22 березня 2016-го суд у Росії засудив Надію Савченко до 22-ох років ув’язнення. Рівно через два роки вона потрапила вже до СІЗО Служби безпеки України. Савченко встигла розтринькати довіру українського суспільства. Але це зовсім не означає, що вся боротьба за її звільнення з російського полону, а боровся весь цивілізований світ, була помилкою. Ні, боротись потрібно за кожного українського бранця. Помилка в тому, що багато українців, тільки-но створивши собі нового героя, одразу хочуть бачити його великій політиці. Те, що відбувалось із Савченко за  останні роки має стати уроком для нас усіх.

Зараз прокуратура інкримінує Надії Савченко “дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади”, “готування до злочину”, “вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією”, “посягання на життя державного чи громадського діяча”, “терористичний акт”, “створення терористичної групи чи терористичної організації”, “незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”. Надію Савченко і керівника центру звільнення полонених “Офіцерський корпус” Володимира Рубана підозрюють, зокрема, у підготовці нападу на Верховну Раду. Нагадаємо, що Рубан перебуває під арештом із 9 березня (20 березня  суд відхилив його апеляцію на арешт).

До речі, Савченко намагалась взяти Рубана на поруки. 22 березня Генпрокурор Юрій Луценко продемонстрував нардепам невелику частину відео-доказів, зібраних проти Савченко. В прокуратурі переконують, що Савченко і Рубан, шукаючи спільників, вийшли на чотирьох військових із 8-го полку спеціального призначення, а ті звернулись до СБУ і надалі допомагали слідству.

Сама Савченко цього тижня спробувала зіграти на випередження, зібравши 20 березня прес-конференцію, на якій розповіла, що знала про те, що спецслужби  за нею вже давно стежать, знала, що до неї підсилають агентів, тому й вела розмови про майбутні теракти й держпереворот. Савченко навіть заявила, що в Адміністрації Президента України готували її ліквідацію. Щодо переміщення зброї з окупованих територій, то Савченко заявляла, що хотіла подивитись, звідки ця зброя там береться. Загалом вона каже, що вона не хотіла здійснювати терактів, а всі її розмови –  це була політична провокація, щоб налякати владу. “Я почала створювати сюрреалізм…”, – це вже крилата фраза від Савченко.

Ось такі пояснення. Надія Савченко в останні кілька днів сама підтверджувала багато фактів, які озвучували в Генпрокуратурі, але, вочевидь, Савченко хотіла переконати українців, що вона лише гралася у підготовку держперевороту. Звичайно, до  остаточного рішення суду ніхто не має права говорити про винну Савченко. Та вже зараз потрібно розуміти, що навіть подібні ігри у “свої спецоперації” – це дуже небезпечна річ. Це шлях до хаосу в державі. До того ж ось так граючись Савченко вже публічно фактично закликала військових до силового держперевороту.

З ким Савченко координувала свої дії, які назвала власною спецоперацією? Чому, до прикладу, одразу після затримання Рубана не спробувала пояснити ситуацію, адже не могла не знати, що слідчі прийдуть і за нею? Як колишня бранка бойовиків і Кремля так легко знаходила порозуміння з представниками так званих “ДНР/ЛНР”? Можна не вірити у те, що Савченко завербована російською ФСБ, але важко не помічати, що її заявам і діям впродовж останніх двох років у Кремлі могли аплодувати стоячи.

“Це сумна історія трансформації людини, яка з героїні патріотичної трагедії перетворилась на персонажа фарсу та стала жертвою власного характеру. Трошки загралась людина у всі ці заговори та “войнушки”. Як сказала сама Савченко, для неї це була гра. Так, вона хотіла таким чином трохи налякати владу – та всьому є межа. Савченко не бачить межі – не відчуває відповідальності за життя – як депутатів, так і простих людей. Свідчення Савченко і те, як її розкручували на різні розмови, свідчать про інфантильність характеру, що поєднується з войовничістю, готовністю та бажанням воювати. І не важливо де: в Іраку чи на Донбасі, проти Путіна чи Порошенко”, – зазначає політолог, директор Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

фото: rada.gov.ua

22 березня наш парламент душе швидко дав дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт Надії Савченко. Ще в сесійному залі до Савченко підходили морально підтримати кілька екс-“регіоналів” (до речі єдиною фракція, що не дала жодного голосу за подання на Савченко став “Оппоблок”, натомість від цієї фракції було 6 голосів проти дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності і по сім голосів проти затримання й арешту). Слідчий повідомив Савченко про затримання в кулуарах парламенту, після цього вона ще влаштувала шоу із пішою прогулянкою до СБУ. Зауважимо, що слідчий був не проти.

В той же день в Євросоюзі стримано заявили про обізнаність із скасуванням депутатського імунітету Савченко і висловили сподівання на дотримання всіх її прав.

