Володимир Подгорнов, президент Українського фонду "Громадська думка", про нагальну потребу комплексного соцдослідження щодо вступу до Альянсу та досвід Прибалтійських країн

Більшість українців досі майже нічого не знають про НАТО, бо фактично немає інформації про Північноатлантичний альянс та переваги вступу до нього. Подолати необізнаність громадян та забезпечити позитивну динаміку суспільної підтримки ідеї вступу до Альянсу мала б масштабна інформаційна кампанія про переваги євроатлантичної інтеграції (хоча де-факто вона триває з 2004 року, але реальні кошти на ці потреби виділять лише зараз - бюджет програми становитиме 40,5 млн грн на 4 роки). В Україні також немає належного комплексного дослідження щодо ставлення українців до вступу у НАТО. Аби виправити ситуацію, Інститут трансформації суспільства розроблятиме якісно нову модель вивчення громадської думки з питань євроатлантичної інте­грації України. Таким є підсумок столичного "круглого столу" "Вироблення методології проведення соціологічних опитувань з використання досвіду держав-членів НАТО останніх двох хвиль розширення", під час якого українські соціологи ознайомилися з естонським, литовським, латвійським та словенським досвідом проведення опитувань громадської думки щодо інтеграції в НАТО. Про це "Пошті"  розповів президент Українського фонду "Громадська думка" Володимир Подгорнов.

- В Україні чимало соціодосліджень щодо ставлення до вступу у НАТО, але маємо різні цифри, немає послідовності та системності, іноді - нема і логі­ки. Адже соціологи ставлять різну мету та по-різному формулюють запитання в анкеті. В окремі дослідження вставляли окремі запитання про настрої населення щодо Альянсу. Вплив на результат матиме й те, де в анкеті розташовано це запитання. На позитиві сприймають НАТО, коли в анкеті є запитання про свята чи досягнення. Коли ж у анкеті є проблемні питання (про інфляцію, підвищення цін), звісно, результат буде цілком іншим. Це й використовують певні дослідники. Інколи запитання про НАТО може опинитися в анкеті між запитаннями про памперси та гігієнічні прокладки (!), а згодом подають дані дослідження, що Україна думає так і так.  Загалом нині є дуже низькою поінформованість українців про НАТО. В Україні ніхто і ніколи не проводив комплексного дослідження щодо ставлення до вступу чи не вступу держави у НАТО. Саме це зараз на часі. У проведенні такого опитування використовуватимемо досвід нових країн-членів НАТО.

-  Що  рекомендують експерти країн-новачків НАТО, аби українці якомога швидше були поінформовані та сприймали ідею щодо вступу до Альянсу? І хто саме має інформувати громадян про НАТО та переваги членства - влада, партії, громадські організації?

У Кабміні вважають, що до 2011 р.  вступ до НАТО підтримає більшість українців. Такий прогноз є у прийнятій Державній цільовій програмі інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки. Очікують підвищення рівня обізнаності і свідомої підтримки громадянами вступу України в НАТО, а саме: у 2008 р. - до 36 %, в 2009 р. - до 43 %, в 2010 р. - до 50 %, у 2011 р. - до 55 %. Прогнозують, що рівень неприйняття в суспільній свідомості українців членства в Альянсі знизиться до 50 % у 2008 р. і до 37 % - у 2011 р.

- У країнах Прибалтики не було дискусії потрібно чи ні вступати у НАТО. Там дискутували, наскільки економічно доцільним та вигідним є вступ до Альянсу. Громадянам про НАТО  розповідали дуже авторитетні особи. Попередньо проводили тренінги держ­службовців та певних осіб, які згодом були уповноважені говорити про НАТО. Була також домовленість між журналістами не лити воду та полі­тично не експлуатувати це питання. Чимало в поінформованості населення допомогли і громадські організації. Скажімо, в Україні до цього могли б долучитися та ефективно працювати козацькі орга­нізації.

- Коли отримаємо результати комплексного дослідження, як українці ставляться до вступу у НАТО, а не,  як ви кажете,  між памперсами та прокладками?

- У листопаді-грудні, якщо ніхто не заважатиме та не ставитиме палиці у колеса. Щодо Львівщини, то перші результати матимемо вже у серпні. В області працюватиме фонд "Громадська думка".

- Чи відомо вам, як соціологу, які емоції нині викликає у людей термін "НАТО"? Негативні чи, навпаки, позитивні?

- До когорти прихильників належить молодь, інтелігенція, інтелектуали, бізнесмени. У старшого покоління є деяке побоювання, тому їм треба пояснювати, що в разі вступу у НАТО їх фінансове становище істотно поліпшиться. А от переважно люди найманої праці (ті, що працюють на підприємствах державного сектора) та працівники бюджетної сфери ще досі не визначилися. Оскі­льки єдиної моделі проведення опитувань на цю тему не було, то все, що українці читали про НАТО, потрібно відкласти у шухляду і робити справу. На жаль, питання НАТО експлуатували деякі політики для підвищення свого рейтингу, а в Прибалтійських країнах це було питання загальнонаціо­нального рівня, і нікому не було дозволено використовувати його для особистих потреб. Політик не протримався б, якби він експлуатував це загальнонаціональне питання. Навіть вступивши у НАТО, вони постійно проводять дослідження. Руку на пульсі тримають у всіх країнах-членах НАТО. Загалом там люди задоволені вступом до Альянсу, бо, зокрема, підвищилися стандарти життя. Членство в НАТО гарантує країні не лише національну, військово-полі­тичну, а й економічну безпеку. Тому нині НАТО вважають найкраще організованою та дієвою міжнародною організацією у сфері оборони, безпеки та політики.

- У якої країни Україні було б варто перейняти досвід проведення інформаційної кампанії?

- Словаччини. У нас погляди схожі. Втупивши у НАТО, Україна б увійшла у нову систему координат, а у ній - зовсім інший рівень життя.

- Чи говорили про те, що членство в НАТО дає більше шансів вступу до Євросоюзу?

- Однозначно. Хоча є члени НАТО, які не є членами ЄС, і є члени ЄС, які не є членами НАТО. Цього недостатньо, щоб стати членом НАТО, але це необхідно, аби стати членом ЄС.

Членами НАТО є 26 країн Європи та Північної Америки, сукупний ВВП яких становить майже 43 % від світового. 8 з 10 найбільш розвинутих держав світу є членами НАТО. У НАТО є три колишні радянські республіки та шість країн колишнього соцтабору. Зусилля Альянсу спрямовані передусім на підтримку міжнародного миру й безпеки, протидію новим викликам і загрозам, гарантування стабільності й добробуту її країн-членів. Президент України акцентує, що "НАТО сильне не арміями, не гарматами, а принципом, який об'єднує всіх, - один за всіх - це планетарний принцип". Участь у системі колективної безпеки, яку утворюють країни-члени НАТО, є вигіднішим для економіки країни, ніж забезпечення її оборони самотужки, оскільки це зменшує податки громадян країни на утримання власних Збройних сил.