Друге читання законопроекту про антикорупційний суд, друге читання проекту Виборчого кодексу, оновлення складу Центральної виборчої комісії. У Верховній Раді накопичилось багато важливих питань, але нардепи не поспішали з їх вирішенням і далі як можуть тягнуть час.

От на погоджувальній раді голів фракцій 14 травня спікер Андрій Парубій заявив, що вже сьогодні, 17 травня, може відбутися розгляд питання щодо звільнення нинішніх членів ЦВК, термін повноважень яких мав уже давно завершитися, і призначення на їхнє місце нових. Але й після цієї заяви не побільшало впевненості у тому, що відповідні голосування цього тижня насправді відбудуться…

“Якщо будуть завершені консультації в четвер, 17 травня, ми переходимо до питання Центральної виборчої комісії. Нагадаю, що це питання, згідно з регламентом, займе значний проміжок, оскільки першим блоком має бути зняття і відкликання чинних членів ЦВК і аж потім обрання нових. Украй важливо, щоби були проведені консультації. І якщо всі фракції дійдуть позитивних висновків, у четвер це буде одне з наших ключових питань”, – зазначав спікер ВРУ на погоджувальній раді у понеділок.

І що з консультаціями? Під час пленарного засідання 16 травня Андрій Парубій розповів, що нарада з представниками парламентських фракцій та груп щодо кадрових питань відбулась, але домовленостей щодо оновлення ЦВК ще не було. Фракції мали й далі домовлятися.

Загалом впродовж цього тижня різні парламентарі говорили про те, що навряд чи варто очікувати швидкої зміни складу ЦВК. “Верховна Рада, Президент і всі суб’єкти перебувають у передвиборчому процесі. Цінність Центрвиборчкому для встановлення результатів волевиявлення громадян стає щораз більшою. Тому замість професійних дискусій переходять у статус популістських. Чуємо багато демагогії, непотрібних політичних інсинуацій. Тому не побачимо перепризначення ЦВК до наступних виборів”, – таку  заяву журналістам в кулуарах Ради зробив нардеп від БПП Іван Вінник, повідомляє Gazeta.ua. Водночас він зауважив, що це виключно його особиста думка, а не позиція фракції.

Зрозуміло, що серед парламентських фракцій панує взаємна недовіра, навіть між двома фракціями нинішньої коаліції. Але навряд чи представникам президентської сили варто щось говорити про непотрібні політичні інсинуації. Нагадаємо, що в президентському поданні на нових членів ЦВК зазначені 14 кандидатів, а вакантних місць у комісії може бути 13 (коли звільнять нинішніх членів ЦВК, повноваження 12 з яких мали б уже завершитись у червні 2014-го, ще одного – в лютому 2017-го). І в президентському поданні враховані шість кандидатур, запропонованих за квотою БПП, три – від “Народного фронту”, по одному від “Самопомочі”, Радикальної партії, “Батьківщини”, депгрупи “Відродження” і депгрупи “Воля народу”. Чий кандидат у ЦВК стане зайвим (а голосувати за кожного треба окремо!) – ось у чому причина взаємної недовіри. До того ж, якщо згадати, що в ЦВК ще залишиться призначений у комісію в квітні 2014-го за квотою УДАРу Олег Діденко, то нинішня коаліція може отримати загалом 10 місць у новій ЦВК.  Щоб у ЦВК був кворум, потрібно як мінімум 10 членів комісії, для ухвалення рішень у комісії – вісім голосів. Зауважимо, що звільнення нинішніх 13 членів ЦВК має відбутися спершу, тому без “залізобетонних” домовленостей щодо наступного голосування за кандидатів до комісії ніхто взагалі не візьметься за питання ЦВК. Адже тоді взагалі можна залишитися без ЦВК не відомо, на який термін. Існує й можливість із частковим оновленням ЦВК, щоб у новому складі був кворум, потрібно добрати вісім членів комісії. З яких кандидатів? Коаліції на двох БПП та “Народному фронту” навряд чи до снаги провести самостійно вісім результативних голосувань.

Президентське подання із 14 кандидатами на 13 можливих місць лише допомагає затягувати процес оновлення ЦВК. Регламент ВРУ не передбачає якогось рейтингового голосування щодо призначення членів ЦВК. Ще один нюанс: у президентському поданні не врахована пропозиція лише однієї фракції – “Опозиційного блоку”. Ця фракція вдавалася до відвертих спекуляцій, раніше пропонуючи кандидатуру нинішнього голови  ЦВК Михайла Охендовського, який, до речі, фігурує в розслідуванні НАБУ щодо “чорної” бухгалтерії Партії регіонів (Спеціалізована антикорупційна прокуратура вже двічі призупиняла досудове розслідування щодо Охендовського, але в Національному антикорупційному бюро наполягають на оголошені голові ЦВК остаточної підозри). А ще нагадаємо, що Президент Петро Порошенко вимагав, щоб у пропозиціях фракцій щодо кандидатур до ЦВК не було нинішніх членів комісії, з цим зрештою погодились усі, крім “Опоблоку”.

