Інтернет хотіли посадити під замок

Верховна Рада відмовилася голосувати за “технологічний тероризм”

16 січня 2014 року парламентські фракції соратників Януковича, свавільно порушивши обов’язкову процедуру ухвалення законів, без жодного обговорення, але одночасно в двох “читаннях”, проголосували шляхом підняття рук за так звані диктаторські закони, які після ганебної втечі Януковича до Ростова були скасовані Верховною Радою України. Одне із нововведень передбачало надання Національній комісії з регулювання у сфері зв’язку й інформатизації (НКРЗІ) права блокувати доступ до сайтів, що поширюють “протизаконну інформацію”. А такий ярлик можна почепити на все, що не сподобається владі…
4 липня 2018 року Комітет ВРУ з питань нацбезпеки і оборони підтримав законопроект №6688, який дозволяє блокувати інтернет-ресурси на термін до 48 годин без рішення суду “за загрозу нацбезпеці в інформаційній сфері”. Ярлик теж доволі універсальний, адже багато публікацій чинній владі не подобаються…

Як не у двері, то у вікно

На щастя, нардепам вистачило розуму не включати скандальний законопроект до порядку денного. Хоч це зовсім не означає, що він вічно припадатиме пилом – уже найближчим часом №6688 може знову опинитися на розгляді в парламентській залі.
Рік тому практично ідентичний законопроект уже намагалися протягнути на розгляд ВРУ, скориставшись потужною хвилею кібератак, що накрила Україну. 10 липня 2017 року нардеп від фракції “Народний фронт” (НФ) Андрій Тетерук і його колега з “Блоку Петра Порошенка” (БПП) Іван Вінник подали до парламенту законопроект №6676, але наступного дня ВРУ відмовилася включати його до порядку денного.
А вже 12 липня 2017-го до парламенту надійшов законопроект №6688, який, по суті, був калькою попереднього (зрештою, за два дні написати новий просто фізично неможливо). Цікаво, що серед авторів “удосконаленого” законопроекту знову фігурує Іван Вінник з БПП. Цього разу компанію йому склали нардепи від НФ Дмитро Тимчук і Тетяна Чорновол: усі – члени Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони, який, власне, й рекомендував 4 липня ц.р. решті нардепів проголосувати за №6688 бодай у першому читанні, а вже потім повернути до комітету на доопрацювання.

Слідчі й прокурори важливіші за суддів

Головна “фішка” скандального законопроекту – надання права слідчим і прокурорам блокувати будь-який сайт на термін до 48 годин без дозволу суду. Двозначно виглядає й положення про те, що інтернет-провайдери мали б власним коштом встановити засоби для здійснення блокувань, а в разі відмови – карати їх штрафами в розмірі 1-5% від обороту. 
Ініціатори документа кажуть, що просто виконують рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) від квітня 2017 року, яке зобов’язує депутатів ВРУ “розробити та впровадити механізм блокування інформаційного ресурсу операторами та провайдерами через телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні мережі”.
Один із авторів законопроекту – Дмитро Тимчук вказує на те, що передбачені законопроектом 48 годин надають для того, щоби Служба безпеки України (СБУ) якраз змогла отримати рішення суду. За цей час, з його слів, можна оперативно нейтралізувати інтернет-ресурс, звідки, наприклад, розсилається вірус. “Україна не раз стикалася з масованою кібератакою, однак інструментів швидкої нейтралізації такої кіберзагрози досі немає”, – зауважує депутат від НФ. Його підтримав і заступник голови СБУ Олег Фролов: “У СБУ є технічні можливості запобігати загрози. Але закон дозволить робити це за дві доби до атаки, а за цей час – отримувати рішення суду, яке офіційно дозволяє блокування”.

Проти майже всі

“Законопроект порушує свободу вираження поглядів, яка гарантується ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, інші міжнародні стандарти прав людини. Проект фактично ініціює запровадження в мережі “Інтернет” державної цензури, яка не буде підконтрольна і відповідальна перед громадськістю”, – мовиться в спільній заяві керівників Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка та Харківської правозахисної групи Євгена Захарова.
“Якщо цю систему буде встановлено, то в спецслужб з’явиться прямий доступ до всього трафіка провайдерів. На прикладі інших країн ми бачимо, що це потужна влада, і після отримання такого контролю спецслужбам буде дуже складно не скористатися моментом”, – зазначив у коментарі “Німецькій хвилі” директор представництва Міжнародної неурядової правозахисної організації Freedom House в Україні Метью Шааф.
“Національна спілка журналістів України засуджує ці диктаторські ініціативи і попереджає, що за законопроект №6688 проголосують тільки народні депутати – вороги преси! Атака на демократичні права не пройде!” – написав на своїй сторінці в Facebook голова НСЖУ Сергій Томіленко.
“Мета дуже шляхетна, але насторожують відразу кілька моментів. По-перше, від кібератак це Україну не захистить. Хакери занадто мобільні й атакуватимуть із сайтів-одноденок, про які до певного моменту ніхто не знатиме. По-друге, автори кажуть, що хвилюватися не варто, оскільки блокування без дозволу суду можливе лише на 48 годин. Але що буде, якщо вирубити інтернет-ЗМІ на дві доби? Або великий інтернет-магазин? Це величезний мінус у грошах, відтік аудиторії, проблеми з рекламодавцями тощо. Ми точно хочемо дати такий важіль тиску в руки кожному слідчому чи прокурору?” – запитує експерт з кібербезпеки Олег Ваврін, інформує “Обозреватель”.
Прикметно, що категорично проти й деякі представники президентської фракції у ВРУ. “Позасудове блокування сайтів – це повернення навіть не до Януковича, а до самого Сталіна! Навіть диктаторські закони 16 січня передбачали необхідність рішення суду для блокування інтернет-ресурсів”, – обурюється нардеп від БПП Ольга Червакова.

