В рамках проекту “Критичне мислення проти популізму” ініційованого ЦЕСом, Офісом реформ та Реанімаційним Пакетом Реформ за підтримки Посольства Чеської Республіки в Україні компанія GfK Ukraine методом телефонних інтерв’ю та фокус-груп провела впродовж липня-вересня 2017 року опитування українців щодо ключових реформ у нашій країні.

Обізнаність людей з реформами різна. Зі слів виконавчого директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, в соціальній сфері вплив популізму відносно менший, оскільки люди краще її розуміють. За результатами опитування, найкраще в Україні знають про пенсійну реформу – 78% респондентів, найгірше – про приватизацію (53%). Про земельну реформу – 71%, медичну – 70%, освітню – 67%. Водночас треба розуміти: безболісних реформ не буває, не можна нічого не змінювати і чекати позитивного результату.

Українці, котрі отримали підвищені пенсії, вже відчули пенсійну реформу (кожен по-різному, звісно), яку Верховна Рада ухвалила на початку жовтня. “Львівська Пошта” неодноразово писала про її основні положення. Нагадаємо, згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, з 1 жовтня 2017-го прожитковий мінімум для пенсіонерів, які мають повний страховий стаж (наразі 15 років), становить 1452 грн. Водночас передбачається надання гарантій для інвалідів із дитинства, дітей-інвалідів, пенсіонерів без повного стажу й осіб, які не мають права на пенсію, – 1373 грн.

Ліквідовано призначення спеціальних пенсій, скасовано оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів і зменшення розміру пенсій жінкам, які достроково вийшли на пенсію в 55 років. Водночас запроваджена автоматична щорічна індексація пенсій з 2019-го – на 50% зростання споживчих цін і стільки ж від зростання середньої зарплати за календарний рік, із 2021-го – за три попередні календарні роки.

З 1 січня 2018-го особи, в яких страховий стаж буде щонайменше 25 років, зможуть виходити на пенсію в 60 років, ті, котрі матимуть від 15 до 25 років – у 63 роки або ж “купуватимуть” необхідний страховий стаж (сьогодні вартість року стажу – близько 17 тис. грн). Тим, хто не матиме 15 років стажу, після 65 років призначатиметься тимчасова державна адресна соціальна допомога з урахуванням сукупного доходу сім’ї. Вимога до мінімального страхового стажу щороку збільшуватиметься на 12 місяців – до 35 років у 2028-oму.

“Пенсійна реформа насамперед спрямована на збалансування впродовж восьми років пенсійної системи України. Наша стратегічна ціль – забезпечення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду і побудова справедливої соціальної системи. Саме з цією метою уряд провів осучаснення пенсійних виплат, ліквідувавши прірву в різниці між пенсіями українців. Розмір пенсії пов’язаний з економічним зростанням. Завдяки збільшенню надходжень від виплат єдиного соціального внеску уряд підвищив пенсійні виплати. Пенсія – це не те, що даровано державою, а те, що людина заробила працею. Обсяг пенсії розраховується індивідуально, виходячи з показника страхового стажу і розміру зарплати”, – зазначив заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір.

З його слів, підвищення пенсій отримали 10,2 млн українських громадян. Для 7 млн із них виплати вже завершені, іншим нарахують у листопаді (“Львівська Пошта” про це писала). Урядовець також зазначив, що наступними планами Мінсоцполітики є вирішення виплати пенсій військово-

службовцям і поступове запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення, без якої повноцінна пенсійна реформа не відбудеться.

Найвищий градус істерії виник після запровадження в Україні медичної реформи. Про її новації “Львівська Пошта” писала в попередніх номерах. Медичні послуги формально надаватимуть на страховій основі (з 1 січня 2018-го – на первинному, з початку 2020-го – й на інших рівнях). Міністерство охорони здоров’я за погодженням Мінфіну розроблятиме пакет гарантованих медичних послуг, які оплачуватимуться з держбюджету за єдиними тарифами. Таким чином держава платитиме не за утримання медзакладів, а за конкретне лікування пацієнтів, які укладатимуть контракт із сімейним лікарем.

“Найбільший ризик медичної реформи – її не проведення. Статистика красномовно свідчить: найбільше заощаджень нашим громадянам доводиться витрачати на охорону здоров’я. Україна спрямовує на цю галузь 3,5% ВВП, стільки ж люди докладають із власних кишень. Наша мета – поступове зменшення витрат людей на медицину, зробивши це обов’язком держави, створення умов для конкурування лікарів, аби пацієнт почувався гідно”, – зазначив заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк.