“Є рекомендації ПАРЄ, щоб до складу нової ЦВК включили кандидатів від усіх фракцій, а “Опоблок” досі не подав своєї кандидатури. Процес зі зміною ЦВК явно затягується через політичні причини. І це навмисне робить не тільки “Опоблок”. Якби подача кандидата від “Опоблоку” і відкликання Президентом як мінімум двох його кандидатів відбулися ще два тижні тому, то ми вийшли б на голосування за нову ЦВК цього тижня в четвер. Але цього не було зроблено. Тому явно триває процес гальмування зі створенням нової ЦВК. Певним силам вигідний старий склад ЦВК”, – так “Лівий берег” передав слова неназваного співрозмовника із коаліційної фракції “Народний фронт” після погоджувальної ради 14 травня.

Ще одне питання, яке зависло в парламенті, – розгляд у другому читанні законопроекту про антикорупційний суд. Це надзвичайно важливо: від створення такого спеціалізованого суду залежить уся подальша підтримка України міжнародними партнерами. Підтримка і фінансова, і політична. Зрозуміло, що в 2018-ому такий суд в Україні не запрацює в будь-якому випадку, але що довшим буде зволікання із ухваленням законодавчого поля, необхідного для його формування і початку конкурсів на посади антикорупційних суддів, то важче українській владі буде спілкуватися з усіма нинішніми міжнародними партнерами України.

А що роблять наші політики? 1 березня парламент у першому читанні підтримав президентський законопроект із “підводними каменями”: лише дорадчий голос незалежних західних експертів при відборі антикорупційних суддів, а не їхнє право вето; надвисокі вимоги до претендентів на посади антикорупційних суддів; юрисдикція суду може не повністю охоплювати справи, підслідні НАБУ, і навпаки – охоплювати випадки, не пов’язані з корупцією як такою. Два тижні нардепи мали на подання правок, щоб наблизити цей документ до рекомендацій Венеційської комісії. Надійшло понад дві тисячі правок. Минуло вже два з половиною місяці від голосування у першому читанні, але профільний комітет ВРУ з питань правової політики та правосуддя не спішив готувати документ до другого читання.

“Занадто затягнулося питання підготовки законопроекту про Антикорупційний суд. Тому я доручаю комітету з питань правової політики, щоб невідкладно, вже 16 травня, була завершена підготовка всіх правок. Щоб наступного тижня ми перейшли до його розгляду”, – заявив Андрій Парубій на погоджувальній раді 14 травня.

А от 16 травня, як повідомляє РБК-Україна, засідання профільного комітету не відбулося через відсутність кворуму, натомість питання законопроекту про антикорупційний суд розглядалось у форматі робочої групи. (Також з’являлися повідомлення про те, що на цей день комітет навіть не запланував підготовку до другого читання законопроекту про антикорупційний суд). На засідання робочої групи комітету прийшли, зокрема, заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов та представник Кабінету Міністрів у парламенті Вадим Денисенко.

“Робоча група зустрічалася з представниками групи, яка веде переговори з МВФ, які повідомили, що на даний момент не вдалось досягнути домовленості щодо всіх питань. Ключовим залишається питання безумовного вето громадської ради експертів, і на даний момент між цією робочою групою і МВФ немає домовленості щодо цього питання”, – заявив 16 травня заступник голови Комітету з питань правової політики та правосуддя, представник “Народного фронту” Леонід Ємець, інформує РБК-Україна.

Щодо другого читання Виборчого кодексу, то тут взагалі мізерні шанси на те, що нардепи навіть до кінця нинішньої парламентської сесії (тобто до 13 липня) включать це питання до порядку денного. Можливо, вже восени… Хоча багато експертів узагалі не вірять в ухвалення Виборчого кодексу, що в редакції, яка була проголосована в першому читанні ще в листопаді минулого року, передбачає, зокрема, відмову від “мажоритарки” на парламентських виборах і перехід до повністю пропорційної системи із регіональними списками. У першому читанні за документ проголосувало 226 нардепів, тобто мінімально необхідна кількість. І це голосування сприймалось експертами як випадковість, та й самі нардепи про це говорили. Запасу підтримки до другого читання немає. Зрозуміло, що нардепи, частина яких планує на наступних виборах знову балотуватись у мажоритарних округах, не хочуть відмовлятися від нинішньої змішаної виборчої системи і від можливості ці округи “засівати”, щоб легше було здобути мандат.

До проекту Виборчого кодексу від нардепів надійшла рекордна кількість правок – близько 4400. Та підготовку документа до другого читання ніхто не збирається пришвидшувати. Була створена робоча група із 24 нардепів, але вони не ходять на засідання цієї групи. На останнє на цей момент, загалом третє за ліком засідання робочої групи, яке відбулося 14 травня, прийшло лише  шість парламентарів. На попередні два засідання цієї робочої групи з’являлося лише четверо і п’ятеро нардепів. Це яскраво демонструє, як наші парламентарі хочуть змінювати виборче законодавство.

“Проблема не лише в тому, що восени проголосували випадково 226 голосів, а й у тому, що ворогами Виборчого кодексу і пропорційної системи з відкритими виборчими списками є не лише депутати-мажоритарники, потенційні кандидати на цих округах, а й значна частина депутатів, яка обиралася за пропорційною складовою. У парламенті нема жодної фракції та групи, яка дасть 100% голосів за Виборчий кодекс у другому читанні в тій редакції, що є”, – зазначила цього тижня в ефірі каналу ICTV голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.