– Виборчий кодекс – це декларація добрих намірів, але я не думаю, що він працюватиме в українських умовах. Не бачу критичної маси людей, котрі введуть його у друге читання так, щоб одразу прийняти відкриті списки. Це зумовлено однією простою причиною: є чимало тих, хто зацікавлений у збереженні старої виборчої системи. На мою думку, ми спостерігатимемо за імітацією бурхливої діяльності в цьому питанні. Шанс прийняти виборче законодавство є, але він примарний. У наших політиків немає такої потреби. З часу Революції Гідності вони нічого не зробили для зміни політичного законодавства, а тепер хочуть діяти за принципом “хапай мішки – вокзал рушає”. Не думаю, що за такої ситуації ми побачимо якісні зміни. Відкритих партійних списків бояться практично всі партійні лідери, кажу це відповідально. Вони максимально уникатимуть їх запровадження. Аби зробити виборчий процес чистішим, треба шукати можливості для соціальних ліфтів, внутрішнього оновлення партій. На жаль, сьогодні це неможливо. В нашій країні 380 політичних партій, їх кількість щоразу збільшується, але всередині них нічого не змінюється. В українському партійному житті панує суцільна зрада – це об’єктивна реальність. Україна зараз має пройти шлях, який не хотіла проходити до 2014 року. Якість партійних списків і партійного життя не на першому місці списку інтересів українців. У нас немає реального конкретного попиту на непопулярні, часто болісні і важкі рішення. Попри непросту ситуацію в державі наші політики до них не готові, вони бояться життя після завершення своїх повноважень, хоч міністерських, хоч депутатських. Їм значно легше просто обіцяти. Щодо оновлення Центрвиборчкому, думаю, воно відбудеться, як тільки влада зрозуміє, що дочасні парламентські вибори в Україні не мають сенсу. Проведення виборів зі старим складом ЦВК означає дискредитацію їх в очах світової спільноти.

– Виборчий кодекс пропонує не парламент, а група депутатів. У першому читанні за нього проголосувала мінімальна необхідна кількість народних обранців – 226. Кажуть, що певною мірою це сталося випадково. Сьогодні, судячи з кулуарної інсайдерської інформації, більшість депутатів, особливо мажоритарники, не налаштовані його підтримати, адже це не відповідає їхнім інтересам. Цей кодекс пропонує ще більшу інтеграцію партійної і мажоритарної систем. Відповідно відбиратимуть певну кількість депутатів за партійними списками на великих регіональних багатомандатних округах. Межі округу будуть значно розширені, а кандидати не зможуть висуватися самі, що збільшить витрати на виборчу кампанію. Виборці обиратимуть не лише партію, а й депутатів за списком. Це певний прогрес, але очікувати, що це принесе зміни – цілковита наївність. Уперше такий наївний підхід застосовувався, коли вводили пропорційну виборчу систему, однак політична корупція залишилася та сама. Найбільше шансів обратися – в найвідоміших політиків і тих, у кого більше грошей. Абсолютна ілюзія, що після прийняття Виборчого кодексу в партіях буде більше громадських активістів. Шанс на його ухвалення найближчим часом можна оцінити у 30-35%. Насправді списки не відкриті, а напіввідкриті. Чи скористаються виборці цією напіввідкритістю – питання відкрите (даруйте за каламбур). Наскільки я розумію, найближчого пленарного тижня парламент голосуватиме за нових членів ЦВК. Скоріше за все це відбудеться до кінця травня-початку червня. Інша річ, що один із кандидатів у ЦВК виявиться зайвим. За кулуарною інформацією, ним стане той, за кого голосуватимуть в останню чергу. Подейкують, що це буде представник однієї дуже радикальної партії.

– Зазвичай низка політичних сил напередодні виборів обіцяють, що вони виступають за зміну виборчого законодавства в країні. Ключове питання – це парламентські вибори. У принципі, мажоритарна, пропорційна, і змішана, чи, швидше, паралельна виборчі системи є демократичними. Але через традиції і практики, що склалися в Україні, мажоритарна складова є основою серйозних зловживань, хоча пропорційна певною мірою також. Саме тому однією з вимог Революції Гідності є зміна виборчої системи. Чимало політсил обіцяють це зробити, запровадивши відкриті партійні списки. Навіть була спроба назвати те, що запроваджували під час минулих місцевих виборів, системою відкритих списків. Але це умовно, адже воно не відповідало всім необхідним критеріям. Принаймні, була певна зміна, відрив від того стану, що є зараз. Чинна виборча система продукує стабілізацію політичних партій, які є сьогодні, й обмежує допуск до Верховної Ради нових політсил. Під серйозним міжнародним тиском парламентарі прийняли Виборчий кодекс у першому читанні. Наразі в них немає політичної волі для його остаточного прийняття. Більшість задоволені чинною системою, що зумовлює високий рівень політичної корупції. Чималу кількість поправок до проекту Виборчого кодексу можна оцінювати з двох боків: він справді слабкий і потребує доопрацювання, але часто це спроба не пропустити закон, який може мати серйозну підтримку суспільства. Внаслідок цього його перетворюють у ніщо, або його прийняття надовго відтягують. Це технологія поведінки партій. Запропонований Виборчий кодекс важко назвати варіантом виборчих списків, які є в Європі. Він є модифікацією чинного виборчого законодавства, але навіть ці зміни можуть суттєво видозмінити політичну мапу України. На мою думку, змусити владу змінити виборче законодавство можуть міжнародні структури, поставивши жорсткий ультиматум. Оновити ЦВК потрібно, аби воно нормально функціонувало. За кожного члена ЦВК борються конкретні політсили, намагаючись отримати свої дивіденди. Вочевидь, оновлення ЦВК відбудеться найближчим часом, адже це простіше зробити і важко пояснити затягування цього процесу. Інша річ Виборчий кодекс.

– Виборче законодавство має декілька нюансів. По-перше, воно містить різні норми для різних видів виборів, по-друге, повинне відповідати суспільству щодо якісного складу/оновлення парламенту, і по-третє, давати чітке розуміння взаємозалежності між голосами виборців та результатами голосування. В Україні є проблеми з усіма цими аспектами. Щодо процедури виборів – тут міг би врятувати Виборчий кодекс, однак, його, вочевидь, приймати зараз не будуть. Щодо якісного складу парламенту: як ми знаємо, на останніх виборах відбулося його суттєве оновлення, і це дає карти в руки чинним політичних елітам – мовляв, і за такої системи оновлення можливе, консервації не відбувається. Однак, при цьому не потрібно забувати, що мажоритарна складова суттєво здорожчує вибори, обмежує доступ до політики, а також часто зловживає недостатньою освіченістю виборця, створюючи можливість для підкупу. З огляду на це, ми потребуємо такої виборчої системи, яка би забезпечила відкритий доступ, здешевила вибори та сприяла структуруванню партійної системи. Існує декілька способів подолати недоліки цієї системи, один із них – запровадження відкритих виборчих списків. Пришвидшити цей процес може активний громадський тиск. Щодо кореляції між голосами та результатами: потрібно забезпечити просту та прозору процедуру встановлення результатів виборів. Це можливо за участі професійних членів виборчих комісій та якісної просвітницької кампанії серед виборців.