Сам Президент ще станом на 28 липня ситуацію із Саакашвілі не коментував, що виглядало дуже дивно. Адже саме Порошенко запрошував Саакашвілі в Україну, призначав на посаду голови ООДА і заявляв про повну довіру. Тож навіть після усіх сварок треба пояснювати такий крок, як позбавлення громадянства.

Незважаючи на тривале мовчання Порошенка (на момент виходу нашого номера Президент вже міг зробити якусь заяву. – “Львівська Пошта”), формальна причина позбавлення Саакашвілі українського громадянства була відома. Мовляв, Саакашвілі при заповненні анкети на отримання громадянства не вказав інформації про те, що в Грузії проти нього порушені кримінальні справи. Йдеться про п. 2 ст. 19 Закону України “Про громадянство” (набуття  особою  громадянства України внаслідок  обману,  свідомого  подання  неправдивих відомостей або фальшивих документів). Але на це наша влада закрила очі трохи більше двох років тому. Бо неможливо повірити, що в травні 2015-го не було відомо про грузинські кримінальні справи проти Саакашвілі.

Нагадаємо, що Михеїл Саакашвілі після Революції троянд був президентом Грузії впродовж двох каденцій поспіль – загалом від січня 2004-го до листопада 2013-го. Після цього політик якийсь час жив у США. На його батьківщині нова грузинська влада у 2014-ому порушила проти Саакашвілі кілька кримінальних справ. Зокрема, звинувачення стосувалися перевищення повноважень при розгоні опозиційного мітингу в листопаді 2007-го (зрештою, було навіть рішення Тбіліського міського суду про заочний арешт), також Саакашвілі інкримінують розтрату бюджетних коштів. Домогтися оголошення Саакашвілі в міжнародний розшук нинішній грузинській владі не вдалося.

У лютому 2015-го на запрошення Порошенка Саакашвілі став головою створеної українським Президентом Дорадчої міжнародної ради реформ. 29 травня того року Саакашвілі отримав від Порошенка українське громадянство. А вже 30 травня був призначений головою Одеської облдержадміністрації. У грудні 2015-го його позбавили громадянства Грузії.

Грузинська прокуратура зверталася до України щодо екстрадиції Саакашвілі. Генеральна прокуратура України відмовила грузинським колегам, про це ще на початку квітня 2015-го повідомляла прес-служба ГПУ. І причиною відмови було те, що запит від грузинської сторони про видачу Саакашвілі “зроблено з метою його переслідування з політичних мотивів”.

Похвалитись значними здобутками за час роботи головою ОДА Саакашвілі не міг. Він зосередився на політичній діяльності. Їздив країною із антикорупційними форумами, критикував і звинувачував у корупції тоді ще прим’єра Яценюка з його соратниками. Порошенка і його оточення Саакашвілі довгий час не “чіпав”. І як уже зазначалося, в листопаді 2017-го пішов із посади голови Одеської ОДА. Відтоді критика від нового опозиціонера Саакашвілі на адресу української влади ставала ще жорсткішою, часто скочувалася до особистих образ Порошенка.

Але в будівництві власної партії в Україні Саакашвілі просунувся недалеко. Залишались у нього харизма, величезні амбіції, критика всіх і вся.

І от у липні 2017-го раптом усі згадують, що в нас є закон “Про громадянство”. До речі, після того, як Президент Порошенко минулого тижня їздив з робочим візитом до Грузії. Там він на запитання журналістів спершу взагалі заявляв, що Грузія не зверталася до України щодо екстрадиції Саакашвілі, але пізніше розповідав, що перевірив інформацію – і Україна відповіла відмовою. В прокуратурі Грузії зрештою заявили, що вони зверталися до українських колег двічі і два рази отримали відмову.

Вся ця історія насправді заплутана, адже першими про те, що Саакашвілі зараз втратив громадянство, повідомили нардепи від Радикальної партії. І саме “радикал” Андрій Лозовий (який нещодавно ледь не позбувся недоторканності, але парламент його врятував) звертався до ГПУ щодо Саакашвілі. Мовляв, не для того, щоб позбавити громадянства, а для того, щоб тільки дізнатися, чи отримували наші прокурори від грузинських запити на екстрадицію. Та після цього ГПУ звернулася до ДМС, і так начебто й запустився механізм позбавлення Саакашвілі українського громадянства.

Якщо зараз сприймати підписання Порошенком указу про позбавлення Саакашвілі громадянства вже як доконаний факт, то екс-президент Грузії стає апатридом, тобто особою без громадянства. Відбулось це тоді, коли Саакашвілі перебував у США. Туди, зі слів його речниці  Зоі Рейнер, він полетів відвідати родину. І найцікавіше розпочнеться з того моменту, коли Саакашвілі захоче повернутися в Україну. Зараз серед експертів і політиків багато різних думок щодо того, чи зможе Саакашвілі вилетіти зі США з анульованим українським паспортом (якщо це дійсно так), чи проситиме на Заході політичного притулку, чи буде його затримання в Україні й екстрадиція до Грузії.