Він наголосив, що з початку наступного року лікарі перестануть бути бюджетниками, а лікувальні заклади перетворяться на некомерційні підприємства, водночас залишаючись у державній власності, власності громад, самостійно заробляючи дохід. Відтепер держава перестане їх утримувати, не чиновник вирішуватиме, куди будуть іти гроші платників податків, а пацієнт, обираючи сімейного лікаря.

“Це британська модель страхової медицини, коли залучаються кошти із загальних видатків. Так живе більшість європейських країн. Роль держави стає автоматичною. Вона замовлятиме медичні послуги через Національну службу здоров’я України і за договором змушена буде платити за них. НСЗУ працюватиме за принципами страхової компанії, але без функції акумулювання грошей. Така зміна розподілу коштів зробить ефективнішим фінансування медичної галузі. Однак важко боротися з найбільшою раковою пухлиною нашої економіки – неформальними платежами. Є ризик, що лікарі далі братимуть із пацієнта гроші. Щоб мати моральне право “дати їм за це по руках”, державі треба встановити економічно обґрунтовані тарифи на медичні послуги”, – підкреслив Павло Ковтонюк.

Найменше ударів популістів отримала освітня реформа. Натомість вона зазнала агресивних атак угорського уряду, який вважає, що стаття про мову навчання – українську як єдину державну обмежує права угорців, котрі проживають в Україні. Українське МЗС і Міністерство освіти роблять усе можливе, аби залагодити цю суперечку. Про її перебіг “Львівська Пошта” неодноразово писала, як і про зміни в системі освіти.

Уряд реалізовує концепцію нової школи, яка вчитиме дітей мислити, застосовувати знання на практиці. Так, Закон України “Про освіту” покликаний розширити управлінську автономію шкіл і забезпечити фінансову прозорість. Передбачено, що навчання за 12-річною програмою для початкової освіти (4 роки) розпочнеться з 1 вересня 2018-го; для базової середньої (5 років) – з 1 вересня 2022-го; для профільної середньої (3 роки) – з 1 вересня 2027-го. При цьому діти не втратять рік, адже навчання на бакалавра для більшості спеціальностей скорочується до 3 років. Профільна середня освіта готуватиме школярів до освоєння майбутньої професії.

Разом із цим запроваджено нову систему мотивації вчителів – підвищення зарплати, добровільну сертифікацію, вільний вибір місця та форми підвищення власної кваліфікації. З метою прозорості використання коштів кожна школа на власному сайті чи сайті засновника публікуватиме свою фінансову звітність.

“Світ професій невпинно змінюється, тому нова школа має відповідати щонайменше вимогам сьогодення. Найближчим часом Міністерство освіти оприлюднить нові навчальні програми. Гроші на освіту – не видатки, а інвестиції в майбутнє. Кожен долар, укладений в освіту, з часом перетвориться в значно більшу суму”, – зазначив під час конференції держсекретар Міносвіти України Павло Полянський.

Економічне зростання дозволяє наповнювати держбюджет і залучати кошти на реалізацію пріоритетних реформ. Одними зі способів стабільного росту економіки є приватизація і відкриття земельного ринку, що дозволяє залучати стратегічних інвесторів. Однак у нашій країні цей процес гальмується. Останній успіх у цьому напрямку датується 2005 роком, коли було приватизовано “Криворіжсталь”.

У порівнянні з приватним, державний сектор працює менш ефективно, тому актуальною стає реформа приватизації. За інформацією першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Максима Нефьодова, в парламенті зареєстровано підтриманий Національною Радою Реформ законопроект, який регулюватиме, максимально спростить і зробить прозорим процес приватизації державних підприємств.

Документ, зокрема, скорочує термін підготовки об’єктів до приватизації з 9-12 до 4-5 місяців, запроваджує їх чіткий поділ за величиною, уніфікує гарантійний депозит торгів із 5-20% до 5% або банківської гарантії. Щоправда, згідно з опитуванням GfK Ukraine, 85,6% українців вважають, що за бажання збільшити ефективність і подолати корупцію на держпідприємствах можна і без приватизації.

Дражливе питання відкриття в Україні земельного ринку є однією з вимог МВФ, яку наші міжнародні донори поки що відтермінували. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк повідомив, що паралельно з упровадженням законопроекту про обіг землі уряд має сформувати кредитно-фінансовий механізм, щоб українці могли отримати кредит на купівлю землі (обидва документи парламент прийматиме пакетом).

З його слів, українцям не варто боятися, що в разі ухвалення земельної реформи всі землі скуплять більш платоспроможні олігархи та іноземці, а тіньовий ринок землі розшириться, адже в документі передбачено відповідні запобіжники – концентрація в одних руках не більше 200 га, власником землі можуть були лише громадяни України, землю можна перепродавати лише через три роки після купівлі. Аби не віддати землю за безцінь, урядовець порадив українцям підвищувати власну юридичну грамотність.