Влада шукала різні виправдання, щоб не оновлювати ЦВК всі ці роки. Весною 2014-го нардепи підкорегували законодавство, вилучивши норму закону, за якою член комісії після закінчення терміну повноважень не має права брати участь у її роботі. Тобто дозволив й надалі працювати в ЦВК тим, чий термін повноважень сплив, аж до призначення нових членів комісії. У 2014-ому, одразу після позачергових президентських виборів, формальною причиною стало те, що вже восени того року мали відбутися позачергові парламентські вибори і зміна складу Центральної виборчої комісії в останній момент начебто могла зашкодити цьому процесу. Але й після парламентських виборів 2014-го, до і після місцевих виборів 2015-го ЦВК так і не було оновлено. Формально начебто і законно, але легітимність ЦВК під величезним знаком питання.

Зазначимо, що Президент вносить кандидатури на посади членів ЦВК із загального запропонованого йому списку від парламентських фракцій. Наприкінці 2015-го парламентські фракції і групи визначилися із кандидатурами до ЦВК, але процес оновлення комісії все одно не рухався. Далі стало відомо, що Президент Петро Порошенко зажадав, щоб жоден із членів ЦВК, які продовжують працювати, не був призначений у новий склад комісії.

У червні 2016-го Порошенко вже вносив до парламенту подання про звільнення 12 членів ЦВК, але в поданні на призначення нових було тільки 11 прізвищ. Без “старих облич”, та й загалом було враховано пропозиції тільки половини парламентських фракцій. Знову процес “застиг”, як заявляли наші політики, продовжувались консультації.

Потрібно звернути увагу на те, що деякі з нинішніх членів ЦВК вперше потрапили в комісію ще за часів Кучми. До прикладу, нинішній голова комісії Михайло Охендовський (і до нового складу ЦВК його пропонувала фракція “Опоблоку”) у 2004-ому підтримував перемогу Януковича у другому турі. Зовсім інша історія із теперішніми заступниками Охендовського Андрієм Магерою (довгий час до нового складу ЦВК його пропонував “Народний фронт”, але вже в пропозиціях від фракції у 2016-ому його кандидатури начебто не було) та Жанною Усенко-Чорною (раніше її кандидатура була запропонована фракцією “Батьківщина”).

Тож до ідеї не залишити в комісії нікого із її нинішнього складу можна ставитися по-різному. Але загалом це виглядатиме позитивно, якщо така оновлена комісія не стане “ручною” для теперішньої влади. Зрештою, у 2019-ому відбудуться президентські і парламентські вибори, тому критики Президента Порошенка і коаліції можуть висловлювати подібні припущення. Але і до оновлення ЦВК ще потрібно дійти…

фото: tsn.ua

Минулого року стало відомо, що деякі фракції оновлювали свої пропозиції Президенту щодо кандидатур до ЦВК. Так, фракція “Батьківщина” вже після невключення Порошенком у його першому поданні кандидатури Жанни Усенко-Чорної ще раз підтвердила, що хоче бачити саме нинішню заступницю глави ЦВК й у новому складі комісії. А також команда Юлії Тимошенко пропонувала кандидатуру доцента кафедри екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрія Євстігнєєва.

Зміну у своїх пропозиціях робила фракція Радикальної партії, а в січні цього року ще раз оновила список кандидатів і фракція “Народного фронту”. Зрештою, 23 січня, як уже зазначалось, з’явилось повідомлення про те, що Петро Порошенко підписав подання на нових членів ЦВК. Що цікаво, в інформпросторі одразу йшлося про 13 кандидатів до ЦВК і Адміністрація Президента оприлюднювала саме такий список кандидатів, а вже 24 січня стало відомо, що Президент пропонуватиме парламенту 14 кандидатів. Їх список є на сайті Президента (новина зі списком із 14-ма прізвищами на сайті датується 23 січня).

Громадянська мережа ОПОРА зробила попередній аналіз потенційних кандидатів до ЦВК. Усі кандидатури збіглись, але з’явився ще один претендент від Президента. Та із розподілом кандидатів за пропозиціями від фракцій не все так просто (бо й попереднього разу вже були прецеденти із тим, що фракції публічно не підтверджували, що саме вони вносили пропозицію щодо того чи іншого кандидата).

Тож подивимось на список. Знаходимо багато прізвищ із попереднього подання від Президента. Там зазначається суддя Дарницького районного суду Києва Алла Басалаєва. Це пропозиція депгрупи “Відродження”.

