Центральна виборча комісія (ЦВК) має оголосити про старт процесу з обрання президента України лише 30 грудня. А вже з наступного після цього дня розпочнеться офіційне висунення та реєстрація кандидатів. Тож фактично “парад” претендентів на найвищий державний пост побачимо вже з початку наступного року (останній день подачі документів до ЦВК – 4 лютого). А поки що можемо назвати тільки “потенційними кандидатами” навіть тих політиків, щодо балотування яких сумнівів немає, які вже самі заявляли про намір змагатися за президентське крісло і чиї неофіційні виборчі кампанії на повну розпочалися ще як мінімум кілька місяців тому (включно із формуванням виборчих штабів, розміщенням білбордів із виборчими гаслами, передвиборчими турне і т.д.).

Треба зазначити, що всі організовані ймовірними кандидатами до моменту офіційного старту президентської кампанії заходи виходять за межі юридичного явища передвиборчої агітації, тому фактично ніяк не контрольовані ні щодо дотримання вимог до такої агітації, ні щодо джерел їх фінансування. Про те, що наші політики традиційно стартують у виборчих перегонах завчасу і користуються відсутністю законодавчих обмежень, нагадують у Громадянській мережі ОПОРА. Цього тижня організація оприлюднила перші результати спостереження за агітаційною активністю потенційних кандидатів у ще неофіційній виборчій кампанії – 2019.

В ОПОРі кажуть, що найбільш динамічно дочасна агітаційна кампанія зараз розгортається в Києві. Це ні для кого не сюрприз. Натомість низькою є інтенсивність у Вінницькій, Житомирській, Закарпатській, Луганській, Львівській, Одеській, Херсонській і Хмельницькій областях.

Лідерами за масовістю та регіональним охопленням зовнішньої реклами є Юлія Тимошенко і Петро Порошенко – білборди потенційних кандидатів розміщені у всіх областях України в значному обсязі. Помітно меншою на цьому тлі є кількість зовнішньої реклами Андрія Садового і Сергія Тарути. Досить активно використовують агітацію на зовнішніх рекламних носіях Олег Ляшко і Олександр Вілкул. Решта потенційних кандидатів не розгорнули масштабної агітаційної кампанії з використанням зовнішньої реклами в регіонах, зазначають у мережі ОПОРА.

“У вересні – жовтні 2018 року найбільш системну і масштабну передвиборчу активність здійснювали четверо потенційних кандидатів на пост президента України – Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Андрій Садовий та Олег Ляшко. Вони одночасно вдавалися до використання різних форм публічної діяльності (проведення публічних заходів і виступів, зовнішня і медійна реклама), територіально охопивши більшість регіонів України. Менш масштабними, але так само інтенсивними, є кампанії Сергія Тарути, Анатолія Гриценка, Олександра Шевченка. Деякі потенційні кандидати проводять активні публічні кампанії, фокусуючись лише на окремих регіонах чи областях (Олександр Вілкул) або широко вдаючись до використання окремих форм дочасної агітації, наприклад, здійснюючи часті візити у регіони: Олег Тягнибок (до моменту активізації Руслана Кошулинського), Роман Безсмертний і Валентин Наливайченко.

На цьому тлі значно менш помітною є публічна діяльність інших політиків, які активно розпочали дочасну агітаційну кампанію, – Вадима Рабіновича, Віктора Чумака, Дмитра Добродомова, Юрія Бойка, Євгенія Мураєва, Вадима Новинського. Варто також зазначити, що публічна діяльність частини потенційних кандидатів на президентський пост за своїми ознаками є елементом кампаній, більше націлених на майбутні парламентські та місцеві вибори, аніж на президентські”, – запевняють спостерігачі мережі ОПОРА.

Цікавою є статистика поїздок імовірних кандидатів областями. Звичайно, є народні депутати, які намагаються більш-менш систематично спілкуватись із виборцями, але саме ближче до виборів наші політики починають масово демонструвати, наскільки вони близькі до пересічних людей. Самі потенційні кандидати їздять обласними центрами, у менших населених пунктах активізуються місцеві депутати, які виконують роль агітаторів.

Якщо говорити про кількість візитів потенційних кандидатів у регіони за останні два місяці, то за цим показником лідирує Олег Ляшко. Він хоча б по одному разу відвідав 13 областей, а загалом здійснив 16 візитів у регіони. В рамках такої активності лідер Радикальної партії відвідав 27 населених пунктів і провів 44 тематичні заходи.

Юлія Тимошенко зі своєю командою також активно організовувала заходи для виборців (32 окремі заходи за два місяці), але впродовж вересня – жовтня побувала у семи областях (загалом 10 візитів, 15 населених пунктів). Ще один активний потенційний кандидат Олександр Шевченко за цей час об’їздив 12 областей у рамках партійних праймериз УКРОПу. Анатолій Гриценко та Андрій Садовий відвідали по сім населених пунктів у шести областях. Петро Порошенко і Роман Безсмертний хоча б один раз охопили своїми візитами 9 областей. У рамках цих регіональних поїздок Петро Порошенко провів заходи у 12 населених пунктах, Роман Безсмертний – у 11-ти.

