У списку й українські міністри. А також Генпрокурор Юрій Луценко, секретар РНБО Олександр Турчинов, глава СБУ Василь Грицак, головний військовий прокурор Анатолій Матіос, начальник Генштабу Віктор Муженко, голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв, екс-прем’єр Арсеній Яценюк, мер Дніпра Борис Філатов і навіть голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Одразу зауважимо, що поза санкціями від РФ залишились Президент України Петро Порошенко, прем’єр Володимир Гройсман та міністр закордонних справ Павло Клімкін. Згідно з усталеною дипломатичною традицією, вводити санкції проти осіб, які займають такі посади, неприйнятно. Навіть у РФ визнали, що вводити санкції проти Президента України було б уже “запрєдєльним” кроком. Зазначимо, що Путіна, Медведєва та Лаврова також немає ні в українському, ні в європейському, ні в американському санкційних списках.

Серед відомих українських бізнесменів у санкційному списку РФ: Віктор Пінчук, Юрій Косюк, Павло Фукс, Костянтин Григоришин, Олександр та Галина Гереги, Костянтин Жеваго, Володимир Костельман, Олексій Вадатурський, Олександр Ярославський. Дивує, що в списку немає Ігоря Коломойського, і не дивує, що немає Рината Ахметова. Цікаво, що під санкції РФ не потрапив Дмитро Фірташ, який нині перебуває під домашнім арештом в Австрії, очікуючи ймовірної екстрадиції в США, де проти нього порушена справа за підозрою в корупції, натомість в списку є підприємство, яке йому належить.

Треба зазначити, що серед юридичних осіб під російські санкції потрапили, зокрема, агрохолдинг “Миронівський хлібопродукт” (ТМ “Наша ряба”, голова правління Юрій Косюк), один із найбільших зернотрейдерів України агрокомпанія “Нібулон” (керівник групи компаній Олексій Вадатурський), агрохолдинг “Кернел” (президент холдингу Андрій Веревський), концерн “Галнафтогаз” (управляє мережею АЗС “ОККО”, голова наглядової ради Віталій Антонов), ПАТ “АвтоКрАЗ” (входить до групи “Фінанси і Кредит” Костянтина Жеваго), гірничодобувний комбінат “Валки-Ільменіт” (входить до Group DF Дмитра Фірташа), хімзавод “Дніпроазот” (афілійований з Ігорем Коломойським), Харківський тракторний завод (входить до групи компаній DCH Олександра Ярославського), швейцарська компанія Ferrexpo (власник Полтавського, Єристівського, Беланівського гірничо-збагачувальних комбінатів, а також частина бізнесу Костянтина Жеваго), група компаній FOZZY Group (президент Володимир Костельман), ДП “Укрспирт”, ДП “Об’єднана гiрничохiмiчна компанiя” та інші.

Санкції передбачають блокування на території РФ безготівкових грошових коштів, цінних паперів та майна усіх юридичних і фізичних осіб, які потрапили в список, і підконтрольних їм організацій, а також заборону на виведення капіталу за межі Росії.

Одразу звернімо увагу, на те, чи нові російські санкції на п’ятому році неоголошеної війни матимуть значний вплив на українську економіку. В Нацбанку України поспішили заявити, що такого впливу не мало б бути, хоча після детального аналізу російського санкційного списку ще оприлюднять ґрунтовну оцінку можливих наслідків для нашої держави.

“Як це вплине на макрофінансову стабільність? Хочеться вірити – ніяк. З огляду на те, що список складається з переважно народних депутатів, держслужбовців, хочеться вірити, що вони не зберігають гроші в Росії після російської військової агресії. Якщо казати про юридичних осіб, то серед банків там тільки “Кредит Дніпро”. Знову ж таки сподіваюся, що банк не має жодних операцій з РФ”, – зазначила під час форуму BEPSinUA перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова, повідомляє Еспресо.TV.

Про те, що не варто боятися російських санкцій, говорить і низка українських експертів. Адже із 2013-го імпортні та експортні потоки між Україною та РФ скоротилися більш ніж утричі.

“Смішний список, який ніяк не впливає на тих, що до нього потрапили. Незначний ефект може бути для компаній, але після торговельної війни, яку Росія розпочала 2013 року, основної шкоди вже заподіяно і тепер важеля тиску не залишилося. Тим паче, що санкції стосуються не торговельної діяльності, а виведення капіталу з Росії. А оскільки ні в кого з юридичних осіб там немає жодних рахунків (за винятком повних ідіотів, яких, звичайно ж, не можна відкидати), то й санкції мають суто символічний піар-характер. Тому на цей раз люди радше могли доплачувати за те, щоби потрапити туди, ніж за непотрапляння. Знову ж таки за винятком повних ідіотів. І тішить потрапляння до списку Уляни Супрун. Ось уже в кого точно купа рахунків у російських банках”, – зазначив на своїй сторінці у Facebook cпеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.

Тим часом у нашому інформпросторі вже кілька днів триває “розгін” різних конспірологічних теорій щодо російського санкційного списку. Політики із різних таборів на цьому намагаються вести свою гру. Так, Юлія Тимошенко одразу зазначила, що її не хвилює російський санкційний список, а також висловила здивування  тим, чому в санкційному списку немає компаній, які є частиною бізнесу Петра Порошенка.