Навіщо це потрібно владі?

Пояснення просте – наближення президентських та парламентських виборів. Рейтинг Петра Порошенка і нинішніх провладних партій, м’яко кажучи, не надто високий. Чи не основний шквал критики йде саме через різноманітні інтернет-ресурси. Законопроект №6688 можна вважати спробою притишити негатив під приводом “боротьби із загрозами нацбезпеці в інформаційній сфері”.
“Суть проекту закону №6688 – це введення нового визначення тероризму, а саме “здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади або органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами”. Тобто в разі перетворення цього законопроекту на закон уже достеменно “технологічним тероризмом” будуть вважати публікації про розкрадання в “Укроборонпромі” коштів державного бюджету. А це означає, що за фактом кожної критичної публікації СБУ матиме формальні підстави реєструвати кримінальне провадження і звертатися до суду з клопотанням про надання згоди на проведення негласних слідчих дій стосовно автора статті. При цьому запобіжний захід у разі повідомлення журналіста про підозру може бути лиш один – тримання під вартою. Оскільки будь-які інші заходи в справах такої категорії заборонені поправками, внесеними до Кримінально-процесуального кодексу України у 2014 році”, – пише на “Обозревателе” журналіст Володимир Бойко.
На жаль, в гонитві за майбутніми голосами виборців деякі українські політики не усвідомлюють, що своїми діями насправді завдають значно більшої шкоди нацбезпеці. В разі прийняття законопроекту №6688 російським пропагандистам навіть не доведеться особливо перепрацьовувати – запровадивши бодай часткову заборону на певні сайти чи інтернет-медіа, Україна ризикує почути словосполучення “київська хунта” в європейських столицях, Вашингтоні чи Оттаві.

Топ-10 країн, де діють обмеження в інтернеті

КНДР є найбільш закритою країною світу. Доступ до соціальних мереж там заблокований з моменту появи інтернету. В травні 2016 року несподівано з’явилася північнокорейська версія соціальної мережі Facebook під назвою StarCon.net.kp, але рівно через добу вона так само несподівано зникла.
КНР дуже ревно ставиться до соціальних мереж, розроблених іншими країнами. Ресурси Google, Flickr, Dropbox, Facebook, Twitter, YouTube, частково Wikipedia  заблоковані – громадяни користуються китайськими аналогами.
Іран із 2009-го заблокував Facebook, Twitter, YouTube. В країні існує одна з найжорсткіших у світі цензура інтернет-джерел. 2013 року у відкритому доступі з’явилися Facebook і Twitter, однак вони пропрацювали рівно один день. Офіційний Тегеран навіть висловлював наміри повністю відмовитися від інтернету.
Пакистан постійно нарікає на Facebook і YouTube. Причиною в більшості випадків є матеріали, у яких влада вбачає антиісламський контекст. А 2013-го в країні на три місяці були заблоковані месенджери Skype, Whatsapp, Tango і Viber.
В’єтнам часто обмежує доступ до Facebook. Повного вимкнення немає, але сервіс працює з перебоями. Уряд ретельно контролює інформацію в мережі. В країні фактично заборонили поширювати небажані новини в соціальних мережах. Порушникам може загрожувати штраф у розмірі 5 тис. USD.
Саудівська Аравія періодично бореться з Facebook і YouTube. Підданим королівства рекомендується повідомляти про “аморальні” сайти, щоб їх заблокувати. Пік боротьби припав на 2012 рік, коли в країні був повністю закритий доступ до YouTube, однак зараз обмежень немає.
Єгипет прославився вимкненням інтернету під час “Арабської весни” 2011 року. Після того влада в Каїрі, яка неодноразово змінювалася, час до часу блокує Twitter і Facebook. А скандальний фільм “Невинність мусульман” позбавив єгиптян YouTube на цілий місяць.
Венесуела три роки тому повністю вимкнула доступ до інтернету в охопленому заворушеннями місті Сан-Крістобаль, де почався справжній голод. Влада країни навіть скерувала офіційне прохання до Twitter заблокувати акаунти, які публікували курс долара США на чорному ринку, щоб не провокувати ажіотажного попиту.
Туркменістан також називають однією з найзакритіших країн. Тут неодноразово блокували Facebook, Twitter, Instagram, Youtube, “ВКонтакте”. Тим паче, що зробити це вкрай просто, адже послуги доступу до інтернету і мобільний зв’язок у країні здійснюють виключно державні організації. А нещодавно кілька сотень користувачів “ВКонтакте” й “Одноклассников” викликали в міністерство нацбезпеки для “профілактичної бесіди”. Як виявилося, спеціальні цензори зауважили, що люди в соцмережах критично висловлювалися про політичні та соціальні проблеми.
Туреччина ніби й ніколи не запроваджувала офіційну заборону на використання соцмереж, але практично під час кожної надзвичайної події у країні відразу на якийсь час зникає доступ до Twitter та YouTube. Також там передбачена кримінальна відповідальність за поширення в соцмережах подробиць терактів.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5165 / 1.65MB / SQL:{query_count}