– Злочини під час Майдану вчиняли у різний час, відповідно їх розслідують у різних провадженнях, кожне з яких можна оцінювати по-своєму. Щодо деяких проваджень є значний поступ, вони передані до суду, але є й такі, щодо яких слідство застопорилося. Найбільш актуальними через свою трагічність є розстріли Небесної Сотні 18 – 20 лютого. Вже чітко встановлено, хто тоді стріляв і якими кулями. Цей злочин учинено київською ротою “Беркуту”, яку очолював Дмитро Садовник. Наразі досудове розслідування встановлює, хто давав їм злочинні накази. Також є спірні питання, чи були залучені до розстрілів представники спецпідрозділу “Омега”. Раніше під час проведення досудового розслідування розстрілів 22 січня 2014-го, коли справу не передали департаменту спеціальних розслідувань ГПУ, судові експерти дали хибні висновки, що Сергія Нігояна і Михайла Жизневського нібито вбили з близької відстані. Таким чином вони ввели в оману слідчих, наштовхнувши на версію, що їх застрелили самі протестувальники. Щоправда, згодом її спростували. Сьогодні багато справ щодо Майдану перебувають на стадії судового розгляду. Щоб отримати вирок, стороні обвинувачення треба пройти доволі тернистий шлях. Тим паче, що наші суди надзвичайно заангажовані і часто лояльні до осіб, котрі сидять на лаві підсудних у зв’язку зі справами Майдану. На мою думку, цього року завершиться розгляд чималої кількості судових справ, і ми отримаємо нарешті вироки. Судове законодавство в нас більш-менш нормальне, інша річ, що його часто застосовують так, як хочуть керівники правоохоронних органів, зловживаючи законодавчими нормами. Загалом у справах злочинів проти Майдану є прогрес на рівні простих виконавців. Натомість важко притягнути до відповідальності середню ланку, особливо представників правоохоронних органів, які досі працюють у системі. Можна, зокрема, згадати, як депутати “Народного фронту” намагалися “відмазати” від кримінальної відповідальності генерала Нацгвардії України Володимира Гриняка, якого підозрюють у низці справ проти “майданівців”. Такі випадки непоодинокі. Власне, чинна, постмайданівська влада не зацікавлена в об’єктивному розслідуванні злочинів Майдану. Перешкоджають цьому процесові МВС, керівництво Генпрокуратури, СБУ, адже більшість осіб, задіяних у злочинах проти “майданівців”, залишаються на своїх посадах. Найкращий працівник – той, який колись провинився, завдяки чому його керівник має на нього вплив.

– Як може бути успішне розслідування злочинів на Майдані, якщо за останні чотири роки постійно відбувалися зміни в керівництві розслідування – змінився четвертий Генпрокурор, начальники головних слідчих управлінь ГПУ, звільнилися щонайменше троє його заступників. Призначено безвідповідального Генпрокурора, відкрито дорогу на посади безграмотним людям. Тим паче, що “новопризначенці” фізично не можуть миттєво вивчити тисячі томів справ і правильно скоординувати процес розслідування. У 2016 році створили департамент спецрозслідувань ГПУ на чолі із Сергієм Горбатюком. Він чесний слідчий, але в нього немає необхідного досвіду, щоби впливати на швидкість розслідування. Виходить, що влада зробила його цапом відбувайлом. До того ж парламентарі внесли останнім часом безліч змін у кримінально-процесуальне законодавство, аби загальмувати розслідування злочинів категорії, якої ще не було в історії України, і відповідно не було оперативних слідчих та можливостей для їх проведення в найкоротші терміни. Конкретних доказів немає, але існує версія, що чинна влада робить це ледь не навмисно, аби не встановлювати істину. Відсутність результатів у розслідуванні злочинів на Майдані призвела до того, що один із втікачів з України, людина, яка до останнього зберігала відданість Януковичу, вже навіть перестав заперечувати свою причетність до цих подій і, переховуючись за кордоном, цинічно спочатку заявив про те, що, мовляв, мітингарі себе самі перестріляли, а потім відверто в образливій формі засудив людей, котрі там протестували проти порушення їхніх прав тодішнім режимом.