– Це четвертий і загалом один із кращих виступів Петра Порошенка в парламенті. Спічрайтеру Президента Олегу Медвєдєву вдалося об’єднати в тексті промови багато добрих речей. Не було фраз, які Петро Олексійович зазвичай використовує у своїх промовах. Я побачив деякі натяки, які можна трактувати як оголошення початку передвиборчих перегонів. Зокрема, глава держави уникав прізвищ своїх опонентів. Часто згадував 2020 рік – певний рубіж, час після обрання наступного Президента. Порошенко висуває на цей період плани, які обіцяє виконати. Це претензії на те, що він не просто братиме участь у президентських виборах, а й хоче на них перемогти. Президент перехопив ініціативи опозиції, зокрема, щодо земельного питання, вважаючи, що землю треба приватизувати, але наразі не змушуючи депутатів за це голосувати. Щодо депутатської недоторканності глава держави застосував цікавий компроміс. Знаючи, що зараз для ухвалення цього рішення немає голосів, Порошенко пропонує скасувати недоторканність для парламенту наступного скликання. У посланні він насправді мало обіцяв, висловлюючи своє бачення ситуації в Україні. Загалом Петро Олексійович зміцнив свої позиції, дав чимало компліментів на адресу уряду Гройсмана і позитивно відгукнувся про екс-прем’єра Яценюка, якого, вочевидь, хоче бачити у своїй команді, а не в якості опонента на виборах. У Порошенка сильна команда. Ні Садовий, ні Тимошенко, ні Бойко цим похвалитися не можуть. Від опозиції буде багато кандидатів на пост Президента, тому в Петра Олексійовича хороші шанси вийти в другий тур виборів і позмагатися за перемогу.

– Передвиборча кампанія для політичних важковаговиків стартує одразу після перемоги на виборах. Так чинить і Порошенко: шукає людей у свою команду, ліквідовує опонентів, зіштовхує лобами політичних суперників, дискредитує тих чи інших політиків задля їхнього ослаблення. Президент використовує виступ у парламенті для підвищення власного рейтингу. Стилістично промову написано дуже добре, але вона не має жодного відношення до життя в Україні. Основні повідомлення промови адресувалися парла­ментарям, а не Україні. Змістовно важливим у ній, що виходить за рамки звичайних слів (а Порошенко навчився розрізняти слова і смисли), є твердження Петра Олексійовича, що президентська влада буде сильнішою за владу уряду і парламенту. Слова Порошенка не мають суттєвого впливу на електорат. Із точки зору політтехнології, він не хотів говорити з країною. Підтвердженням цього є відсутність зливи коментарів “порохоботів” про те, який у нас мудрий глава держави і як нам пощастило. Щоправда, в Порошенка зараз більше 10% підтримки населення, тому він може спокійно мріяти про другий термін президентства. Тим паче, в нього є “вічний двигун” – Путін і його війна проти України. Це дозволяє взагалі не думати, а лише сказати “Путін” – й українці одразу скажуть: “Так! Тільки не це!”. Це на зразок того, як маленьких дітей залишають у кутку в темній кімнаті, а згодом вони виростають ввічливими і злісними.

– Послання Петра Порошенка до парламенту можна розглядати як прихований старт передвиборчої президентської кампанії. Однак текст виступу, в якому змішані стратегічні та практичні цілі, написано не технологічно під роботу глави держави. В цьому його найбільша помилка. Треба було замість акценту на соціології і популярних серед українців ідеях зосередитися на кількох ключових змінах. Говорити не про глобальні плани, а про завдання на найближчі місяці. Краще продемонструвати маленький, але результат. Проте Президент замість того, щоб використати промову як шанс зміцнити свої позиції, наштовхнувся на ризик іще більше втратити довіру суспільства.