Путін пішов у дипломатичний наступ: 5 вересня на прес-конференції у Китаї за підсумками саміту групи країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка) російський президент заявив, що підтримує ідею введення миротворців на Донбас. Але на своїх умовах: це мають бути не так миротворці, як своєрідні охоронці моніторингової місії ОБСЄ, а головне цей озброєний контингент повинен перебувати виключно на лінії розмежування на Донбасі (тобто не мати доступу до всієї території окупованого Донбасу і українсько-російського кордону), і рішення про таких “миротворців” не може бути ухвалене без “прямого контакту” з “ДНР/ЛНР”.

Путін одразу ж дав вказівку своєму МЗС внести відповідний проект резолюції до Радбезу ООН. І вже увечері того ж 5 вересня постійний представник РФ при ООН Василь Небензя розповідав російським ЗМІ, що вони скерували свої пропозиції Радбезу та Генсеку ООН. Тож очевидно, що заява Путіна не була спонтанною – план готувався заздалегідь. І також очевидно, що про “миротворчість” тут і близько не йдеться.

“Путін у найкращих традиціях гібридної війни намагається спотворити ідею українського керівництва щодо миротворців на Донбасі, перевернути все з ніг на голову… Хвилиночку: лінія зіткнення стала лінією зіткнення через російську агресію. Для нас це лінія дотику, дотику з тимчасово окупованими “мордором” територіями, які ми обов’язково повернемо. Це лінія, яка має зникнути назавжди з української землі в день повернення контролю над кордоном… Миротворці мають бути введені на всю окуповану росіянами територію, аби моніторити безпекову ситуацію і демілітаризацію, їхній мандат має закінчуватися на українсько-російському кордоні. А це Ізварине та інші пункти перетину Державного українського кордону, а не Станиця Луганська чи Мар’їнка, як того дуже хочеться кремлівському вождю”, – так відреагувала  віце-спікер ВРУ, представник України в Мінській підгрупі з гуманітарних питань Ірина Геращенко на своїй сторінці у Facebook.

Про спробу повністю девальвувати саму ідею миротворців на Донбасі писала учасниця політичної Мінської підгрупи Ольга Айвазовська: “Із часом, звісно, виявиться, що і миротворцями повинні бути в переважній більшості росіяни, що, на думку РФ, буде цілком логічним кроком. Україні варто запропонувати не лише свій проект резолюції, мобілізуючи всіх партнерів у РБ ООН, а й використати цю епічну ініціативу для нав’язування власного порядку денного. У Молдові росіян не можуть позбутися навіть після рішення Конституційного суду цієї країни про невідповідність Основному закону присутності “миротворців”. 11% їхньої території окуповано, і цей “баланс” активно підтримується понад 20 років росіянами”, – зазначала вона.

З’явилася вже й реакція нашого МЗС: “Вважаємо, що розгортання миротворчої операції ООН може сприяти відновленню миру та безпеки на сході України. У цьому зв’язку звертаємо увагу, що ще в березні 2015 року Президент України Петро Порошенко офіційно надіслав до Генерального секретаря ООН та Голови Ради Безпеки ООН звернення щодо розгортання на території нашої держави  миротворчої операції під егідою ООН. Цей лист був розповсюджений 2 квітня 2015 року як офіційний документ РБ ООН. Відповідна ініціатива глави держави була до цього підтримана РНБОУ та Верховною Радою України… Відтоді Росія, як держава-агресор, постійно саботувала пропозиції України, відмовляючись розглядати наше звернення в РБ ООН і навіть стверджуючи, як це було в червні 2016 року, що Україна не зверталася до РБ… Україна завжди відстоювала чітку позицію, що будь-яка міжнародна миротворча присутність має запроваджуватися за згодою та після вичерпних консультацій з українською стороною, передбачати виведення всіх окупаційних військ та найманців, а також їх зброї з території України і забезпечувати надійний контроль українсько-російського кордону… У разі ухвалення рішення про запровадження операції з підтримання миру (ОПМ) не може бути й мови про присутність військового чи іншого персоналу сторони-агресора на території України під виглядом миротворців… Рівною мірою не може йтися про отримання згоди на проведення ОПМ від незаконних збройних формувань, які діють на території ОРДЛО за підтримки, фінансування і матеріально-технічного забезпечення з боку РФ”.

фото: AFP

Український постпред при ООН Володимир Єльченко зазначає, що Україна має свій проект резолюції щодо миротворців на Донбасі, але й не виключає варіанта, щоби працювати на основі російської ініціативи. “Обов’язково в цій місії має буде означено, що вона буде перебувати на всій території Донбасу, в першу чергу на російсько-українському державному кордоні. Ще одне питання, принципове для нас, це виведення до розгортання місії ООН усіх іноземних військ, а вони там одні – РФ”, – заявив Єльченко в ефірі телеканалу “112 Україна”.

От тільки таке доопрацювання поданого росіянами проекту резолюції виглядає фантастичним завданням. Не для того Кремль зараз перехоплює українську ініціативу, щоби зрештою піти на поступки. Насправді зміна риторики Кремля, і тепер синхронно маріонеток з “ДНР/ЛНР”, має на меті досягнення давніх цілей – легітимізацію терористичних псевдореспублік і визначення війни як внутрішньоукраїнського конфлікту (Росія далі повторюватиме, що вона лише посередник на перемовинах, а не агресор, який розпочав війну).

