Гра політиків
“Львівська Пошта” запитала в політичних експертів, чому соціологи включають музиканта Святослава Вакарчука у президентські рейтинги, що буде з можливим об’єднанням БПП і “Народного фронту” та чи можлива своя гра від прем’єра Володимира Гройсмана
До чергових президентських виборів в Україні залишається менше ніж півтора року. Вони мають відбутись 31 березня 2019-го. До чергових парламентських – майже два роки. Вони мали б пройти 27 жовтня 2019-го. Та вже зараз український інформаційний простір заповнений різноманітними матеріалами про те, як нинішній Президент Петро Порошенко готується зберегти за собою найвищий пост, та яких сюрпризів від великих гравців можна очкувати до двох наступних чергових виборчих кампаній. Зокрема, йдеться про можливе об’єднання зусиль БПП і “Народного фронту”, аж до створення єдиної партії.
Те, що такі перемовини дійсно ведуться публічно підтверджували нардепи від цих політсил, але останнім часом виглядає так, що домовитись ні про що не вдалось. Принаймні поки. Звичайно, об’єднання виглядало б цілком логічним, дві партії влади втратили підтримку українців у порівнянні із 2014-им (відверто кажучи, “Народний фронт”, якщо дивитись на різні соціологічні опитування підтримку втратив взагалі, але представники цієї політисили залишаються на високих посадах), їм треба думати, як зберегти за собою нинішній вплив. Але традиційно величезні політичні апетити можуть переважити інстинкт самозбереження. До того ж не забуваймо, що й у середині згаданих двох політсил існують різні групи впливу.
.jpg)
У всіх цих політичних іграх не можна забувати й про роль нинішнього прем’єра Володимира Гройсмана. Він довго вважався людиною Президента Петра Порошенка, але зараз все частіше простежується його співпраця із командою екс-прем’єра Арсенія Яценюка. Нещодавно він навіть взяв участь у з’їзді “Народного фронту”. І “Українська правда” з посиланням на свої джерела повідомляла про те, що Яценюк і Гройсман ще з літа обговорюють ідею створення партії на двох. Зрештою, “Народний фронт” міг би зробити ставку на Гройсмана, але опитанні “Львівською Поштою” експерти сходяться на думці про те, що навряд чи він буде брати участь у найближчій президентській кампанії. А от участь Гройсмана в наступних парламентських виборах залежатиме від того чи матимуть усі об’єднавчі перемовини якісь результати, і від того, як завершаться президентські вибори. Сам Гройсман вже заявляв, що він не балотуватиметься в президенти у 2019-му. А щодо парламентських виборів і того, членом якої партії він міг би стати Володимир Гройсман, як повідомляв Цензор.НЕТ під час з’їзду “Народного фронту” відповів таке: “Я позапартійний, коаліційний прем’єр-міністр. У мене немає планів визначатися зі своєю партійністю… Наступні вибори будуть за два роки. Ось поговоримо перед тим, як почнуться вибори”.Не здатись без бою
Якщо ж говорити про справді несподіваних ймовірних кандидатів на президентський пост, то вже майже рік серед них фігурує музикант, фронтмен гурту “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук. Сам він цю тему не коментував, Вакарчук зараз взяв творчу паузу у своїй музичній кар’єрі, працює як запрошений науковий співробітник у Стенфордському університеті у США.
Перед цим брав участь у лідерській програмі Єльського університету. Сайт BBC-Україна з посиланням на прес-аташе “Океану Ельзи” повідомляв, що до Вакарчук до наступного року недоступний для інтерв’ю, зйомок та коментарів на будь-які теми.
Тут зауважимо, що ЗМІ ще у травні цього року повідомляли про закрите опитування, яке проводилось на замовлення Адміністрації Президента і яке показало великі президентські рейтинги Вакарчука. Тоді така інформація сприймалась як пошуки командою Порошенка таких кандидатур, що могли б відтягувати голоси в конкурентів. Після цього різні соціологічні служби вперто включали кандидатуру Вакарчука у свої заміри політичних настроїв українців.
Чи справді балотуватиметься Святослав Вакарчук в президенти – це ще величезне питання. Думки експертів щодо присутності його імені в дослідженнях соціологів різні: від того, що це технологія нинішніх політиків до того, що соціологи відповідно до настроїв наших громадян шукають “українського Макрона”.
Також зауважимо, що Святослав Вакарчук вже був політиком. Від 2007-го до 2008-го він був нардепом від блоку “Наша Україна-Народна Самооборона”. Та більшість експертів сходяться на думці про те, що як нардеп він запам’ятався насамперед тим, що після року роботи у парламенті відмовився від мандата.
