Влада так званої “ДНР” наказала відімкнути всі рубильники, що живили водовідкачувальні помпи на шахті “Юний комунар” (“Юнком”) в окупованому Єнакієвому. Мешканців майже 80-тисячного міста-супутника Донецька окупаційна влада запевнила: “Всьо буде харашо”.

Здавалося б, дійсно: чого переживати, шахту закрили як нерентабельну ще в 2002 році. З того часу копальня перебувала в режимі сухої консервації: воду відкачували і зливали в підземні відстійники. Тепер так званий президент “ДНР” Захарченко вирішив більше цього не робити – занадто дорого (близько 50 млн доларів на рік). Щоправда, “харашо” може й не вийти – 1979-го на “Юнкомі” був здійснений єдиний за всію історію СРСР підземний ядерний вибух. Радіоактивна капсула досі знаходиться на глибині 903 метри, і що робиться всередині та навколо неї – не уявляє ніхто.

Метою атомно-вибухо­вого експерименту “Клі­важ” було зниження напруги в гірничому масиві, що мало підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів. Для цього на глибині 903 м було підірвано ядерний заряд потужністю 0,2-0,3 кілотонни тротилового еквіваленту. І справді, після вибуху було відзначено суттєве зниження частоти викидів газу та породи. Однак на місці вибуху утворилася капсула діаметром 30 м, заповнена водою з радіоактивними цезієм і стронцієм. Що зараз робиться на глибині 903 м під Єнакієво, не знає ніхто.

Сепаратисти посилаються на дослідження російських спеціалістів (науково-дослідний інститут “Шахтопроект” із Санкт-Петербурга), які зробили висновок, що “затоплення шахти жодної загрози не становить”. Щоправда, це бадьоре припущення було зроблене винятково на теоретичній основі: мовляв, у підручниках написано, що період напіврозпаду цезію та стронцію – приблизно 30 років, а після вибуху минуло вже майже 40. Зрозуміло, що теоретики із Санкт-Петербурга категорично відмовилися перетворитися на практиків: хто ж добровільно полізе заміряти рівень радіації в глибину давно закинутої копальні.

Але не слід забувати, що йдеться лише про період напіврозпаду. Тобто якась кількість радіоактивних речовин там все-таки залишилася. При цьому російські “теоретики” чомусь замовчали той факт, що більшість шахт Донбасу пов’язані між собою, тобто, заражена вода з “Юнкому” рано чи пізно перетече у сусідні копальні (“Олександр-Захід”, “Вуглегірська”, “Булавинська”), а там дістанеться й до водоносних горизонтів.

“Під загрозою зараження виявляться басейни річок Сіверський Донець і Кальміус, а також Азовське море. Крім Донецької та Луганської, це може зачепити Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області України”, – розповів у ефірі “Радіо Донбас. Реалії” гідрогеолог, доктор технічних наук Євген Яковлєв. Також, за його словами, не виключено, що забруднені води почнуть підтоплювати копальні державного виробничого об’єднання “Артемсіль” (розташовані в підконтрольних Україні Соледарі та Бахмуті) – основного постачальника кухонної солі на український ринок.

Але проблема не лише в “Юнкомі”. Донбас, де були зосереджені приблизно 4 тис. шкідливих технологічних виробництв, продукував до 80% токсичних відходів України. Тут розташовані 1350 териконів, із яких 350 зараз горять. Під кожним із них ґрунтові води забруднені, і при підйомі шахтних вод ці ділянки стають додатковим джерелом забруднення річок.

Є й виняткові джерела небезпеки. В Горлівці (населення – 250 тис. осіб) розташований закинутий Микитівський ртутний комбінат. Закрита шахта комбінату, за деякими відомостями, вже підтоплюється. У тій же Горлівці, крім промислового майданчика хімічного концерну “Стирол”, є ще й закритий казенний завод, який виробляв вибухівку. На його території залишилися напівпідземні сховища хімічних відходів.

Уже зараз “брудна” шахтна вода з багатьох занедбаних копалень, що містить велику кількість мінеральних домішок, робить непридатними для пиття більшість джерел питної води, а також надходить у Сіверський Донець. Показники мінералізації води у верхній течії (на підконтрольній Україні території) і в нижній (на кордоні з Ростовською областю РФ) різняться у вісім разів (у бік збільшення). “Вода із Сіверського Донця непридатна для пиття, жодна технологія не робить її по-європейськи безпечною. Коли ми провели відбір проб з приватних криниць, джерел, свердловин, 90% проб не “влазили” у стандарт”, – каже Євген Яковлєв.

Але й цим проблеми не обмежуються. Без ефективного водовідливу відпрацьовані шахтні пласти затоплюються, втрачають міцність і з часом осідають, виштовхуючи “жорстку” воду нагору з величезною силою. Такі гідроудари супроводжуються на поверхні локальними “землетрусами” силою до 3-4 балів за шкалою Ріхтера (максимальний показник – 12 балів).

Напередодні чемпіонату Європи з футболу 2012 року автор цього матеріалу майже тиждень прожив у Донецьку. Там навіть центр забудований панельними багатоповерхівками та стародавніми “хрущовками”. Для цих “шедеврів” радянського будівництва 3-4 бали означатимуть майже миттєву руйнацію. Зокрема, під центром Донецька існують щонайменше три величезні пустоти, що утворилися в результаті видобутку вугілля в радянські часи. Стовпи невідпрацьованого вугілля були залишені тільки під трьома історичними будівлями – кінотеатром ім. Шевченка, бібліотекою ім. Крупської й одним із театрів.

Потоки ґрунтових вод можуть розмити ці “підпорки”, що означатиме просідання ґрунту та руйнацію будівель на поверхні. Донецькі старожили досі згадують моторошну історію, коли на початку 1980-х рр. під землю за одну ніч пішла п’ятиповерхова новобудова. На щастя, минулося без жертв – будинок не встигли заселити.

І наостанок. Природні та техногенні катастрофи не зважають на державні кордони. Насправді екологічна бомба сповільненої дії в українському Донбасі боляче вдарить й по самій РФ. Чимало шахт міст Гуково (населення – 66 тис. осіб) і Каменськ-Шахтинський (90 тис.) у Ростовській області РФ напряму пов’язані підземними виробітками з українськими копальнями, тож за катастрофічного сценарію вода неминуче почне заливати і їх.

Те саме стосується Сіверського Донця, який є найбільшою притокою російського Дона. Хоча воду Сіверського Донця в РФ не використовують як питну, але вона йде на полив сільськогосподарських угідь, потрапляє в прибережний водозабір і використовується в меліорації. Як тут не пригадати давню народну мудрість: “Не копай яму іншому, бо сам у неї втрапиш”…