякі експерти розглядають і як згуртовуючий фактор для українського суспільства, втім визнаючи високу ціну цього конфлікту для України.
Більшість опитаних експертів вважає повторення Майдану у найближчий рік-два неможливим або малоймовірним. Така думка переважає вже другий рік поспіль. Втім, близько третини опитаних вважають такий розвиток подій можливим чи навіть впевнені у його реалізації.
Потенційні причини ймовірного виникнення масових акцій протесту більшість експертів вбачають у корумпованості влади, здачі національних інтересів на користь Росії. Масові акції протесту, на думку експертів, можуть статися й через подальше погіршення рівня життя чи кричущі випадки порушення прав людини.
Щоб досягнути цілей Майдану треба, на думку експертів, зосередитися на ефективній боротьбі з корупцією, реформуванні правоохоронних органів та судової системи, а також на економічному розвиткові.
А нинішні студенти підтримують Майдан?
Оскільки першими на акції протесту вийшли тодішні студенти, то «Львівська Пошта» опитала нинішніх студентів другого та третього курсів факультетів журналістики та педагогіки Львівського національного університету ім. Івана Франка, аби дізнатися їхню думку про події Революції Гідності. Вони в переважній більшості не брали активної безпосередньої участі у Євромайдані, проте вже були свідомими очевидцями тих подій.
У результаті опитування студенти виділили три важливих, найголовніших, на їхню думку, досягнення Революції Гідності: посилення громадянської свідомості, усвідомлення власної важливості для державотворення, масштабне об’єднання українців. Також опитані дотримувались думки, що за п’ять постреволюційних років таки не вдалося змінити законодавчу та виконавчу владу, їхні принципи та здійснити люстрацію. Чверть опитаних студентів зауважують, що одразу після Майдану було необхідно дуже уважно ставитись до Донбасу і Криму. Молодь неприхильно ставиться до ідеї Майдану-3, оскільки більшість опитаних стверджують, що в цьому зараз немає гострої потреби. Противники ідеї нового Майдану зараз вважають, що, заявляючи про таке дійство, організатори спекулюють на ідеях Революції Гідності.