“Мрію повернутись до мирного, українського Криму”
Переслідування, політв’язні у тюрмах, відсутність свободи слова, руйнування пам’яток – так зараз виглядає окупований півострів. Чим ще сьогодні живе Крим
Уже минуло чотири роки, як Крим під російською окупацією. За ці роки усі українські та кримськотатарські школи закрили, а разом з ними й незалежні ЗМІ. Будь-який опір чинній владі одразу ж жорстоко карається, а про свободу слова та права людини там наче й забули. Окупанти рішуче взялись нищити все, що б нагадувало про культурну самобутність півострова.
Важливо, що самі кримці вірять, що повернуться до України, і гордо повторюють: “Крим – це Україна!”. А на день народження… найціннішим подарунком для діток нині є українське свідоцтво про народження!
За чотири роки окупації у Криму зафіксували 430 випадків порушення прав людини. Серед них 149 людей катували, 16 зникло безвісті, 15 знайшли мертвими. Все це наслідки чотирирічної окупації півострова! Перейнятися тим, що відчувають кримці можна відвідавши фотовиставку “Доросле кримське дитинство” журналіста Антона Наумлюка у Центрі Шептицького (вул. Стрийська, 29). Там побачите 16 портретів дітей політв’язнів, чиї батьки зараз перебувають у тюрмах за сфабрикованими політичними справами. У їхніх очах видно біль, страх і надію… (на фото) Загалом сьогодні у Криму 58 політв’язнів, яких вдома чекає понад сотня діток.
Спільна історія, спільне майбутнє!
Історія українців та кримських татар тісно пов’язана. Тож будь-які радянські міфи про відношення українців та кримських татар можна відкинути, пригадавши певні історичні факти.
“За часів Хмельниччини українці і кримські татари разом воювали з Річчю Посполитою. Іван Виговський боровся з московським царем з підтримкою кримських татар. У 1917 – 1918 українці та кримські татари об’єднувалися, і разом боролися проти більшовиків і білогвардійців. У 1991-ому кримські татари почали повертатися на рідні землі, та тоді українці вже не сприймали їх, як своїх. І так було до 2014-го”, – розповідає директор Кримського інституту стратегічних досліджень, радник голови Меджлісу кримськотатарського народу Арсен Жумаділов.
З його слів, донедавна проблеми кримських татар для пересічного українця були проблемами самих кримських татар.
На день народження найціннішим подарунком для діток нині є українське свідоцтво про народження!
“Лише у 2014-ому суспільство зрозуміло, що кримські татари такі ж українці. Виявилось, що міфи, нав’язані за радянських часів, є брехливими. Кримці голосно заявляють, що Крим – це Україна. Тож, мабуть, несемо за них відповідальність, за все те, що відбувається в Криму”, – наголошує Арсен Жумаділов.
“Нині спостерігаємо, як реалізувалась мрія російських чиновників, яку можна охарактеризувати єдиним словом – безлад! На жаль, кримські татари впродовж кількох десятиліть пережили другу страшну завірюху у своїй історії. Для українців ХХ століття також було криваве, і це продовжується й сьогодні. Певен, усе це відбувається, щоб увиразнити зло. Хтось має це зробити. Чотири роки тому це зробили герої Небесної Сотні, сьогодні це завдання покладене на кримських татар. Це маленький народ, і дуже важливо зберегти їхню культуру, самобутність. Українці як ніхто інший знають, що таке нищення культури, тож нині маємо допомогти кримським татарам. Закликаю усіх якомога більше підтримували політв’язнів, їхні сім’ї. Щоб ці люди відчули нашу підтримку”, – наголошує проректор Українського Католицького Університету, колишній політв’язень Мирослав Маринович.
З його слів, доки наші народи бережуть свій етичний капітал, доти можемо не боятись за своє майбутнє, і тоді все буде добре.
фото: Діана Кормухіна
Як Україна свій півострів втрачала…
“Сьогодні триває справжнісінька війна. Втручання Росії призвело до того, що Крим сьогодні не підконтрольний Україні. Хоч насправді те, що там нині відбувається, це не просто анексія, а військовий терор.
Усім відомо, що 2013-го Янукович не підписав документи з євроінтеграції, після чого українці повстали. Згодом він втік, коли уже були жертви Небесної Сотні. Путін розповідав, що начебто у ці дні й прийняли рішення забрати Крим. Насправді цю ідею Росія виношувала значно довше. Ще на початку 1990-их Крим був на межі відторгнення від України. Звісно, Росія до цього доклала чимало зусиль. Тоді півострів не називали окупованим, хоч по суті так було”, – зазначає колишній кримський політв’язень, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров.
З його слів, тоді Україні вдалось врятувати Крим, та, на жаль, у 2014-ому історія повторилась.
Закликаю усіх якомога більше підтримували політв’язнів, їхні сім’ї. Щоб ці люди відчули нашу підтримку
“16 березня 2014-го у Криму провели псевдореферендум під дулами автоматів про від’єднання Криму від України. Цьому передувало кілька сесій Верховної Ради Криму, одна з яких мала відбутись 26 лютого. Тоді кілька тисяч прихильників України вийшли на мітинг біля ВР Криму, там і відбулось зіткнення з так званою російською спільнотою Криму. Сесію відмінили, населення півострова було певне, що виконало свій обов’язок перед Україною і надіялись, що сепаратистські настрої припиняться. Однак цієї ж ночі невідомі захопили основні адмінприміщення півострова. Україна тоді не прийняла різких дій, чомусь влада обрала позицію спостерігача, а керівництво Криму чекало, власне, вказівок зверху. Тож в результаті псевдореферендуму Крим оголосили незалежною державою. Наступного дня керівництво Криму звернулось до Росії з проханням приєднання. І 18 березня Росія приєднала Крим та Севастополь”, – розповідає Ільмі Умеров.