джерело: ratinggroup.ua
А якщо повертатись до останніх соціологічних опитувань, то цього тижня результати спільного масштабного дослідження оприлюднили Центр соціальних та маркетингових досліджень “Социс”, Київський міжнародний інститут соціології, Центр Разумкова та Соціологічна група “Рейтинг”. Зауважимо, що опитування проходило з 28 жовтня по 14 листопада і охопило 20 тисяч респондентів віком від 18 років. Статистична похибка вибірки становить не більше 0,7% при показниках, близьких до 50%, та не більше 0,4% при показниках, близьких до 10%. І за результатами цього опитування у Вакарчука зараз третій резидентський рейтинг - 12,1% (серед тих, хто визначився із своїм вибором). Його випереджають лише чинний Президент Петро Порошенко – 16,1% та лідерка партії “Батьківщина Юлія Тимошенко – 14,4%. (Якщо брати до уваги всіх респондентів, а не тільки тих, хто визначився із своїм вибором то розриви у рейтингах набагато менші). Далі йдуть (серед тих, хто визначився із вибором) Юрій Бойко та Анатолій Гриценко по 9,3%, Вадим Рабінович – 7,9%, Олег Ляшко – 7,5%, Андрій Садовий – 5%. Близько 21% виборців на даний момент не знають, за кого віддати свій голос, а 18% взагалі не планують брати участі в голосуванні. І це також показово.
Якщо ж говорити про рейтинги політичних партій, то зараз вони виглядають так: “Батьківщина” - 16% (серед тих, хто визначився із вибором), БПП – 15,4%, “Опозиційний блок” -10,5%, “Громадянська позиція” – 10,2%, партія Вадима Рабіновича “За життя” – 9,4%, Радикальна партія Олега Ляшка – 7,8%, “Самопоміч” – 7,7 %. Якщо брати до уваги всіх респондентів, то 23% ще не визначилися з вибором, 16% – поки не планують йти голосувати.
Євген Магда, політолог, виконавчий директор Центру суспільних відносин:
– У кожного суспільства є свій “Макрон” чи надія на “Макрона”. І якщо говорити про включення до соціологічних опитувань кандидатури Святослава Вакарчука, то він, безумовно, популярна людина пасивного електорального віку, тобто йому вже за 35 і за нього можуть голосувати. Тому він виступає в якості каталізатора суспільних настроїв. Плюс ініціатори цих опитувань знають, що Вакарчук проходив і зараз проходить навчання в США, де вчать на лідера. Не знаю, чи можна навчити людину на лідера, тут мають бути певні особисті якості.
Умовно кажучи, за допомогою присутності Вакарчука у рейтингах, майбутніх виборців намагаються поділити на розумних і красивих. На тих, хто буде голосувати за діючих політиків і тих, хто сподівається на нових. А потім вже від цього вибудовувати передвиборчу стратегію.
Прогнозую, що кампанія буде тривалою, це буде марафон-2019. Оскільки є дуже багато людей, які ще не визначились за кого голосуватимуть і чи взагалі підуть на вибори. Їх потрібно якось переконати. Це є резерв для кожного кандидата.
Як на мене, у нас не буде найближчим часом свого “Макрона” з однієї простої причини – в нас немає незалежних масових медіа, незалежного телебачення, що не підпорядковане інтересам господаря, якоїсь інтернет-газети, яку читає кожен другий дорослий українець. Тому тут можна говорити тільки про гру в “Макрона”, мовляв, ми вам запропонуємо такого “Макрона”, якого ви заслуговуєте. А Макрон у Франції – це людина, яка все ж таки була достатньо підготовленою, серед усього іншого він був міністром. Тобто очікувати, що нам просто так “десантують” з мішком гречки і пляшкою олії людину, яка працюватиме президентом, думаю, не варто.
Щодо можливості об’єднання партій влади, то я б сказав, що це є не так ймовірним, як логічним. Оскільки між БПП і “Народним фронтом” практично немає ідеологічних протиріч. Вважаю, що для них об’єднання було б правильним кроком, адже за президентськими виборами будуть слідувати парламентські. Але й з іншими майже 350 політичними партіями в них теж практично немає ідеологічних протиріч. В нас ідеологія не є маркером того, що розділяє суспільство.
Щодо можливості балотування Володимира Гройсмана у президенти в 2019-ому, то не думаю, що він буде це робити. Для нього поки що було б правильно боротися за прем’єрство за будь-якого президента. Це був би крок на перспективу. Він як політик ще достатньо молодий і тому краще було б продемонструвати витримку і набирати очки. Якщо 45% респондентів як позитив оцінили те, що будуються дороги, то це хороший сигнал для Гройсмана. Але на одних дорогах не можна заїхати в президенти.
Тарас Березовець, політтехнолог, співзасновник Українського інституту майбутнього:
– Вважаю, що включення Святослава Вакарчука до соціологічних опитувань – це політична технологія. Вакарчука навмисне зараз “підсвічують”. І це дійсно технологія пошуку “українського Макрона”. Шукають людину без політичного бекграунду, яка могла б скласти конкуренцію двом важковаговикам – Порошенкові і Тимошенко. За цим, очевидно, стоять інтереси кількох олігархічних груп. Їм це було б вигідно для того, щоб здійснити тиск в першу чергу на Петра Порошенка.
