Пошуки кращого життя: добре там, де нас нема
Кожен четвертий українець думає, як виїхати за межі батьківщини. Поза тим половина громадян найбільш бажаною країною для проживання своїх дітей називає Україну
На тлі нестабільності вітчизняної економіки і частих політичних криз українці дедалі частіше задумуються над тим, щоби переїхати за кордон. У цьому плані особливо активна молодь, яку приваблює пропозиція поїхати вчитися до Європи, а згодом залишитися там працювати. Також в Україні щоразу підвищується кількість трудових мігрантів.
Життя в Україні: виїжджати чи залишатися?
Залишити Україну хочуть 27% наших громадян. Більшість із них – віком від 18 до 25 років (52%), з вищою освітою (34%) та забезпечені (36%). Чоловіків, які хочуть виїхати за кордон, більше, ніж жінок. Серед вікової категорії 26 – 35 років залишити 
рідну країну хочуть 42%. З тих, кому понад 65 років, готові виїхати лише 9%. Серед бідних верств населення за кордоном хочуть жити 22% українців, свідчать результати опитування соціологічної групи “Рейтинг”.
рідну країну хочуть 42%. З тих, кому понад 65 років, готові виїхати лише 9%. Серед бідних верств населення за кордоном хочуть жити 22% українців, свідчать результати опитування соціологічної групи “Рейтинг”.Із точки зору географії, “на валізах” найбільше сидять жителі північних і західних регіонів – Житомирської, Сумської, Закарпатської, Тернопільської, Чернівецької областей та міста Києва. Львівщина лише на чотирнадцятому місці (виїхати хочуть 27%).
Бажання залишитися в Україні висловили 65% респондентів, серед них більшість жінки. Серед тих, кому від 18 до 25 років, працювати й жити в Україні бажають 38%. Трохи більше половини українців із вищою освітою хочуть залишитися на батьківщині, серед забезпечених людей таких 54%, із середнім рівнем доходу – 58%, серед бідних – 73%. Найбільш патріотичні жителі Полтавщини (74% хочуть жити в Україні), Рівненщини, Вінниччини (по 72%), Івано-Франківщини, Хмельниччини та Донеччини (по 71%). Відповідний показник найнижчий на Закарпатті – 47%.
Згідно з результатами дослідження “Рейтингу”, 17% опитаних зазначили, що їхні родичі перебували на заробітках за кордоном упродовж останніх півроку, 11% – що у їхніх родинах є ті, котрі працюють за кордоном постійно. Водночас у 70% респондентів близькі не працювали за кордоном у цей період. Найбільше тих, у кого родичі мають досвід роботи за межами батьківщини, серед мешканців західних регіонів (особливо Закарпаття). Відносно частіше про наявність у родині заробітчан зазначали мешканці сіл та опитані з вищим рівнем доходів.Половина опитаних найбільш бажаною країною для проживання своїх дітей назвали Україну. Це здебільшого старші респонденти, мешканці сіл та особи з нижчим рівнем доходів. Натомість молодь, багатші та освіченіші частіше обирали інші країни (найчастіше країни Заходу) як можливе місце проживання наступного покоління. Наявність заробітчан у родині також визначає вибір країни проживання для дітей не на користь нашої держави: майже половина опитаних, серед близьких яких є особи, що працюють за кордоном, обрали би для своїх дітей інші країни проживання. Так, чверть опитаних – за країни Європи, 7% – за США, 3% – за інші країни і лише 2% – за Росію. 13% не змогли визначитися із відповіддю на це запитання.
Опитування проводилося 12 – 28 грудня 2017 року методом особистого формалізованого інтерв’ю серед 30 тисяч респондентів від 18 років (по 1200 в кожному регіоні). Помилка репрезентативності дослідження – не більше 0,6%.
Чому українці покидають Україну?
