А якщо говорити про окремий закон, який прописує так званий “особливий статус” Донбасу з усіма небезпеками (як то амністія для бойовиків, “народна поліція” на Донбасі), то ще у вересні 2014-го документ (закон “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”) ухвалило попереднє скликання парламенту і закон мав діяти тільки три роки, а нинішні нардепи внесли низку змін у березні 2015-го, зафіксувавши умови ( зокрема, виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України, проведення місцевих виборів за українським законодавством і під наглядом міжнародних спостерігачів), що насправді так і не дозволи закону вступити у силу. І от 18 жовтня спливає термін цього “мертвого” закону, а наша влада взялась вирішувати що з ним робити далі, і як загалом повертати Донбас.

Нагадаємо, що розмови про новий законопроект щодо Донбасу тривали вже кілька місяців. Ще у червні з такою ініціативою виступив секретар РНБО Олександр Турчинов (який представляє “Народний фронт”), але він насамперед говорив про пере форматування АТО. Одразу ж після цього ініціативу перехопив Президент Петро Порошенко, котрий наполягав насамперед на законопроекті щодо реінтеграції Донбасу.

Після цього законодавчі зміни готувались фактично таємно від широкого загалу, узгоджувались із міжнародними партнерами України. І от цього тижня Порошенко вніс до парламенту як невідкладні аж два законопроекти. Чому два? Тому, щоб ще більше не нагнітати ситуацію норму про продовження на рік терміну закону про особливе самоврядування на Донбасі було винесено в окремий документ – “Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей”.

І 6 жовтня на тлі уже згаданих протистоянь із так званою демократичною опозицією, коаліція ББП та “Народного фронту” (хоч там також було багато противників такого кроку) за допомогою низки депутатів екс-регіоналів із  депгруп “Відродження”, “Воля Народу”  та “Опозиційного блоку”, продовжила ще на рік дію скандального закону “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”. За умови, що буде виконана ст. 10 цього закону, де йдеться про виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України. Тобто ще одна згадка про цей запобіжник. Загалом 229 голосів – “за”.

А перед цим голосуванням парламентарі ще ухвалили за основу президентський законопроект “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”. 233 голоси – “за”.  Це не документ про реінтеграцію.

Але важливо, що в законопроекті, ухваленому поки  у першому читанні, передбачено на українському законодавчому рівні визнання Росії державою-агресором. Окремі райони Донбасу мають бути визнанні тимчасово окупованою територією, а метою державної політики – звільнення цих територій та відновлення конституційного ладу на них.

“Діяльність збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації, яка суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює правових наслідків… Держава Україна не несе відповідальності за протиправні дії Російської Федерації як держави-агресора, її збройних сил, інших військових формувань та окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, – зазначено у документі.

Термін “антитерористична операція” потрібно відкинути, а натомість запроваджуються “заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях”. Керівництво цими заходами і всіма залученими військовими формуваннями здійснюватиме Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ. Також питання порядку в’їзду/виїзду осіб і переміщення товарів на тимчасово окуповані території вирішуватиме цей Штаб “за погодженням із СБУ та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій”. Такі повноваження Штабу, звичайно, ж насторожують.

фото: radiosvoboda.org

Цей законопроект передбачає використання військ у мирний час. Українська влада вже давно йде шляхом гібридного захисту під час гібридної війни, яку розв’язала проти нас Росія. Зрештою, офіційно війни ніхто не оголошував.

Але що цікаво, то в прикінцевих положеннях законопроекту йдеться про те, що парламент схвалює рішення Президента про використання Збройних Сил України та інших військових формувань для стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях. Цей пункт непокоїть політичних критиків Президента, які зазначають, що таким чином він наперед отримає дозвіл використовувати армію. А має бути спершу президентський указ, а потім парламент його затверджуватиме.

У президентському законопроекті згадується можливість “введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв’язку з російською збройною агресією в Донецькій та Луганській областях”.

“Зараз відбувається паралельне обговорення питання про введення миротворчої місії ООН на Донбас. Якщо це реалізують, то про запровадження воєнного стану в регіоні не прийдеться говорити. Там України взагалі не буде. Знаходитимуться миротворці до тих пір, поки не настане мир. Опісля – деокупація. Але на той момент питання воєнного стану буде уже не актуальним. Введення воєнного стану на окремих територіях – це нонсенс. Він вводиться по всій території. Для цього відбувається мобілізація всієї держави, а не лише окремого регіону. Тому доцільніше було б в законі визначити, що ми визнаємо Росію окупантом, також визнаємо своє право не на суверенітет над цими територіями, а на відновлення суверенітету в майбутньому (не лише своїми силами, а й за допомоги міжнародного товариства). Ось ці речі – ключові. Запропонований президентом закон проблем Донбасу не вирішує. Тут застосували несистемний підхід, проявили бажання догодити західним партнерам і “патріотам”, які не зовсім розуміють суть питання”, – зазначає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, повідомляє Politeka.

Фактично Президент Порошенко двічі вносив цей законопроект до парламенту, бо для того, щоб навіть коаліційна фракція “Народного фронту” його підтримала, потрібно було прибрати згадки про всі мінські домовленості, щоб вони не були затвердженні на законодавчому рівні. В мінських домовленостях насправді багато небезпек для нас, якщо говорити про їхню політичну складову – це ті ж зміна української Конституції, “особливий статус” Донбасу, амністія для бойовиків. Але безпекова частина цих домовленостей є вкрай важливою для України.  А в президентській команді ще наполягають на тому, що західні санкції прив’язанні до мінських угод.