Вже наступного дня, 23 березня, ще на початку засідання Шевченківського райсуду Києва, який обирав запобіжний захід для Савченко, вона заявила про голодування. “Якщо я залишаюсь у в’язниці, доведу народу, що я герой. Я виходжу на голодовку з сьогоднішнього дня. Я пройду весь цей шлях, який пройшла у Росії, коли мене катував ворог. Можу пройти шлях, коли буде катувати свій”, – заявляла вона.

Зрештою суд арештував Савченко на два місяці без права внесення застави. Тепер у її захисту є п’ять днів, щоб подати апеляцію на такий запобіжний захід. Адвокати Савченко називають справу політично вмотивованою.

“Вдячний працівникам Служби безпеки та Генеральної прокуратури за врятовані життя людей внаслідок запобігання масових терактів і викритої російської спецоперації проти України. Також дякую офіцерам Збройних сил, які не піддалися на провокації і вчасно поінформували правоохоронні органи про злочинні задуми агресора і п’ятої колони. Мета російської спецоперації посіяти хаос і знищити Українську Державу. Усе це є черговим нагадуванням, що проти України ведеться широкомасштабна гібридна війна, вистояти в якій ми зможемо лише об’єднавшись”, – така заява з’явилась на Facebook-сторінці Президента України ще 22 березня.

Серед експертів зараз лунають думки про те, що влада зараз може використовувати “справу Савченко-Рубана” в контексті суто політичної боротьби. Нагадаємо, що через рік в Україні мають відбутись президентські вибори, Савченко сама по собі, звичайно, не є впливовим гравцем, але усі пам’ять, що в парламент вона прийшла як перший номер виборчого списку “Батьківщини”.

“Влада намагатиметься використати Савченко проти Тимошенко. Але, скоріше за все, серйозних втрат у Тимошенко не буде. Тимошенко і Савченко “розійшлися” вже давно, і спроби пов’язати її зараз з іменем Тимошенко не будуть ефективними”, – зазначає  вже згаданий директор Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко, повідомляє BBC-Україна.

Тут треба тільки зазначити цікаву деталь: “Батьківщина” голосувала за подання на Савченко 22 березня, але значна частина представників цієї фракції були відсутніми під час цих голосувань, зокрема, і Юлія Тимошенко. Загалом леді Ю і компанія зараз намагаються про Савченко зайвий раз не згадувати. А от сама Савченко тепер часто передає “привіти” Тимошенко. Савченко вже навіть заявляла, що Тимошенко  “колись спілкувалась” із самопроголошеним лідером так званої “ДНР” Захарченком.

Також Володимир Фесенко припускає, що вже ближче до виборів може розпочатись якась справа проти кума Путіна, лідера “Українського вибору” Віктора Медведчука і це може бути виграшним ходом для нашої влади.

Тут зауважимо, що експерти і ЗМІ довгий час пов’язують Савченко і Рубана із Медведчуком. Хоча самі вони спростовують співпрацю, Генпрокурор натякнув, що слідство таки може вийти на “Український вибір”.

“Терористичний дует “Рубана-Савченко” не є окремим епізодом. Впевнений, що він координується з усіма іншими елементами антиукраїнської діяльності. І СБУ, і військова прокуратура мають на меті встановити того ляльковода, який заряджає листівками, грошима, мінами, гранатами проти української держави. Ми здогадуємося, хто цей ляльковод, бо чуємо тут гасла так званого “Українського вибору”.  Ми щойно чули не один раз у промовах нардепа – суб’єкта мого подання – про збройний переворот на Майдані, про олігархів, про Порошенка, що розв’язав війну, – все це вже ми чули у Сімферополі, Луганську і Донецьку. Знаю і зроблю все, щоб прийти сюди і не просто назвати прізвище, а оголосити про порушення кримінальної справи і притягнення до відповідальності головного ворога України, який організовує цей внутрішній підривний антиукраїнський фронт”, – говорив Юрій Луценко у парламенті перед тим, як нардепи проголосували за дозвіл на арешт Савченко.

В “Українському виборі” дуже гнівно відреагували на ці слова, заявивши, що це провокація проти них і їхнього лідера Віктора Медведчука.

Що ж подивимось яких “ляльководів” знайдуть наші правоохоронці і чи знайдуть взагалі. Та  зараз ще невідомо, як розвиватиметься справа “Савченко-Рубана” коли дійде до її розгляду у суді по суті. Звинувачення дуже серйозні (у випадку доведення вини Савченко їй загрожує від 10 до 15 років ув’язнення або довічне ув’язнення з конфіскацією майна), Генпрокуратура хвалиться доказами, але в Україні щось подібне було вже не раз з іншими гучними справами, які зрештою перетворювались на фарс…

А поки що точно можна сказати про те, що  “справу Савченко-Рубана” використовуватиме російська пропаганда, принаймні для того, щоб інформаційно знущатись з України. Так, в російському сегменті соцмереж вже запустили хештег #freesavchenko.