Безперечно, корупція є якщо не найбільшою, то точно однією з найбільших проблем нашої держави. Ми усі хочемо, щоб її не було на найвищому державному рівні, обурюємось, коли черговий запідозрений в отриманні неправомірної винагороди високопосадовець уникає відповідальності. Але при цьому дуже цікавою є позиція великої кількості наших громадян щодо корупції у повсякденному житті.

Так, 49% українців різко засуджують таке явище як хабарництво, але 35% частково це виправдовують в деяких випадках. А ще 9% погоджуються із твердженням про те, що хабар є “нормальним способом швидкого і ефективного вирішення проблем”. Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та фірмою Ukrainian Sociology Service. Цього тижня це дослідження презентували й у Львові.

Тож виходить, що українці, хочуть хочуть, аби усі політики-корупціонери та чиновники-хабарники сиділи за  ґратами, але щоб при цьому і була можливість за допомогою хабаря вирішити питання, до прикладу, в медичних чи навчальних закладах. Погодьтеся, що це трохи дивна позиція. Боротьба з корупцією потрібна на усіх рівнях, і поки наші громадяни будуть готові на побутовому рівні “заохочувати” корупцію і давати хабарі, не потрібно очікувати дива від наших політичних еліт.

На питання: чому люди дають хабарі, 45% респондентів відповіли, що, мабуть, так зручніше і швидше вирішувати проблеми, 29% – що інакше своїх законних прав не домогтись, 16% – що ті, хто дає хабарі хочуть домогтися чогось незаконного.

І дуже цікавими є відповіді українців на питання чому в нас так поширені корупція, хабарництво і підкуп посадових осіб (а 44% громадян оцінюють  корупцію як найбільш серйозну проблему  в Україні, ще 36%  вважають її досить серйозною). І ось 44% респондентів назвали це ганебним явищем, яке немає ніяких об’єктивних підстав, але 33% вважають корупцію складовою наших суспільних традицій. На це питання можна було обрати кілька варіантів відповідей і 23% респондентів причину корупцію побачили у низьких зарплатах посадових осіб, а 18% думають, що корупція є невід’ємною складовою ринкової економіки взагалі. 14% назвали корупцію тимчасовим явищем перехідного періоду, в якому зараз перебуває Україна.

Але майже 40% респондентів вважають, що розв’язати проблему корупції в Україні взагалі нереально. 31% не змогли дати відповіді, і майже стільки ж, 30%, думають, що корупція в нас таки буде подолана.

Найбільш корупційними органами українців вважають наші суди, медустанови і парламент, а також прокуратуру, уряд й політичні партії. Позитивні оцінки перед негативними переважають лише щодо Церкви (+32%), громадських організацій (+11%) та ЗМІ (+1%).

Якщо говорити про те, як змінювалася ситуація із корупцією за останні три роки, то на думку 44% респондентів, вона значно або трохи зросла у порівнянні із 2014-им. Лише 4% опитаних українів помітили її спад. Чверть респондентів зазначили, що  за останній вони особисто, їх родичі чи близькі давали хабарі. Із них половина випадків припали на вирішення питань в медзакладах. “Також відносно найчастіше такі ситуації мали місце у вищих навчальних закладах (24%), у місцевих органах влади (близько 15%), школах (11%), взаєминах із патрульною поліцією (близько 11%).  Відповідно, найбільш поширеними ситуаціями надання хабара були додаткова оплата у лікувальних закладах (38% тих, хто  давав хабара протягом останнього року), вступ до вищого навчального закладу (18%), вступ до школи, оформлення до дитячого садка (17%).Більшість (53%) із тих, хто давав хабар, зробили це на основі інформації, отриманої безпосередньо від працівників установи, до якої звертались:  27% отримали натяк про такі дії, а у  26% хабар відкрито вимагали.  Ще 20% дали  хабар тому, що були самі переконані в його необхідності”, – зазначають автори соціологічного дослідження.

Респонденти найбільш ефективними засобами боротьби називали посилення кримінального покарання за корупцію, роботу спеціалізованих антикорупційних органів, введення юридичної експертизи всіх нормативних актів. Найменш ефективними - здійснення атестації державних службовців, підвищення заробітної платні державним службовцям, люстрацію державних органів. Але загалом оцінки всіх цих заходів приблизно середньому рівні і не надто відрізняються. Тому видно, що українці насправді не можуть визначити достатньо ефективні чи навпаки дуже неефективні шляхи подолання корупції. Показовими є й відповіді респондентів на питання про те, а хто ж насамперед має боротись з корупцією. “Серед суб’єктів, здатних боротися з корупцією, найчастіше називали самих  громадян (так вважають  39% опитаних), президента (37%), спеціалізовані антикорупційні органи (34%), ЗМІ (33%) та прокуратуру (33%). Натомість найменші надії населення покладає на політичні партії (10%), органи місцевої влади (11%) та на податкові органи (11%). При цьому необхідно зазначити, що варіант самостійної боротьби з корупцією громадян посідає перше місце серед мешканців центрального регіону, тоді як мешканці Заходу, Півдня та Донбасу насамперед покладаються на президента”, – зазначено у повідомленні Фонду “Демократичні ініціативи”.

Зазначимо, що це опитування проводилось з 18 вересня по 3 жовтня і охопило 2000 респондентів за вибіркою, яка репрезентує доросле населення України за винятком окупованого Криму та частини Донбасу. Похибка вибірки не перевищує 2,3%.