З його слів, коли відбувались ці всі події, то вулицями Криму ходили російські військові, які заблокували українські військові частини, зайняли адмінбудівлі, аеродроми тощо.
Мета: залякати і знищити культуру
Прикро і боляче від того, що відбувається сьогодні на українському півострові. Та ще важче слухати про те, як утискають кримців, як не дають висловити власну думку і залякують.
“З перших днів нової влади на півострові почала працювати машина репресій, організована ФСБ. Сьогодні у Криму поняття свободи слова та прав людини ігнорують. Лояльне відношення до теперішнього режиму – обов’язкове! Усіх, хто будь-яким чином опирається, залякують та карають. Люди страждають за свою проукраїнську позицію. Сьогодні на півострові постійні затримання, арешти, обшуки, облави. Також зникають люди, яких найімовірніше викрадають. Іноді знаходять цьому докази, відеоматеріали, які засвідчують, що нинішня влада причетна до цього. За чотири роки 16 активістів кримськотатарського національного руху зникли безвісті. Кілька зниклих знайшли мертвими зі слідами катувань”, – розповідає Ільмі Умеров.
З його слів, усе, що пов’язане з українською чи кримськотатарською культурою, знищують.
Загалом сьогодні у Криму 58 політв’язнів, яких вдома чекає понад сотня діток
“До 2014-го на півострові було кілька шкіл, в яких викладали суто українською або кримськотатарською мовою. Зараз жодної такої школи не залишилося. У всіх школах викладають російською мовою, а найстрашніше те, що застосовують російську ідеологію. Сьогодні у Криму немає жодного незалежного ЗМІ, усі вони підконтрольні владі. Також знищують пам’ятки історії. Наприклад, Ханський палац у Бахчисараї. Вважаю, що чим довше триватиме окупація, тим більше втратимо”, – наголошує Ільмі Умеров.
З його слів, важливо, щоб кримці не тікали з рідних країв.
“Анексія відбувалась без погодження населення, тож її неможливо признати дійсною. Світ не признає цього! Певен, що потрібно збільшувати санкції до такої степені, щоб це справді мало вплив на Росію. Щоб зуміли повернути Крим без застосування військової сили”, – каже Ільмі Умеров.
фото: Діана Кормухіна
Світ підтримує український Крим!
“Як був малим, то двічі бував у Криму. Пам’ятаю ту легендарну красу Бахчисараю, чудову Ялту. Сьогодні моя мрія – повернутись до красивого, мирного, а головне – українського Криму!”, – розповідає радник з політичних та суспільних питань Посольства Канади в Україні Руслан Кац.
“Пригадую, як починав працювати в Україні навесні 2014-го. Саме тоді відбувались ці драматичні події, які призвели до незаконної анексії Криму російським агресором. Хто б міг повірити, що таке грубе порушення міжнародного порядку станеться у ХХІ столітті у центрі Європи. Чи подумав би хто-небудь тоді, що ми з вами станемо свідками війни і що стільки українців та кримських татар стануть жертвами переслідувань, цензури і зрештою будуть змушені покинути свій рідний дім”, – каже Руслан Кац.
З його слів, позиція Канади завжди була чіткою і єдиною у питаннях стосовно Криму. “Рішуче засуджуємо російську агресію, незаконну анексію українського півострова. Така позиція була з самого початку, не змінюватимемо її та будемо використовувати будь-які можливі засоби, щоб повернути Крим. Напрацьовуватимемо питання, підтримуватимемо Україну у всіх міжнародних організаціях і форумах. Зокрема, ООН та ОБСЄ. Також намагатимемось чинити тиск на Росію, щоб та припинила агресію стосовно України і звільнила Крим. До слова, цього року Канада головує у Великій сімці. У цьому контексті координуватимемо максимальну підтримку Україні зі сторони наших союзників і партнерів”, – наголошує Руслан Кац.
З його слів, ні в якому разі не можемо забути про кримських татар, маємо голосно і чітко підтримувати мир, демократію, права людини.
Халіл Халілов, співзасновник кримськотатарського культурного центру “Кримський дім у Львові”:
– Зараз можна почути хибну думку, що з приходом Росії у Криму почався процес відродження. Насправді все, що відроджується на півострові – це старі варварські методи руйнації культури і насилля. До людей застосовують метод каральної психотерапії, а також руйнують культурні цінності. Зокрема, Ханський палац у Бахчисараї нищать під різним приводом – ремонтні, реставраційні роботи. Окупанти поставили собі за мету знищити все, що б нагадувало про корінне населення.
Ніколи не втомлюся повторювати, що Крим – це Україна! До слова, більшість кримських татар прихильники тієї ж думки. Сьогодні для них важлива моральна підтримка. Маємо дати зрозуміти, що пам’ятаємо про них, та постійно мусимо демонструвати факти правопорушень на півострові – арешти, зникнення людей тощо. Думаю, коли забудемо про кримців, то зрадимо їх і тих, хто боровся за наше майбутнє на Майдані.
Цікаво, що коли у Криму в сім’ї народжується дитина, то найціннішим подарунком для неї є українське свідоцтво про народження! Насправді це важко зробити на території півострова, тож для цього кримці спеціально виїжджають на материкову частину України. Часто це роблять бабці і дідусі, для яких неабияк важливо подарувати цю частинку свободи для внука, якої сьогодні так не вистачає на півострові. Цим же вони демонструють своє ставлення до України.
Певен, Крим повернеться до України! Росія, як імперія зла, не зуміє ще довго це продовжувати, тож зрештою правда буде на нашій стороні.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