Натомість низка експертів говорять про те, що потрапляння Тимошенко в російські санкційні списки є великим плюсом для неї у протидії звинуваченням, що леді Ю є проросійським політиком, на якого Кремль зробить ставку на найближчих президентських виборах.

“Думаю, цей список оприлюднений, щоб максимально “відбілити” Тимошенко, яка в ньому фігурує і тепер може його використовувати як доказ своєї антиросійської позиції. Але в Україні до цього скептично ставляться. Чому в ньому немає наших провідних бізнесменів? Думаю, що Росія таким чином показує, що треба з ними домовлятися. Хоча, до прикладу, для пана Коломойського його відсутність в цьому списку – серйозна репутаційна втрата, тому що він свій вплив багато в чому сформував на патріотизмі часів 2014 – 2015 років”, – прокоментував для The Insider політолог, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда.

“Зараз у Тимошенко буде залізний аргумент проти звинувачень у тому, що Тимошенко – проросійський політик. Точно так само включення у список Олексія Порошенка стане аргументом для Президента проти звинувачень, що він нібито проросійський. Усім тим, що обговорюють, що в цьому списку немає самого Петра Порошенка, скажу, що глав держав та урядів ніколи не включають у санкційні списки. Путіна також немає у жодному з них… Для багатьох українських політиків і громадських діячів, які до цього санкційного списку потрапили, це нагорода. Для деяких, особливо для учасників президентських перегонів, майбутніх кандидатів у депутати, це безумовний бонус”, – зазначив у коментарі каналу “24” політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Можна вірити чи ні у те, що головною метою російських санкційних списків є вплив на майбутні вибори в Україні, але для того, щоб такого впливу точно не було, наші співгромадяни мають чітко розуміти, що власне присутність чи відсутність українського політика у цьому списку не є ні нагородою, ні політичною індульгенцією, ні покаранням. За кожним із наших політиків та чиновників тягнеться шлейф дій і заяв, і тільки їхній аналіз допоможе українському виборцеві сформувати свою думку.

Отож, публічні розбірки наших політиків залишимо для них самих. А от, повертаючись до санкційних списків, просто не можна не згадати феєричні ляпи, яких припустилися російські чиновники.

Серед майже непомітних промахів, до прикладу, те, що укладачі списку переплутали місяць народження бізнесмена, зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука. Може, не того Пінчука мали на увазі?

Ще кумедніше, що в списку опинився власник художньої галереї Євген Валерійович Карась. Очевидно, росіяни хотіли вписати Євгена Васильовича Карася, лідера праворадикальної організації “С14”, але заблукали між двома соснами, причому подібні ляпи для російських чиновників стали вже традицією.

І вже дуже показово, що Кремль вказав СРСР країною народження усіх наших політиків за винятком в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун (яка народилась у США) та нардепа Мустафи Найєма (народився в Афганістані). У Москві так захопилися процесом Back in USSR, що у відомостях про народження нардепа Юрія Шухевича зазначили, що село Оглядів Радехівського району Львівської області у 1933 році також начебто було частиною СРСР. Якось перестарались укладачі санкційного списку. Вже не кажучи про те, які саме гроші Юрія Шухевича вони збирались шукати на своїй території?

“Ці санкції позбавили останніх аргументів тих, що не вважали, що між Росією і Україною – війна. Саме війна. Війна на взаємне знищення. Але я б не став дуже прискіпливо інтерпретувати, хто і чому туди потрапив, хто не потрапив. Хоча більшість коментарів саме в пошуках складної гри Кремля. Якої там не видно й близько. Порошенко не потрапив – це зрозуміло, тому що Президент. Чому потрапили Ярославський – Пінчук – Жеваго – зрозуміло. Тому що всім списком. Парубій – Аваков – Геращенко – Супрун – Джемілєв – Яценюк – Климпуш – за посадою. Чому потрапила Тимошенко? Ну, тому що, як без неї. Чому не потрапили Коломойський і Тарута? Або спеціально, щоб внести концептуальний дисонанс в українське обговорення теми, або про них просто забули, що теж можливо. Чому не потрапив Ахметов? Мабуть, це єдина персона, щодо якої могла існувати окрема угода. А от всі інші потрапили або гамузом, або про когось забули. Саме так роблять подібні списки у політичних режимах на кшталт нинішнього російського – хтось один пише, потім другий додає… Найімовірніше, він не буде мати серйозних наслідків ні для кого з персоналій і майже ні для кого з юридичних осіб (не впевнений щодо Григоришина). Начебто всі, або майже всі, вже давно вивели свої гроші, активи і виробничі потужності з РФ, у кого вони там були. Хоча, звичайно, може бути різне… Загалом цей список – для цілковитого позбавлення ілюзій. Що теж непогано. Ну а те, що одного Євгена Карася переплутали з іншим Євгеном Карасем (добре, що не з Вадимом Карасьовим) – це показник рівня експертної аналітики по Україні в Кремлі і його околицях. Що людей в Україні повинно обнадіювати”, – зазначив на своїй сторінці у Facebook російський політолог Андрій Окара.