При певній медійній розкрутці, вкладанні грошей, це дуже добрий президентський проект, але головне – це парламентський проект. Тобто під ім’ям Вакарчука легко завести нову політичну силу до Верховної Ради у 2019-ому.
Щодо можливості об’єднання БПП і “Народного фронту”, то на сьогодні такі перемовини зупиненні. І про об’єднання двох політичних партій не йдеться. Ця ідея залишена в минулому, більше того, лідер “Народного фронту” Арсеній Яценюк заявив, що він збирається висувати кандидатуру від партії на президентських виборах, не назвавши кого саме. Це означає, що зараз в стосунках між союзниками виникла певна пауза. Чи вона довготривала, чи завершиться відлигою – це велике питання. Але ці перемовини зараз зупинені повністю.
Щодо можливості балотування на президентських виборах Володимира Гройсмана, то він може це зробити, але це поки нерейтинговий кандидат.
Насправді “вистрілити” під час майбутньої президентської кампанії може хто завгодно. Може бути екзотичний кандидат на зразок Володимира Зеленського, коміка із “95 кварталу”. Знаємо, що є різні випадки, до прикладу, в Італії є Беппе Ґрілло, теж комік, який став суперуспішним кандидатом на президентських виборах і переміг на парламентських.
Володимир Фесенко, політолог, директор Центру політичних досліджень “Пента”:
– Дуже популярна версія про те, що включення Святослава Вакарчука до соціологічних опитувань є політичною технологією. Але я скажу, що якщо це виборча технологія, то вона може спрацювати несподівано проти обох головних фаворитів.
Щодо включення в опитування кандидатури Вакарчука, то скажу, що деякі соціологічні служби і Володимира Зеленського включають. Це пов’язано із банальною причиною: значна частина виборців, не менше 20% , і це висновок, який соціологи зробили не сьогодні, а ще навіть минулого року, не хочуть голосувати ні за Порошенка, ні за Тимошенко, ні за Рабіновича з Ляшком, ні за колишніх регіоналів. Питання тоді – за кого? І кандидатура Вакарчука виникла не сьогодні, вона активно обговорюється вже як мінімум півроку, чутки про це з’являються постійно. Наскільки я знаю, з ним зустрічаються політики з різних таборів – і з провладного, і з опозиційного. Якщо ця кандидатура обговорюється в політичних кулуарах, вона має замірятися. І ця кандидатура, як і Зеленського, й інших людей, неофіційно замірялася ще минулого року. А починаючи з весни цього року, почали заміряти різні соціологічні служби. Це відображення реального політичного інтересу і тих політичних, скажімо так, інтриг, що вже розгортаються навколо цієї людини.
Щодо можливості об’єднання БПП і “Народного фронту”, то для президентських виборів це не має значення. Окрім можливості висування кандидатури від “Народного фронту”, яка відбере близько одного чи двох відсотків. Це не критично, але неприємно. Партійний чинник на президентських виборах не має значення. Порошенко виграв вибори у 2014-ому й жодна партія йому в цьому не допомагала. Всі, хто більш-менш розуміються на ситуації, знають, що партія “Солідарність” існує на папері й не більше. Був створений Блок Петра Порошенка “Солідарність”, що взяв участь у парламентських виборах, але там головну роль відігравали не партійні структури, які просто не існували, а рейтинг Порошенка. Тому і на наступних президентських виборах партійний чинник, окрім партій правих, не буде відігравати ніякого серйозного значення.
“Народний фронт” тисне на Порошенка, тому що вони хочуть вступити у політичний шлюб, щоб мати гарантії ще до президентських виборів. Така гра. На парламентських виборах це вже буде важливо. У Порошенка не хочуть давати заздалегідь якісь обіцянки, якісь гарантії, бо розуміють, що чим ближче буде до виборів, тим на більші поступки підуть у “Народному фронті”. Це скоріше внутрішні ігри. Думаю, що найімовірніше, вони таки домовляться ближче до президентських виборів, десь через рік. Думаю, що восени наступного року домовленість буде, і, швидше за все, на умовах Порошенка. Але не всі підуть у цю спільну партію. Аваков, з високою вірогідністю, не піде, Яценюк – під питанням.
Щодо якоїсь окремої гри від нинішнього прем’єра Володимира Гройсмана, то у президентських виборах він, скоріш за все, не буде брати участі. Тому що це буде ризиковано, він тоді просто втратить посаду прем’єра, якщо піде на вибори всупереч Порошенкові. А участь партії Гройсмана у наступних парламентських виборах залежатиме від результату президентських і подальших стосунків із Порошенком.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