А також особливий статус для нині окупованих територій і решта дражливих для нас політичних пунктів мінських угод. Якщо не вдасться цього досягти, то за російського “миротворчого” сценарію кордон просто пересунеться до лінії зіткнення на Донбасі, конфлікт заморозиться – і матимемо нове Придністров’я.

Цікаво, що німецький міністр закордонних справ Зігмар Габріель вже дуже позитивно оцінив російську ініціативу. А це в черговий раз свідчить про те, що європейські посередники не надто звертають увагу на те, як вирішувати проблему хоча неоголошеної, але війни. Їм важливо просто закрити питання і оголосити про досягнення своєї дипломатії.

Інше питання – позиція США, які, як і Росія, мають право вето в Радбезі ООН, а отже легко можуть “зарубати” будь-який проект резолюції. Офіційних коментарів американських високопосадовців на заяви Путіна станом на день 6 вересня ще не було (вони могли з’явитися вже на момент виходу цього числа “Львівської Пошти). І тут цікаво, що Путін у Китаї говорив не лише про миротворців на Донбасі, він фактично шантажував не тільки Україну, але й США через імовірне рішення щодо постачання нашій державі американської летальної оборонної зброї. Зокрема, господар Кремля заявив, що “республіки” з Донбасу можуть спрямувати зброю до “інших зон конфлікту”.

“Посилаючись на якісь неіснуючі самостійні збройні сили на Донбасі, а по суті росіян, він мав на увазі не Одесу і Харків, а зони по всьому світу. Наприклад, той же Афганістан, куди Росія вже щосили постачає зброю, поки офіційно не визнаючи руху “Талібан”, з яким борються американці. Якщо серйозно сприймати заяви про миротворців, не видається правдоподібним те, що Путін хоче посилити ситуацію на Донбасі. Хоча російський президент може грати на різних шахових дошках. Зокрема, піти на певну ескалацію конфлікту. Та не для того, щоб дійти до Києва чи Маріуполя, а щоб натиснути на Захід, полякати його трошки, щоби схилити до більш сприятливих для себе умов врегулювання – до того ж заморожування на користь Росії. Такі ігри виключати не можна, вони дуже ймовірні, особливо в світлі маневрів “Захід-2017”. Але останнім часом ставлення західних країн, особливо США, до конфлікту в Україні та до Росії в цілому різко змінилося, і на таку ескалацію буде дана жорстка відповідь. Зокрема, постачання американської летальної оборонної зброї буде здійснене просто негайно”, – зазначає в колонці на сайті Нового времени російський політолог Андрій Піонтковський. І не вірить у те, що США чи інші західні держави в Радбезі ООН можуть проголосувати за російську резолюцію щодо миротворців на Донбасі.

Тут треба зауважити, що й летальне озброєння для України від США також поки не стало реальністю. Ми й далі чекаємо… І цікаво, як вплинуть на господаря Білого дому Дональда Трампа (від якого й залежить остаточне рішення) останні заяви Путіна.

Повертаючись до теми миротворців на Донбасі, повторимо: шансів на ухвалення відповідного рішення через Радбез ООН практично немає. Від якої б сторони не надходила ініціатива, Росія чи США (Британія чи Франція) залежно від ситуації можуть скористатись правом вето. Є й інший, обхідний варіант – через Генасамблею ООН, але він також дуже важкий. Військовий експерт Микола Сунгуровський уже зазначав, що потрібна підтримка 140 країн.

Володимир Єльченко уже підтвердив, що Президент Петро Порошенко 20 вересня в Нью-Йорку на сесії Генасамблеї ООН викладе своє бачення миротворчої місії на Донбасі. І що також буде засідання Радбезу ООН, присвячене миротворчості. Але всі ці розмови можуть традиційно завершитися нічим.

Зазначимо, що Путін на Генасамблею ООН не полетить, але свій хід на випередження він уже зробив. Російська пропаганда тепер зосередиться на тому, що, мовляв, вони хочуть миротворців, а Україна відмовляється. Ще одним моментом, з яким можна пов’язати псевдомиротворчий інформаційний випад Путіна, є підготовка в Україні законопроекту про реінтеграцію Донбасу. Зауважимо, що представник Президента в парламенті Ірина Луценко вже заявляла про готовність документа на 99,9%, що його узгоджували із західними партнерами і що в законопроекті є пункт про те, що Росія – агресор. Але законопроект ще не оприлюднювали. І Ірина Луценко, і заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юрій Гримчак останніми днями в ЗМІ розповідали про те, що після виступу Президента Порошенка на Генасамблеї ООН в законопроект також можуть включити пункт про міжнародних миротворців на Донбасі.

От тільки питання – навіщо? “У мене є великі застереження щодо того, чи вдасться узагалі реалізувати використання миротворчих сил. Якщо це питання під трьома великими знаками питання, а на сьогодні це так, то чи варто в тіло закону відразу закладати невизначені формулювання, побажання?” – про це цього тижня (ще до заяв Путіна) говорив у ефірі “5 каналу” інший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука.

В нашій ситуації важливо звернути увагу й на те, що позиція щодо миротворців була фактично програшною із самого початку. Зазвичай “блакитні шоломи” скеровують у зони громадянських війн, що тривають між різними етнічними групами всередині країни. А саме на визнанні конфлікту на Донбасі як громадянського, наполягає Кремль.