– Найпотужніше українське нафтопереробне підприємство “Укртатнафта” звернулося до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України з проханням обмежити імпорт нафтопродуктів, посилаючись на те, що в нас, начебто, є залежність від російської нафти, що вітчизняний ринок нафтопродуктів розбалансований. Але якщо є претензії до цього напрямку, то ініціюйте розслідування проти Росії, а не проти всіх країн-постачальників нафтопродуктів.

Тут уже є певні протиріччя, це схоже на подвійну гру. “Укртатнафта” не хоче проводити відкриту дискусію і захищати свою позицію, а ходить кабінетами і лобіює рішення, яке дозволить не тільки відкрити провадження і розпочати розслідування, а й увести на цей період квоти та мита. Її основний розрахунок – швидко це зробити, а потім розслідування нехай триває скільки завгодно.

Така ситуація не нова. Раніше було декілька подібних звернень, наприклад, щодо введення досить високого мита на імпорт нафтопродуктів, але після проведення відповідного розслідування у 2011 – 2012 роках Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відхилило звернення. Це була винятково лобістська ініціатива, яка мала на меті затвердити монополію двох українських нафтопереробних заводів. Сьогодні відбувається те саме.

– Заява “Укртатнафти” непереконлива. По-перше, динаміка постачання нафтопродуктів на ринок України розглядається без урахування минулого року, коли українські виробники суттєво нарощували постачання нафтопродуктів. Так, це суперечить тому, що вітчизняний виробник нібито потерпає від імпорту. По-друге, відбувається перекручування фактів. Основна теза “Укртатнафти” – імпорт не дає розвиватися вітчизняному виробнику. Хоча насправді в трейдерів просто немає і не було іншого виходу, як купувати імпорт, адже наші виробники не давали спочатку якості, а потім і кількості нафтопродуктів. Головна проблема – це відсутність інвестицій у розвиток українських нафтопереробних підприємств і, як наслідок, низька ефективність переробки українських заводів. Наразі в наших нафтопереробних підприємств немає жодних перешкод нарощуванню нафтопереробки.

Логіка “Укртатнафти” – давайте спочатку обмежимо імпорт нафтопродуктів, щоб люди пішли до нас, і ми їм продаватимемо свою продукцію. Вона хоче, аби завдяки допомозі уряду ринок сам до них прийшов. Однак у ринковій ситуації так не роблять. Відвойовувати ринок потрібно шляхом підвищення якості власної продукції. Будь-які обмеження однозначно призводять до дестабілізації. Всі ми розуміємо, в якій країні живемо і які тут діють правила. Це хлопці з грошима і зв’язками, тому ніхто не виключає найгіршого варіанту.

– Коли будуть введені квоти на імпорт нафтопереробних продуктів, усі постачальники добре розумітимуть, хто скільки може поставити, а це відкриває шлях до картельної змови, коли вони зможуть домовитися між собою про єдину вартість нафтопродуктів. Тобто їм не доведеться конкурувати один з одним. Зрозуміло, що ніхто не хоче продавати дешево. Я не бачу особливих передумов для зростання вартості пального в Україні, але якщо у квітні буде прийнято рішення про обмеження імпорту, вочевидь, відбудеться стрибок цін на пальне (з урахуванням податків – на близько півтори гривні за літр), а це поганий сигнал для ринку.

Як показує практика, одразу ніхто не передумає заправлятися. Звичайно, реакція на це буде, але не миттєвою. Якщо приватні автовласники мають вибір – поїхати громадським транспортом, а машину поставити на стоянку, то бізнес не має таких альтернатив. Тому навіть після подорожчання попит на пальне суттєво не зменшиться.