Владислав Шаповал, юридичний представник BSA в Україні, про інтелектуальні злочини, моральну відповідальність та кримінальні наслідки комп'ютерного піратства

Криза частково відвернула увагу українців від проблеми комп'ютерного піратства, яке, втім, процвітає в нашій країні. Вже близько року працює в Україні і альянс ділового програмного забезпечення Business Software Alliance (BSA). Завдання цієї всесвітньої організації - захист розробників програмного забезпечення від піратства. Про методи роботи, напрацювання та проблеми BSA "Пошті" розповів її юридичний представник в Україні Владислав Шаповал.

- Рік чи два тому в Україні доволі активною була рекламна кампанія за ліцензійний софт за участі зірок шоу-бізнесу. Можете оцінити її ефективність?

- Одна чи дві рекламні кампанії загалом погоди не міняють. Суспільну думку потрібно формувати постійно, й робити це слід одночасно із правоохоронними заходами. Метод батога і медяника, зрештою, ніхто не скасовував. Має сформуватися громадська думка, що дотримання авторських прав - це добре, а порушення - це злочин.

Оцінюючи досвід боротьби з "інтелектуальним піратством" інших країн, зокрема сусідніх, можу відзначити, що акцент на виховну роботу там навіть більший, аніж на карні заходи. Там апелюють до таких почуттів, як гідність, повага до себе, притаманні сучасній ци­вілізованій людині. І такі заходи є деколи значно дієвішими, ніж перевірки за участі міліції. Але, повторюю, така пропаганда повинна бути постійною.

- Створюється враження, що наше суспільство ще не готове зрозуміти: злочин проти інтелектуальної власності - це така ж крадіжка, як і, скажімо, особистого майна. Зрештою, відрізняються і покарання у нас та, до прикладу, в країнах Західної Європи...

- З формальної точки зору, українське законодавство з цього питання є доволі прогресивним. Наш закон про авторське право відповідає аналогічним законодавчим актам в інших країнах. Україна приєдналася фактично до всіх міжнародних  конвенцій, договорів у цій сфері. Адже навіть однією із умов вступу України до СОТ була імплементація угоди про деякі аспекти інтелектуальної власності. Під міжнародним впливом суттєво змінилося і національне законодавство. Санкції, передбачені українським законодавством за порушення авторських прав, також є достатньо суворими. Наприклад, максимальне покарання за такі дії в кримінальному кодексі - шість років позбавлення волі. Проблема, як завжди, не в тому, які в нас закони, а в тому, як вони виконуються. Через відсутність ефективної системи захисту авторських прав порушення залишаються не те що не покараними, а навіть непоміченими.

- Якою має бути ця система захисту?

- Мають функціонувати державні структури, які уповноважені контролювати дотримання законів про захист авторських прав. На жаль, в Україні навіть якщо правовласник знає, що його права порушують, і навіть якщо він докладе надзвичайно великих зусиль, щоб притягти порушника до відповідальності, то в нього може у подальшому нічого не вийти.

І знову кілька порівнянь. У Німеччині існує спеціальна служба в межах поліції, яка займається саме порушеннями у сфері інтелектуальної власності. У нас загальна кількість співробітників МВС, які більш-менш причетні до цього напрямку, сягає аж 150 осіб на всю Україну. А кількість інс­пек­­торів із інтелектуальної власності в межах відповідного державного департаменту взагалі становить 20 осіб - це навіть менше, ніж по одному на область. Звісно, не варто очікувати від такої невеликої кіль­кості співробітників особливо ефективної роботи.

Інша проблема - ставлення правоохоронних органів і судів до проблеми порушення прав інтелектуальної власності. Як­що ті, хто скоїв "класичні" злочини - крадіжки, вбивства, - ясна річ, мають бути покараними, то порушники авторських прав - це щось несерйозне, несуттєве. Тому навіть коли відповідна справа потрапляє до суду, суддя зазвичай ставиться до неї як до якогось непорозуміння, що відволікає його від справжніх серйозних справ.

Тому головна проблема - не в законодавстві, а у сприйнятті. Погодьтеся, що використання піратських програм у нас донині вважають, у кращому разі, пустощами, житейськими хитрощами. Хоча проблема порушення авторських прав може виникнути у будь-кого: не лише у великої корпорації, але в того ж таки журналіста. І тоді сприйняття ситуації різко змінюється.

- Уже близько року працює в Україні BSA. Наскільки ефективна  її діяльність?

- Асоціація об'єднує фактично всіх основних розробників програмного забезпечення, від таких монстрів, як Adobe, Autodesk, Apple, Corel, EMC, HP, IBM, Intel, Microsoft та ін. і до локальних, місцевих розробників. Єдиною метою асоціації є захист авторських прав на програмне забезпечення. Створена наприкінці 1980-х років, коли власне  програмне забезпечення стало не додатком до комп'ютера, а необхідним інструментом бізнесу, на сьогодні BSA працює у 80 країнах світу. Торік вона поширила свою діяльність і на Україну.

До того окремі правовласники (зокрема Microsoft) захищали в нашій державі свої авторські права самостійно. Тепер зусилля об'єднані в межах однієї асоціації. Незважаючи навіть на те, що продукти деяких компаній-членів BSA є конкурентами на ринку, всі розробники виступають союзниками у захисті своїх прав. Добра ілюстрація народної мудрості: гуртом не лише батька легше бити, але й з піратами боротися.

