Два дні наші парламентарі розглядали правки до другого читання законопроекту “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”. Але так і не завершили цей процес, адже загалом до документа було подано майже 700 правок. На сьогоднішнє засідання, 18 січня, залишили розгляд ще півсотні правок, а після цього вже власне мало би відбутися голосування за законопроект.

Заяв щодо цього документа було дуже багато від представників різних політичних сил. Але складалось враження, що багато нардепів навіть не витратили свого часу на те, щоб почитати підготовлений до другого читання законопроект. pМи свідомо зараз не розглядатимемо законопроект, адже потрібно було побачити його кінцевий варіант. І зрозуміло, що ухвалення закону в один момент не зупинить війну та не поверне Донбас. Цей процес може бути дуже тривалим, поки його кінця не видно…

Зараз же зосередимось на тому, що думають українці про повернення Донбасу. Цього тижня фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва оприлюднив результати дослідження, проведеного спільно із соціологічною службою Центру Разумкова. Заміри громадської думки продемонстрували, що лише 18% українців підтримують встановлення миру на Донбасі силовим шляхом, водночас також 18% згодні на мир за будь-яку ціну. А майже половина наших громадян, 49%, зазначили, що “заради миру варто погоджуватися на компроміси, але не на всі”.

Зрозуміло, що чим далі від зони військових дій, тим менше людей готові погоджуватися на компроміси. Але й загалом по Україні, якщо мова заходить про якусь конкретну поступку, то жодну з них не підтримує більшість населення. Ситуація насправді складна, українці, які звикли критикувати владу, також розгублені.

“Найбільш неприйнятними виявилися пропозиції проведення місцевих виборів на умовах, що їх вимагають бойовики на Донбасі (63% вважають такий компроміс неприйнятним і тільки 12% – прийнятним) та повна амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ (58%  вважають це неприйнятним і 16% згодні на такий компроміс). Згода на особливі політичні та економічні відносини тимчасово непідконтрольних територій з Росією не знаходить суспільної підтримки: 49% – проти, 20% – за. Переважно неприйнятними видаються і такі варіанти домовленостей, як формування місцевої поліції, судів та прокуратури в ОРДЛО винятково з місцевих представників (55% та 17%), внесення змін до Конституції щодо надання російській мові статусу державної мови (56% та 24%), надання і закріплення у Конституції “особливого статусу” окремих територій Донецької та Луганської областей (49% та 28%), а також ухвалення закону про нейтральний та позаблоковий статус України (41% називають неприйнятним компромісом, але  33% були б із цим згодні)”, – зазначають автори дослідження.

Щодо ставлення до різних міжнародних ініціатив та рішень української влади, які могли б допомогти чи нашкодити у нинішній ситуації, то українці вважають, що найбільше сприятимуть завершенню війни посилення західних економічних санкцій проти Росії. Так, 55% респондентів зазначили, що це сприятиме врегулюванню конфлікту на Донбасі, а 26% – що перешкоджатиме. Оцінювали українці й деякі інші можливі рішення: запровадження тимчасової адміністрації ООН за підтримки миротворчих сил для управління окупованими територіями на час виведення російських військ та роззброєння бойовиків (про те, що це сприятиме врегулюванню конфлікту висловились 49% респондентів, перешкоджатиме – 19,5%), зміцнення збройних сил і проведення спеціальних операцій з поступового звільнення окупованих територій (“сприятиме” – 47%, “перешкоджатиме” – 27%), відновлення соціальних виплат для мешканців окупованих територій на загальних засадах (“сприятиме” – 46%, “перешкоджатимуть” – 23%), припинення блокади транспортного сполучення і торгівлі з окупованими територіями (“сприятиме” – 55%, “перешкоджатиме” – 26%). Також переважає підтримка таких заходів як отримання Україною летальної оборонної зброї від США (“сприятиме” – 44%, “перешкоджатиме” –36%), ухвалення закону про амністію для рядових учасників незаконних збройних формувань – громадян України (“сприятиме” – 37%, “перешкоджатиме” – 29%). А от негативно українці ставляться до можливого надання Президенту всієї повноти повноважень щодо управління Збройними силами, Нацгвардією та іншими військовими формуваннями (підтримують 19,5%, не підтримують – 39% і 41% визначеного ставлення не мають). Щодо оголошення так званих “ДНР”/ “ЛНР” терористичними організаціями, то відповідно до результатів дослідження, 33% респондентів вважає, що це сприятиме врегулюванню конфлікту на Донбасі, 35% – що перешкоджатиме. Майже так само розподілились думки щодо набуття Україною нейтрального статусу (відмова від вступу до НАТО) під спільні зобов’язання США, ЄС і Росії (“сприятиме” – 32%, “перешкоджатиме” – 33%).

“Загалом у ставленні до тих чи тих рішень, які можуть сприяти чи перешкоджати вирішенню конфлікту на Донбасі, чітко проглядаються регіональні відмінності. Об’єднує регіони переконаність, що процесу врегулювання на Донбасі сприятиме запровадження тимчасової адміністрації ООН за підтримки миротворчих сил. Також спільним для регіонів є впевненість у позитивному впливі відновлення соціальних виплат на загальних засадах для мешканців окупованих територій. Ще однією спільною позицією для усіх регіонів є негативне ставлення до надання Президенту всієї повноти повноважень щодо управління Збройними силами, Нацгвардією та іншими військовими формуваннями. Решта можливих ініціатив чи рішень щодо врегулювання на Донбасі викликають різну реакцію у різних регіонах України”, – зазначають у фонді “Демократичні ініціативи”.

Опитування проходило від 15 до 19 грудня 2017-го й охопило 2004 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України за винятком анексованого Криму та окупованої частини Донбасу. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.