Масштабний обмін полоненими з ОРДЛО наприкінці грудня – це, безперечно, надзвичайно позитивна подія. Але в полоні російсько-терористичних сил на Донбасі ще залишаються українські заручники. Загалом бойовики на Донбасі ще утримують 103 полонених, про це заявляв голова СБУ Василь Грицак. Окрім того, на території Росії є українські політичні в’язні, як і на території окупованого Кремлем Криму. На жаль, звільнення цих двох категорій полонених не прописане в мінських домовленостях, тому тут треба шукати інші шляхи для звільнення наших людей.

Щодо мінського процесу в контексті звільнення заручників, то нещодавно Президент України Петро Порошенко, під час відвідин вже звільнених українських військових у Київському військовому госпіталі, заявив, що в січні відбудеться новий етап перемовин тристоронньої контактної групи. “Я вже доручив своїм радникам, представникам у контактній групі, щоб вони негайно організували зустрічі й продовжили переговори. Можу сказати, що 10 січня у нас відбудеться перша зустріч”, – розповів Порошенко.

Але треба зазначити, що перемовини в Мінську вже відбувалися неодноразово, та до 27 грудня 2017-го півтора року не було обмінів полоненими. І “Пошта” вже писала про те, що остаточне рішення про звільнення заручників ухвалювалось не на перемовинах контактної групи у Мінську, а в Кремлі. До того ж зараз російська пропаганда активно малює для кума Путіна Віктора Медведчука образ головного персонажа у перемовинах щодо обмінів полоненими (це вже підхопили й західні ЗМІ). Росії вигідно реанімувати політика Медведчука в Україні напередодні 2019-го, коли в нас відбуватимуться президентські й парламентські вибори. Тож, найімовірніше, що Кремль збільшуватиме роль Медведчука й для усіх подальших обмінів полоненими.

Сам Медведчук вже заявляв про те, що новий етап обміну полоненими між Україною та ОРДЛО пройде невдовзі (Медведчук заявляв про можливе звільнення 29 українських заручників в обмін на 74 сепаратистів).

Тим часом й українські парламентарі заявляли про це. Так, за словами представника Президента України у ВРУ Ірини Луценко, сепаратисти на Донбасі вже підтвердили, що готові відпустити 23-25 українських заручників. Тож зараз продовжуємо чекати на позитивне вирішення цього питання. Але, знову ж таки, навіть за умови втілення таких озвучених сценаріїв, будуть звільненні ще не всі українські заручники. Поки в Кремлі не демонструють готовності реалізовувати формат “всіх на всіх”, як це і прописано в мінських домовленостях.

До того ж в Кремлі також намагаються завдяки обміну полоненими малювати образ “доброго царя” і для Путіна. Йдеться про життя і здоров’я людей, але російське керівництво зацікавлене лише у власній вигоді. Деякі українські політичні експерти зазначають, що ймовірні наступні обміни полоненими Росія може цинічно “прив’язати” до “перевиборів Путіна” (відбудуться в березні) і чемпіонату світу з футболу, який пройде в РФ (розпочнеться у червні).

“Перша хвиля вже відбулась – передноворічно-святкова хвиля. Вона має певний релігійний підтекст. Це підтверджується залученням голови Російської православної церкви патріарха Кирила до перемовин, що відбувались у Свято-Даниловому монастирі в Москві. Цей момент підігріває саме великоруську релігійну ідею. Друга хвиля – політична. Обмін відбудеться ближче до президентських виборів у Росії. Проте ця хвиля буде мати жорсткий підтекст. З однієї сторони, вкотре показати Путіна в образі царя, з другої сторони – допомогти реалізувати можливу перемогу Путіна. Для нього буде важливим, щоб світ визнав його більш м’якшим та демократичнішим правителем, ніж він є насправді. Третя хвиля обміну буде мати спортивний характер. Вона відбудеться перед чемпіонатом світу по футболу. Цей обмін буде певним запрошенням міжнародним іноземним делегаціям, що ігнорують та бойкотують цей чемпіонат. Головний меседж для них – Росія йде демократичним шляхом та відпускає військовополонених та політичних в’язнів. Таким чином, Путін зможе дещо реабілітувати себе в очах світової громади. Схожу річ Путін вже робив. Під час Олімпіади в Сочі він відпустив Pussy Riot та Ходорковського. Схожий трюк буде повторено. Насправді для Росії всі ці обміни полоненими – жорсткий холодний розрахунок, піар та політичні акції, при яких самі військовополонені для Путіна є виключно наживкою та предметом торгівлі”, – зазначає у блозі на сайті каналу ICTV директор аналітичного центру “Політика” Микола Давидюк.

І не можна забувати, що в Кремлі аж ніяк не відмовилися від просування політичних пунктів мінських домовленостей. Таких як вибори на Донбасі, “особливий статус”, амністія для бойовиків. Все це також використовуватиметься під час перемовин про звільнення заручників.

“Кремль відкатав такий момент як політичний тиск і шантаж. Тобто ми готові йти на переговорний процес на будь-яких умовах, щоб отримати своїх людей. І тут же слухаємо заяву представника РФ в переговорній групі в Мінську Бориса Гризлова. А він каже, що на 2018 рік РФ ставить перед собою такі завдання, як особливий статус окупованих територій і повна амністія. Також повне виконання мінських домовленостей з “планом Штайнмайера” (спочатку вибори, а потім все інше). А це для нас абсолютно неприйнятне, тому що призведе до федералізації країни. І це той хвіст, за який вони будуть тримати собаку...”, – пише в колонці на сайті Апостроф військовий експерт Олег Жданов.