Несподіванки не сталося: цього тижня наш парламент так і не дійшов до ухвалення закону про антикорупційний суд. У четвер, 24 травня, нардепи дійшли до розгляду 1273-ої правки із 1927-ми, що надійшли до відповідного президентського законопроекту до другого читання.

“Я вчора думав – піде. Але бачу, йде надто повільно. І я розумію, що ми навіть сьогодні не встигнемо вийти на рішення”, – заявив 24 травня спікер Андрій Парубій.

Розгляд законопроекту про антикорупційний суд перетворився на відвертий цирк. Депутати розглядали правки до тих норм законопроекту, які до другого читання були виключені, і загалом жодна із розглянутих депутатських правок не набрала більше кількох десятків голосів. В сесійному залі просто не було 226 парламентарів, щоб провести будь-яке результативне голосування. Але нардепи продовжували робити вигляд, що наполегливо працюють. Тягнули час як могли і ще встигали піаритись заявами, що вони дуже хочуть ухвалити закон про антикорупційний суд і ухвалити зі всіма рекомендаціями Венеційської комісії.

Наступного дня, 25 травня, в парламенті пройшла лише “година запитань до уряду”, оголошення депутатських запитів і… все. Наступний тиждень, відповідно до календарного плану сесії ВРУ, буде непленарним, тож повернутись до розгляду законопроекту про антикорупційний суд нардепи зможуть не раніше 5 червня.

“Сподіваюсь, що наступного тижня це буде історичний момент, коли Верховна Рада буде мати можливість прийняти цей законопроект в цілому. Звичайно, наголошую, що дві тисячі поправок не сприяють об’єктивному розгляду, народні депутати уповільнюють процес. Але  хочу наголосити, що моя політична воля полягає в тому, щоб цій новій інституції – бути. Ми маємо знайти достатньо сил, і депутати мають підтримати законопроект. І в червні Україна має і проголосувати, і я маю підписати цей важливий законопроект”, – заявив Президент Петро Порошенко 25 травня на засіданні Національної інвестиційної ради, повідомляє “Голос України”.

Зазначимо, що таких обіцянок від гаранта було вже багато, він публічно намагається перекласти всю відповідальність на парламент, хоч і сам тягнув процес як міг. Треба розуміти, що нинішній технічний процес затягування розгляду в парламенті правок до законопроекту про антикорупційний суд зумовлений насамперед тим, що наша влада ніяк не може домовитись із Венеційською комісією та Міжнародним валютним фондом щодо питання права вето міжнародних експертів у процесі добору українських антикорупційних суддів. Це ключове питання, від якого залежить формування справді незалежного спеціалізованого суду чи суду лише “для галочки”. “Пошта” про це вже неодноразово писала. Чи вдасться домовитися до 5 червня, чи все вирішуватиметься вже на розсуд сесійного залу? Це питання залишається відкритим.

Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда цього тижня у блозі на сайті Українська правда вчергове нагадав, що в президентському законопроекті із самого початку були закладені такі підводні камені, що можуть допомогти нинішнім політичним елітам у майбутньому взяти під контроль антикорупційний суд. Навіть якщо наша влада домовиться з “Венеційкою” та МВФ щодо права вето Громадської ради міжнародних експертів, це ще не означатиме, що антикорупційними суддями стануть найкращі кандидати із тих, що братимуть участь у конкурсах.

“Фактично, за проектом, міжнародники будуть повністю ізольовані від вибору найкращих із числа претендентів на посади суддів антикорупційного суду. Міжнародникам відводять місце в так званій Громадській раді міжнародних експертів, яка лише зможе давати негативні висновки про недоброчесність окремих кандидатів. Сам відбір кандидатів до антикорупційного суду здійснюватиме чинний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), який зробив усі маніпуляції для того, щоб провести на посади суддів Верховного суду кандидатів, лояльних до політичної влади. Ізольована від процесу визначення результатів відбору Громадська рада міжнародних експертів може бути використана для “прикриття” результатів конкурсу, на який матимуть вплив політичні й олігархічні еліти через чинних членів ВККС. Навіть наділення міжнародників умовним правом вето щодо недоброчесних кандидатів, яке буде складно подолати (а виглядає, що лише це є межею компромісу для української влади), не вплине суттєво на результат. Саме про залучення міжнародників до конкурсної комісії чи навіть складу ВККС йдеться у рекомендаціях Венеційської комісії (п. 73 Висновку №896/2017). І жодних загроз державному суверенітету тут немає, адже міжнародники вже залучалися до конкурсних комісій із відбору суддів Конституційного Суду України чи голови Національного антикорупційного бюро. Навіть більше, положення Конституції України знімають будь-які сумніви щодо загроз державному суверенітету – жодна особа не може бути призначена на посаду судді без рішення Вищої ради правосуддя та остаточного указу президента України”, – зауважує Роман Куйбіда.

Також експерт звертає увагу на ще один важливий момент: передбачено, що касаційні скарги на рішення антикорупційного суду розглядатиме нинішній склад Верховного Суду. А це також відкриває можливість для впливу політичних еліт на перегляд рішень антикорупційного суду. Для уникнення такої небезпеки потрібно сформувати антикорупційну палату Верховного Суду за правилами добору антикорупційних суддів.

І ще одна деталь, на яку звертають увагу в Центрі політико-правових реформ: для створення антикорупційного суду потрібен буде ще один закон, адже відповідно до Конституції, суди утворюються законом, проект якого вносить Президент після консультацій із Вищою радою правосуддя. Роман Куйбіда пише про те, що президентський законопроект про антикорупційний суд не аналізувала Вища рада правосуддя. “Тож за відсутності бажання створювати цей суд (а щирого наміру в Президента не було й, вочевидь, немає) після отримання траншу від МВФ цей закон можуть не вносити і не ухвалювати. Інший сценарій – створити цей суд без такого закону і поставити його подальше існування у залежність від Верховного чи Конституційного Суду, або навіть Європейського суду з прав людини”, – зауважує експерт.