Зрозуміло, один рік - не такий уже великий термін, за який можна продемонструвати визначні результати діяльності. Особливо, якщо ідеться про рік, який збігся з економічною кризою - безумовно, вона вплинула і на кількість піратського програмного забезпечення, і за минулий рік рівень піратства в Україні не зменшився і залишається, до речі, одним із найвищих у Європі.

Отже, похвалитися якимись особливими звершеннями BSA наразі не може. Але початок - це вже половина справи. Низка заходів була присвячена інформуванню громадськості про стан справ з піратством в Україні. Зросла і кількість т.зв. перевірок - заходів, які здійс­нюють правоохоронні органи щодо діяльності суб'єктів господарювання, використання ними ліцензійного програмного забезпечення. До речі, діяль­ність BSA  не поширюється на приватних користувачів. Інша справа - комерційні  структури, які піратський софт використовують як інструмент бізнесу. Такі дії є безпосеред­нім порушенням закону.

- Не секрет, що перевірки ліцензійного забезпечення на фірмах свого часу часто перетворювалися на інструмент зведення порахунків....

- Безумовно. Ми усвідомлюємо, що інколи під гаслами боротьби за дотримання авторських прав вирішуються зовсім інші конфлікти. Усвідомлюємо і рівень корупції у правоохоронних органах, і те, що такі перевірки можуть стати елементом нечесної боротьби між конкурентами. Але у правовласників сьогодні немає інших способів впливу на порушників, аніж звернення до правоохоронних органів. Представник розробника програм або представник BSA, наприклад, не може прийти самостійно до порушника - ми не уповноважені примусити його видалити піратські копії і встановити ліцензійні. Це може зробити лише правоохоронна система. Відсоток перевірок, які здійснюються саме з метою переслідування порушників (а не того ж зведення порахунків), зростає. Інша справа, як потім ті справи рухаються в слідстві чи в суді.

Наприклад, минулого року, за нашою інформацією, в Україні відбулося близько 250 перевірок саме щодо дотримання прав компаній-членів BSA. А загалом у 2008 році було близько 1000 справ про порушення авторських прав. Не так уже й багато, але й немало.

- Як BSA впливає на правопорушників?

- Формат роботи такий: з різ­них джерел ми отримуємо інформацію про можливі правопорушення. Це можуть бути анонімні повідомлення, може бути сигнал від продавця ліцензійного програмного забезпечення, який потерпає від пі­ратської конкуренції, чи сигнал від самого правовласника. Ми не оцінюємо мотиви таких повідомлень, але ретельно перевіряємо факти. Звертаємося до компанії із листом-попередженням, в якому йдеться про відповідальність за скоєні порушення авторських прав, і закликаємо придбати ліцензійне програмне забезпечення. Якщо протягом певного часу відпо­віді немає, тобто наше звернення ігнорують, тоді ми звертаємося до правоохоронних орга­нів із заявою-проханням провести перевірку певної компанії. Заява подається від імені кількох правовласників: тих, чиї продукти може використовувати порушник. У багатьох випадках після такої заяви проводиться перевірка. До речі, після однієї із таких перевірок львівської компанії відбувається і наша зустріч.

- І що вдалося виявити цього разу у Львові?

- Якраз сьогодні правопорушень ми не виявили. Хоча підозрюю, що підприємство просто попередили про можливість такої перевірки і там терміново встановили ліцен­зійне програмне забезпечення. Що ж, у цьому випадку результату також досягнено: відтепер компанія використовуватиме лише ліцензійний софт.

Коли ж перевірка засвідчує, що використовують піратські копії програмного забезпечення, у міліції є підстави порушити або адміністративну, або кримінальну справу. Різниця між ними полягає у розмірі шкоди, спричиненої діями порушника, а розмір обраховується, зважаючи на вартість програмного продукту. Умовно кажучи, якщо підприємство на трьох комп'ютерах використовує неліцензійну операційну систему, Microsoft Office і Adobe Phоtоshop, вартості цих продуктів цілком вистачає для порушення кримінальної справи (мінімальний розмір шкоди для неї на сьогодні становить 6 400 грн - це вартість невеликої кількості програмних продуктів). Буде покарано окремого співробітника - керівника підприємства або системного адміністратора, а також фінансові санкції накладуть на підприємство як юридичну особу. В цьому суть нашої юридичної роботи.

На сьогодні в Україні в судах є близько 20 таких кримінальних справ. Незважаючи на те, що максимальна санкція за порушення авторського права - шість років позбавлення волі, реально сьогодні в Україні ніхто ще не відбуває за це покарання в ув'язненні. Більшість санкцій, які застосовує суд, - це штрафи або умовні позбавлення волі, чи відтермінування виконання. Але все одно судимість - це пляма на біографії, нічого приємного, до того ж фінансові компенсації, що, як правило, потрібно сплатити, навіть якщо особа звільнена від кримінальної відповідальності, наприклад, на підставі амністії.

- Але зайдемо з вами у будь-­яку крамницю компакт-дисків... Вони ж переповнені піратською продукцією!

- Проблема піратських носіїв сьогодні відходить на другий план, оскільки на першому - інтернет-піратство. Зараз уже не проблема будь-яку програму, фільм чи музику знайти і скачати в мережі. Це найбільший головний біль для правовласників. Але тут ми повертаємося до того, з чого почали нашу розмову - до проблеми відсутності ефективного механізму захисту прав і низької суспільної правосвідомості. Неможливо до кожного порушника приставити по представнику фірми чи по міліціонеру, які б його контролювали. Потрібні передовсім зміни у ставленні до чужої інтелектуальної власності з боку самих користувачів.