Економічний націоналізм – ось вихід для України. У цьому впевнений Володимир Панченко, який вважає себе правоконсервативним економістом. Економічний націоналізм поєднує лібералізм і планування в інтересах нації. З його слів, зараз Україна живе в умовах так званої парламентської демократії, але в умовах хаосу управління. Ба більше, сьогодні в Україні в управлінні економікою “правлять фінансові спекулянти”, а радники-іноземці в уряді радше “шкодять економіці держави”.

Під час традиційної зустрічі учасників клубу “Коло”-Львів у “Віденській кав’ярні” відбулася презентація книги економіста-практика і дослідника-науковця Володимира Панченка “Держава біля керма”: теорія та практика українського економічного націоналізму (XX – початку XXI ст.)”. Головні акценти розмови – що варто робити в економіці України, що таке національний економічний прагматизм, на кого рівнятися нашій державі. Було цікаво, змістовно й аргументовано.
Згадана монографія присвячена еволюції ідеї економічного націоналізму, теоретичному та практичному доробку українського націоналістичного руху. Автор проаналізував європейські та світові джерела економічного націоналізму. “Для успішного економічного розвитку Україна потребує не постмодерного розмивання ідентичності, а “нового модерну” – поєднання ефективних інструментів націотворення, що гідно зарекомендували себе у XIX – XX ст., та постмодерних практик. Лише енергія суспільства, сформована таким чином, спроможна підтримати втілення ефективних економічних реформ”, – наголошує економіст у своїй книзі “Держава біля керма”.
Українці мають досить солідну спадщину теорії і практики економічного розвитку, зокрема найбільш використовуваної успішними країнами світу практики економічного націоналізму, що існує також у формі економічного патріотизму, економічного прагматизму і економічного реалізму.

“Аби успішно існувала економіка, потрібні чіткі правила (горизонтальні реформи) та стимулювання і заохочення секторів економіки, які мають бути вибрані як пріоритетні (вертикальні реформи). Що важливо, Україні потрібна консолідація людей навколо реформ. Люди повинні хотіти реформ! Людей треба консолідувати, а не казати їм, що реформи болючі”, – зазначає Володимир Панченко.
Щодо медицини, зокрема і реформ в галузі, то тут є два показники, на які в Україні варто звернути пильну увагу. Це вже давно зробили в Європі, зокрема у Польщі. “Перший – варто вживати усіх заходів, аби зменшувати

дитячу смертність при народженні. Другий – профілактика летальних випадків в ургентних ситуаціях (мовиться про інсульти та інфаркти). Отож, Україні потрібні хороші пологові будинки із наданням якісних медичних послуг. Якісний і професійний супровід вагітних. У цей сектор варто вкладати інвестиції. Полякам це успішно вдалося. Аналогічне стосується інфарктів та інсультів. І в цьому питанні сусідня Польща вирвалася вперед. Нам потрібно змінювати ситуацію в медицині, адже це – здоров’я нації”, – переконує Володимир Панченко.
З його слів, запорукою успіху є лідерство, консолідація суспільства, визначення пріоритетів, використання інструментів, геополітичне партнерство. “Україна мала б вибрати правильного економічного партнера. Найімовірніше, ним мають бути США, а не Євросоюз!” – наголошує економіст.

Володимир Панченко певен, що потрібно боротися за населення. Ще б пак, досі триває масовий виїзд громадян у пошуках кращих заробітків за кордон. Проблема номер один сьогодні в Україні – відтік кадрів. Це особливо відчуває прикордонна Львівщина, починаючи від браку фахівців у робітничих професіях і закінчуючи водіями транспорту та медиками. “Відсутність людей стає головною проблемою держави на відміну від заводів і підприємств. Нема людей – нема з ким будувати країну!” – лаконічно, але чітко каже Володимир Панченко. На запитання “Львівської Пошти”, які мали б бути правильні кроки влади, аби громадяни не їхали з України на заробітки, економіст відповів: “Єдина відповідь – створювати бізнес. Кожне робоче високотехнологічне місце коштує 50 тисяч доларів. Потрібно створювати робочі місця з доброю оплатою праці – іншого шляху нема. Арсенал є, було б бажання”. Позитивом економіст назвав те, що 20-30% тих, що працювали за кордоном, повертаються в Україну і вже тут започатковують бізнес та відповідно створюють нові робочі місця.