Далі щодо пропозицій фракції БПП: кандидат юридичних наук Михайло Вербенський (у березні 2014 року був призначений на посаду директора Департаменту моніторингу та організаційно-інспекторської роботи МВС України, входив до Експертної ради з питань дотримання прав людини та реформування органів внутрішніх справ при МВС), заступник завідувача секретаріату Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя Ольга Желтова, юрисконсульт ТОВ “Адвокатська компанія “Моор і Партнери” Світлана Кустова (за часів VII скликання ВРУ була помічником на громадських засадах тоді ще нардепа Петра Порошенка), доцент кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Лотюк, завідувач відділу моніторингу діяльності місцевих органів влади та підтримки їх правотворчих ініціатив Департаменту місцевого самоврядування та децентралізації Адміністрації Президента Віталій Плукар. Також ймовірно, що від фракції БПП кандидатура Тетяни Сліпачук, адже вона вже була членом конкурсної комісії для обрання керівних посад у Державному бюро розслідувань за квотою Президента. Але зараз деякі ЗМІ, до прикладу Українська правда, відносять кандидатуру Сліпачук до пропозицій депгрупи “Воля народу”. Водночас Українська правда пише про те, що в останній момент за квотою БПП Президент додав кандидатуру юриста Олега Конополського. Водночас тут треба зауважити, що його кандидатура фігурувала і в попередньому поданні Президента, і тоді низка ЗМІ пов’язувала Конополського із “Народним фронтом”, бо на президентських виборах 2010-го він був довіреною особою Арсенія Яценюка, а ще у 2009-ому до ЦВК Конополського висував “Фронт змін”. Але “народнофронтовики” після оприлюднення попереднього президентського подання у 2016-ому спростовували інформацію про те, що їхня фракція пропонувала кандидатуру Конопольського. От і зараз виникає плутанина.

Щодо тих кандидатур, які зараз точно пропонував “Народний фронт”, то це перший заступник міністра юстиції Наталія Бернацька (до заміжжя Севастьянова), чинний нардеп від цієї фракції Ірина Єфремова та помічник іншого нардепа від “Народного фронту” Миколи Величковича, доцент кафедри міжнародного права і спеціальних правових дисциплін Національного університету “Києво-Могилянська академія” Леонтій Шипілов. Достеменно невідомо, хто зараз запропонував кандидатуру Надії Синиці (із квітня 2014 року була заступником міністра Кабінету міністрів Остапа Семерака), та в ОПОРі звертають увагу на те, що в попередньому поданні її кандидатура була внесена від фракції “Народний фронт”.

Також, як і в попередньому поданні, бачимо кандидатуру директора з розвитку МГО “Інтерньюз-Україна”, з 2009-го експерта Венеційської комісії Євгена Радченка. Його кандидатуру запропонувала фракція “Сапомоміч”. Загалом Радченко вважається кандидатом від громадського сектору, адже саме громадські організації виступали за його кандидатуру, а в “Самопомочі” ще раніше заявляли, що тому й підтримали його.

Враховано в новому подані нову кандидатуру від фракції Радикальної партії. Це чинний нардеп цієї фракції Тетяна Юзькова.

Формально президент 23 січня тільки підписав подання, на момент здачі номера у друк ще не було інформації про реєстрацію цього документа в парламенті. Але це мало відбутися в найближчий час, якщо вже АП оприлюднила список кандидатів до ЦВК і цю тему було так інформаційно розкручено.

Звичайно, маємо запізнення на три з половиною роки. Але і зараз ще немає ніякої впевненості у тому, що ЦВК нарешті буде оновлено. Адже треба розуміти, що відповідно до законодавства за кожного із нових кандидатів до ЦВК нардепам доведеться голосувати окремо. Одного результативного голосування буде замало.

“Я невідкладно дам доручення, щоб кандидатури членів ЦВК подали на спецперевірку. Нагадаю, що відповідно до законодавства, вона триватиме до 15 діб. Це той термін, за який ми встигаємо до початку нової сесії”, – заявив спікер Андрій Парубій під час зустрічі із Президентом.

Зараз міжсесійний період, наступна сесія парламенту відкриється 6 лютого. Голова Комітету виборців України Олексій Кошель прогнозує, що на голосування парламент зможе вийти тільки наприкінці лютого-на початку березня. Та й існує небезпека, що оновлення ЦВК відбудеться тільки частково.

“Враховуючи загальну недовіру в парламенті фракцій однієї до іншої, враховуючи суперечності всередині великих фракцій, низьку фракційну дисципліну, є ризик того, що ротація ЦВК може відбутися лише частково, що великого результату парламент не забезпечить. Чи можна припускати, що парламент зможе проголосувати з порушенням закону України “Про регламент ВРУ”, цілим списком, але це буде означати на старті роботи ЦВК підрив довіри до самого процесу обрання членів ЦВК”, – заявив Кошель в ефірі каналу “112-Україна”.

Також він звернув увагу на те, що у випадку, якщо ротація ЦВК не відбудеться до 31 березня (тобто за рік до президентських виборів в Україні), то будуть репутаційні скандали і критика з боку наших західних партнерів.

В Україні скандалів не уникнути. Юлія Тимошенко вже бідкається, що Президент не врахував пропозицію від її фракції щодо кандидатів до нової ЦВК.