Член комісії при президенті РФ з питань розвитку авіації Юрій Ситник повідомив про намір Москви відновити під іншим брендом виробництво надважких дальніх транспортних літаків Ан-124-100 “Руслан” (кодове ім’я НАТО – Condor), розроблених в українському конструкторському бюро ім. Антонова (нині – Державне підприємство (ДП) “Антонов”).

“Оскільки дві третини всіх “Русланів” побудували на авіазаводі в Ульяновську, завдання може бути виконане, хоча воно і вкрай непросте”, – заявив віце-президент російської “Об’єднаної авіабудівної корпорації” Олексій Рогозін. Майже синхронно командувач військово-транспортної авіації повітряно-космічних сил (ПКС) РФ Володимир Бенедиктом заявив, що Ан-124-100 “не є українським ексклюзивом, оскільки над його створенням  працювала вся авіабудівна промисловість СРСР”.

Для РФ Ан-124-100 “Руслан” є стратегічно важливим літаком, оскільки він дає можливість доставляти повністю укомплектовані підрозділи збройних сил разом із бронетехнікою у віддалені райони світу, зокрема в Сирію. Водночас існують дві проблеми. По-перше, “Русланів” у розпорядженні РФ залишилося не так багато, по-друге, термін їхньої льотної експлуатації потрібно періодично поновлювати.

Тож бажання Москви відродити виробництво Ан-124-100 на власній території цілком зрозуміле. 

Але постає питання: навіщо українському авіабудівному підприємству допомагати країні-агресору? Прес-служба ДП “Антонов” категорична: там вважають нереальними плани РФ щодо відновлення виробництва Ан-124-100 без української участі. “Тільки розробник літака – ДП “Антонов” – володіє всіма технічними знаннями і необхідною інформацією про конструкцію, властивості, ресурси, терміни служби і льотної придатності літаків Ан-124-100, включаючи дані випробувань і аналізів, необхідних для збереження цілісності конструкції. Таким чином, виготовлення літаків сімейства Ан-124-100 під маркою “Антонов” без участі ДП “Антонов” неможливо”, – цитує “Обозреватель” прес-реліз ДП.

Хоча не треба забувати про те, що український “Антонов” уже поновлював співпрацю з РФ. У листопаді 2017 року ДП заявило, що виконає роботи з оцінки технічного стану Ан-124 “Руслан”, що належать російській авіакомпанії “Волга-Днепр” у рамках своїх зобов’язань і українського законодавства. “Оскільки наше підприємство є розробником і власником сертифікатів транспортних літаків Ан-124-100 “Руслан”, тому частину робіт із оцінки технічного стану літаків російської авіакомпанії “Волга-Днепр”, яка не входить до переліку компаній, до яких згідно з рішенням РНБО України застосовуються санкції, ми зобов’язані виконати. Невиконання зобов’язань приведе до застосування міжнародних санкцій щодо нашого підприємства”, – повідомили тоді в прес-службі ДП. Там також наголосили, що така співпраця узгоджена з усіма уповноваженими міністерствами та відомствами України.

Нагадаємо, що згідно з міжнародними авіаційними правилами, саме власник сертифіката має забезпечити так звану процедуру продовження ресурсу, що передбачає ремонт і технічний огляд літака. Причому це повинно відбуватися через кожні 4 тис. льотних годин. Водночас граничний ресурс Ан-124-100 “Руслан” становить аж 50 тис. льотних годин (приблизно 10 тис. польотів), тож росіянам доведеться ще не раз звертатися до фахівців українського “Антонова”.

Зазначимо, що коли в травні 2015 року Київ повністю розірвав угоду про військово-технічну співпрацю з Москвою, проблеми в росіян не забарилися, зокрема дуже серйозно постраждали авіаційна та ракетно-космічна галузі. Через запроваджені Україною санкції Самарський авіаційний завод був змушений зупинити програму випуску літаків Ан-140. “З урахуванням того, що у нас 34 заводи-постачальники та головне конструкторське бюро (“Антонов”) – в Україні, провести імпортозаміщення з комплектуючих неможливо”, – заявив Олексій Гусєв, генеральний директор російського підприємства “Авіакор”.

Крім зупинки програми випуску Ан-140, вклякло й спільне виробництво військово-транспортного Ан-70 та пасажирського Ан-148, що вироблялися на авіаційному підприємстві у Воронежі. Зазначимо, що нібито суто цивільний Ан-148 є в авіапарку міністерства оборони РФ, Федеральної служби безпеки та міністерства з надзвичайних ситуацій.

Ще гірша ситуація з вертольотобудуванням. Ще донедавна практично всі двигуни для російських гелікоптерів, а також для нових навчально-бойових літаків Як-130 вироблялися в Запоріжжі компанією “Мотор Січ”. Хоча для найпопулярніших машин Мі-8 і Мі-17 вже є російський аналог, обсягів його виробництва наразі недостатньо (РФ потребує близько 500-550 таких двигунів на рік).

Натомість зовсім несподівано активізувалася військово-технічна співпраця України та Білорусі, які встигли реалізували низку спільних проектів, у т. ч. з виходом на світові ринки озброєнь. Приклади спільної продукції – протитанкові ракетні комплекси “Скіф”, “Шершень” і “Каракал”, а також комплекс протиповітряної оборони “Стилет”.

Окрема тема – випуск у Білорусі гелікоптера Мі-8МСБ. Спеціально під цей проект офіційний Мінськ навіть продав українській компанії “Мотор Січ” державну компанію “Оршанський авіаремонтний завод”. Крім цього, на білоруському 558-oму авіаремонтному заводі в Барановичах ремонтують і відновлюють українські військові літаки.

Тож доки Путін мріє про власного “Руслана”, Україна продовжує вдоcконалення власних Збройних cил.