Офіційно за два останні роки з України за кордон у пошуках заробітку виїхало близько 7% працездатного населення, реальна цифра значно вища, повідомило нещодавно американське видання “Bloomberg”. Серед причин трудової міграції українців воно називає значно нижчий рівень оплати праці у порівнянні з іншими європейськими країнами, тривалу війну на Донбасі, девальвацію гривні і стійку 
корупцію всіх гілок влади. Відзначається, що безвізовий режим із Євросоюзом посилив масовий витік робочої сили з нашої країни. Так, зі слів очільника українського МЗС Павла Клімкіна, щомісяця за межі України емігрують близько 100 тисяч наших громадян, інформує телеканал “UA1”.
корупцію всіх гілок влади. Відзначається, що безвізовий режим із Євросоюзом посилив масовий витік робочої сили з нашої країни. Так, зі слів очільника українського МЗС Павла Клімкіна, щомісяця за межі України емігрують близько 100 тисяч наших громадян, інформує телеканал “UA1”.За даними інфляційного звіту Нацбанку України за минулий рік, найбільше українців виїжджало на заробітки до Польщі, Росії, Італії та Чехії. Причому в останні роки потоки українських мігрантів до Польщі суттєво зросли на тлі спрощення правил працевлаштування, надання низки переваг та можливостей для українців, які мали карту поляка, зрештою, на тлі спрощення перетину кордону через введення безвізового режиму з країнами ЄС. При цьому міграція до Росії за десять років зменшилася майже вдвічі, зокрема через складні міждержавні відносини. Лише 26,8% трудових мігрантів з України працювали за кордоном згідно з отриманою кваліфікацією, 36% – на роботах, що не потребували кваліфікації, майже 30% – в іншій сфері, ніж мали кваліфікацію на батьківщині, – повідомили у відомстві.
Щоправда, попри популярність заробітку та життя за межами України, більшість українців усе ж таки воліють залишатися на рідній землі. За даними дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 21 листопада по 15 грудня 2017 року, 43% українських заробітчан, які повернулися із заробітків, не планують повторювати досвід роботи за кордоном. Таке рішення насамперед зумовлене складністю офіційного працевлаштування, несвоєчасною виплатою зарплати, ненормованим робочим днем, надуманими штрафами та цілковитим юридичним безправ’ям. До того ж необхідно пам’ятати, що робота за межами батьківщини – це величезний стрес від чужого середовища.
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”:
– Сьогодні про міграцію не говорить лише лінивий. Соціологічні дослідження засвідчують прикру тенденцію, що люди виїжджають і будуть виїжджати з України. Для цього вони мають різні мотиви. Насамперед це реалізація кар’єрних прагнень, мобільність на європейському просторі, покращення власного матеріального становища і, зрештою, бажання жити в цивілізованій і добре забезпеченій країні. Це нормальне прагнення, адже риба плаває, де глибше, а людина хоче жити там, де краще. Не можна позбавити її цього права.
Відтік молоді з України, висококваліфікованих кадрів, науковців – потужний фактор ризику для нашої держави, загроза її національній безпеці. Звісно, ми не зможемо закрити кордони і зупинити потоки мігрантів. Основна і незаперечна умова – зробити так, щоб українці масово не виїжджали з рідної країни. Для цього потрібна політична й економічна стабільність, припинення війни на Донбасі.
Органи законодавчої і виконавчої влади України найвищого рівня повинні навчитися використовувати інтелектуальний потенціал наших громадян, котрі працюють у різних сферах за кордоном, їхнє знання іноземних мов, досвід життя в демократичних, розвинутих і соціально захищених суспільствах. Власне, повернути їх додому. Адже кожен із них – велика цінність із новими вміннями та навичками.
Наших фахівців цінять в інших країнах. Політика сусідніх із Україною держав спрямована на те, щоб українці покидали свою батьківщину і займалися за кордоном не лише працею низької кваліфікації, а й посідали високі місця в науковому середовищі. За даними польських провідних організацій, лише в наукових структурах Польщі працюють понад чотириста кандидатів наук з України. Зараз уже пізно говорити про превентивну політику в цьому плані з боку нашої держави. Потрібно думати над програмами, які допоможуть залучити до розвитку України людей, котрі виїхали з країни. Завдання влади – зрозуміти важливість цього питання.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