Звичайно, чинний Президент Петро Порошенко здійснював візити в рамках виконання своїх нинішніх посадових повноважень, і на всіх заходах за його участі були присутні й місцеві посадовці. Інші потенційні кандидати мають набагато менше доступу до адмінресурсу, але також намагалися його використовувати. Близько 27% заходів потенційного кандидата Олега Ляшка відбувалися за вагомої участі місцевих управлінських еліт. Аналогічний рівень залучення посадових осіб місцевого рівня зафіксовано й щодо заходів лідера ВО “Свобода” Олега Тягнибока (26%). Хоча, наголосимо: вже відомо, що “Свобода” висуватиме в президенти екс-віце-спікера ВРУ Руслана Кошулинського! Під час регіональних поїздок мера Львова Андрія Садового (треба згадати організацію дискусійної платформи Urban Talks) його супроводжували міські голови або інші представники органів місцевого самоврядування Сум, Черкас і Полтави (до 20% усіх проведених заходів). За приблизними підрахунками спостерігачів, за участі посадових осіб відбулося 16% заходів потенційного кандидата Юлії Тимошенко.

“Характерною особливістю візитів окремих кандидатів було те, що вони часто брали участь у заходах, ініційованих органами публічної адміністрації на місцях або місцевими організаціями чи установами. Наприклад, Петро Порошенко брав участь у 10-ому Міжнародному економічному форумі “Інновації. Інвестиції. Харківські ініціативи” і у відкритті Форуму видавців у Львові. Юлія Тимошенко в Дніпрі брала участь в урочистому зібранні з нагоди 100-річчя Дніпровського національного університету ім. О. Гончара. Олег Ляшко відвідав місто Маріуполь Донецької області, де мав зустріч із виборцями у приміщенні Маріупольського металургійного заводу (власник заводу – група “Метінвест”, яка належить Ринату Ахметову). В Черкасах Олег Тягнибок взяв участь у відкритті гімнастичного спортивного комплексу, на яке його запросили заступник міського голови Юрій Ботнар і очільник департаменту освіти та гуманітарної політики міської ради, депутат обласної ради Сергій Воронов (обидва із ВО “Свобода”)”, – зазначають у мережі ОПОРА.

Спостерігачі з цієї організації звертають увагу й на те, що проблемою з точки зору дотримання демократичних виборчих стандартів є проведення чи участь потенційних кандидатів у президенти в заходах, які супроводжуються наданням різних форм благодійної допомоги. Зокрема, Олег Ляшко в рамках свого візиту до Маріуполя відвідав із мером міста Вадимом Бойченком Технічний ліцей (реконструкція якого триває за кошти співфінансування із держбюджету та бюджету міста), а також вручив ключі від 20 квартир для внутрішньо переміщених осіб. Петро Порошенко в рамках візиту в Донецьку область відвідав 61-ий військовий мобільний шпиталь і вручив документи на 20 нових автомобілів. Сергій Тарута разом зі своєю командою та головами Житомирської обласної та Коростенської районної організацій політичної партії “Основа” Тамілою Ткачук і Олегом Гуріним вручив реабілітаційну систему “Павук” Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Джерело надії”. На цьому ж заході був присутній міський голова Житомира Володимир Москаленко.

І нібито нічого поганого не скажеш про таку допомогу, але ж треба розрізняти благодійність, соціальну підтримку від держави та виборчу кампанію!

Що ж, зараз потенційні кандидати в президенти агітують за себе так, як їм заманеться. Однак нема жодних гарантій, що вже з початком офіційної виборчої кампанії всі раптом почнуть грати за правилами. І порушення можуть бути набагато серйознішими.

Чи змінився кардинально підхід держави до ймовірних порушень виборчого законодавства? Відповідь однозначна – ні. Ще у квітні цього року в парламенті був зареєстрований законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства”, який два роки розробляли Громадянська мережа ОПОРА, МВС, Нацполіція (у ВРУ він зареєстрований як законопроект від уряду).

“Львівська Пошта” вже докладно розповідала про цей документ. Серед іншого в проекті закону передбачені санкції у вигляді позбавлення волі строком до двох років за ч. 1 ст. 158-1 Кримінального кодексу України (ККУ) щодо незаконного використання, вкидання виборчих бюлетенів; за ч. 1 ст. 159 ККУ щодо порушення таємниці голосування членом виборчої комісії, кандидатом, спостерігачем; за ч. 1 ст. 160 щодо отримання виборцем неправомірної вигоди, пов’язаної з реалізацією активного або пасивного виборчого права. Також пропонується збільшити до шести років кримінальну відповідальність за підкуп виборців і можливість для правоохоронців проводити негласні слідчі дії. Зараз вони не мають такої можливості, а максимальна санкція за пропозицію виборцю неправомірної вигоди – три роки позбавлення волі.

Окрім того, пропонується кримінальна відповідальність за підкуп кандидата (до шести років позбавлення волі за підкуп кандидата, до двох років за те, що кандидат прийняв неправомірну вигоду). Адже технічні кандидати, кандидати-двійники – це традиційне явище для українських виборів. Також законопроект передбачає збільшення штрафів, якщо мовиться про адмінпорушення під час виборчої кампанії, зокрема за порушення обмежень ведення агітації.

До цього законопроекту нардепи зареєстрували у ВРУ ще три альтернативні, зазначивши в пояснювальних записках до кожного, що в їхніх ініціативах прописане “більш комплексне” вирішення проблем порушень виборчого законодавства.

Усі чотири законопроекти включенні до порядку денного нинішньої сесії парламенту. І до офіційного старту президентської виборчої кампанії ще є трохи часу, щоб це питання результативно вирішити. А поки що, як завжди, сподіваємося на краще, констатуючи при цьому, що наші парламентарі не мають бажання змінювати правила гри… Так уже склалося в українських реаліях, що коли вибори на носі, то наші політики далі свого носа не бачать…