“У будь-якому випадку, так чи інакше, нам доведеться брати участь в переговорних процесах щодо Донбасу. Тема виконання мінських угод, при всій їх обмеженості, неоднозначності і неповноцінності, буде підніматися. І тепер, після того, як пункт про мінські угоди було вилучено, я навіть не уявляю, як буде врегульована ця ситуація з нашими партнерами у переговорному процесі. Я б почекав закінчення цієї історії. Але спокійного вирішення цього питання я не бачу”, – зазначає політолог, директор Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко в колонці на сайті “Новое время”. І додає: “Перш за все, тому що до Мінських угод прив’язані антиросійські санкції. По-друге, через “Мінськ” ми можемо чинити тиск на Росію з метою припинення воєнних дій. І потенційно, при появі сприятливих умов, це дасть нам можливість повернути окуповані території в політичне поле України. Можливо, цього не станеться або станеться дуже нескоро, але теоретично – така можливість існує… Втім, деяким політичним силам технологічно вигідно спрощення ситуації. Для виборців не треба грати в складні конструкції, достатньо зіграти на контрасті чорного і білого. Мовляв, Мінські угоди – це погано, а потрібно звільняти Донбас. Але як ви збираєтеся це робити? Коли і яким чином? Чіткої відповіді на ці запитання немає. У деяких політичних сил, наприклад, “Самопомочі”, іноді не явно, а іноді й досить чітко, проскакує небезпечна риторика. Йдеться фактично про відмову від окупованих територій. Так, якщо і виникне тема реінтеграції Донбасу, це буде складний і дуже болючий для України процес, який створить проблеми і довгий час буде “відгукуватися” для внутрішньої і зовнішньої політики України. Але, на мій погляд, не можна відмовлятися від того, що ми тимчасово втратили. В іншому випадку, ми втратимо і інші території. Росія відразу ж закидає аргумент: якщо вам не потрібен Донбас, то навіщо вам Крим? Це збиткова і дуже небезпечна позиція. В цьому плані я б сказав, що “Мінськ” – це тактика, а не капітуляція. Це варіант, що дозволяє нам зберегти політико-дипломатичний тиск на Росію, і при цьому не втратити шанс на мирну реінтеграцію Донбасу при появі сприятливих умов”.

Тепер законопроект готуватиметься до другого читання, парламентарі ще обіцяють вписати туди позицію по Криму разом із Донбасом. “Починаючи з назви цього проекту і по всьому тексті ми маємо включити Крим та виписати норми, які ведуть до деокупації Криму і окремих районів Донецької і Луганської областей”, – заявив голова Меджлісу кримськотатарського народу, нардеп від БПП Рефат Чубаров, інформує УНІАН.

Потрібно б було визначити ще дату початку окупації Донбасу, адже як запевняє влада, ми будемо продовжувати відстоювати свої права у міжнародних судах.

Були й альтернативні законопроекти, зокрема, вчергове від “Самопомочі”, а ще від “Батьківщини”, але парламент загалом не сприйняв ці документи всерйоз.

Щодо президентських ініціатив, то, зрозуміло, що вони недосконалі і в багато  чому контраверсійні. Головний позитив – це визнання Росії агресором. Але не всі речі називаються своїми іменами, хоч і тут треба розуміти, що не може Україна собі зараз дозволити оголосити війну Росії.

Загалом ситуація із законопроектами щодо Донбасу яскраво демонструє, що серед нардепів, як і загалом у суспільстві переважає страх нерозуміння того, що відбувається, і, що буде далі.

Депутати не розуміють, що розглядають і вже готуються до майбутніх виборів. Вся їх риторика загострена виключно на вибори. От в “Самопомочі” вщент розкритикували всі президентські ініціативи, а що запропонували натомість? Фактично відмовитись від Донбасу? То нехай в такому випадку і називають речі своїми іменами.

Коаліційний “Народний фронт” висунув свої вимоги. А де були раніше, хіба вони  не комунікують з президентською командою? Чи просто потрібно показати, що вони “пухнастіші” за БПП.

Представниця Президента у Парламенті, нардеп від БПП Ірина Луценко заявила, що законопроекти допоможуть отримати оборонну летальну зброю від Заходу, а також ввести  на Донбас миротворчу місію.

Політики повинні чесно пояснювати суспільству, що коли справа дійде до повернення окупованих територій, то це відбуватиметься не виключно на наших умовах. Незадоволених буде ще більше, ніж зараз.

Насамкінець зазначимо, що на Заході насамперед позитивно оцінили продовження ще на рік закону про особливе самоврядування на Донбасі. Це й зрозуміло, західні партнери не хочуть воювати за Україну, вони зацікавленні у будь-якому вирішенні конфлікту. Хоча ми вже зазначали, що цей скандальний закон навряд чи таки почне діяти.

Водночас спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер через Twitter вже заявив наступне: “Продовження спеціального статусу  демонструє, що Україна йде на важкі кроки для досягнення миру. Сподіваюся, тепер Росія буде діяти, щоб запанував мир – час закінчити конфлікт”.

Відомо, що вже сьогодні, 7 жовтня, Волкер в Белграді проведе зустріч із помічником Путіна Сурковим. Говоритимуть про те, як “стимулювати виконання мінських угод”.