Сам Саакашвілі у відеозверненні на своїй сторінці у Facebook в ніч на 27 липня за київським часом заявив, що він більше українець, аніж більшість теперішніх депутатів. Також заявив, що 13 років живе в Україні і був тут учасником трьох революцій – Революції на граніті та двох Майданів і що не збирається ніде отримувати статус біженця й продовжуватиме боротьбу в Україні.

“Порошенко їздив до Грузії не налагоджувати зв’язки між країнами, він поїхав туди задля чергового “договірняка”, цього разу двох олігархічних режимів: українського Порошенка і найбільшого приватного акціонера “Газпрому” – проросійського Іванішвілі. Вони придумали, що начебто надали ГПУ нові докази в моїй справі – це чергова брехня і “наперстки”, відтоді як мені надали громадянство, жодної нової справи проти мене в Грузії порушено не було! А ті надумані справи, що порушені, жодна країна поза Грузією ці звинувачення не визнала! Два дні тому президент, на якого колись покладав надію Майдан, змінив склад Комісії з громадянства. 24 липня він ввів до її складу нових людей, щоби повністю маріонеткова комісія була здатна піти на будь-яку забаганку Порошенка”, –  зазначив Саакашвілі в цьому відеозверненні.

Після цього він ще встиг дати інтерв’ю кільком ЗМІ. Зокрема, BBC Саакашвілі заявив, що не має жодних документів інших країн, а тільки “абсолютно законний паспорт України, який незаконно скасував Порошенко”, і що є одним з найпопулярніших опозиційних політиків в Україні. Він не вірить у те, що рейтинг його партії “Рух нових сил” нині менше 2%, як про це свідчать останні соціологічні опитування. Також Саакашвілі ще раз підтвердив твердий намір повернутися в Україну, але натякнув на осінь. “Я повернуся в Україну, тому що буде мобілізація людей. Ми й так збиралися мобілізувати людей на осінь, і коли буде мобілізація людей, я цим займаюся щодня.  Думаю, звичайно, якісь перепони мені це створить, що я на відстані, але є багато технічних засобів зв’язку… В міру розростання боротьби і за першої нагоди, а така нагода буде доволі швидко, я, звичайно, приїду і буду її активною частиною в Україні”, – зазначив Саакашвілі.

27 липня в центрі Києва на акцію в підтримку Саакашвілі вийшло лише кілька сотень його прихильників. Адвокат Павло Богомазов розповідав, що Саакашвілі оскаржуватиме указ Президента у Вищому адміністративному суді. Та для цього потрібна копія цього указу. Після сутичок з правоохоронцями ініціативній групі мітингарів таки вдалося потрапити до Адміністрації Президента, але повідомлялося, що ніяких документів вони не отримали.

Саакашвілі в Україні постійно закликав до позачергових парламентських виборів. Але тут треба розуміти, що навіть з українським паспортом претендувати на мандат українського нардепа він не міг до 2018-го (чергові вибори мають відбутись у 2019-ому), балотуватись в українські президенти – до 2023-го (чергові вибори також у 2019-ому).

Якщо говорити про якусь конкуренцію президентській силі на парламентських виборах (чергових чи позачергових), то, відповідно до червневого опитування, проведеного фондом “Демократичні ініціативи” спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, рейтинг партії “Рух нових сил” становить 1,4% (і 1,8% від тих, що пішли б у червні голосувати на гіпотетичних виборах). При цьому теоретична похибка вибірки – 2,3%. Підтримка БПП –  відповідно 6,9% (від усіх респондентів) і 9,3% (від тих, що вже мають намір йти голосувати). Згідно з результатами цього опитування, наразі лідирує “Батьківщина” – відповідно 7,7% і 11,2%. Третє місце поділяють партії “Громадянська позиція” (5,9% і 8,3% відповідно) та “Опозиційний блок” (5,7% і 8,4%).  П’ятивідсотковий бар’єр також долають партія “За життя” (7,7% серед тих, що висловили намір проголосувати), Радикальна партія Олега Ляшка (7,3%) і Об’єднання “Самопоміч” (5,8%).

Тож Саакашвілі та його партію зараз важко назвати головними опозиціонерами чи конкурентами президентській політсилі. Тепер, вочевидь, рейтинги “Руху нових сил” можуть піти вгору. Окрім того, і “Самопоміч”, і “Батьківщина”, і інші партії намагаються також скористатися ситуацією, виступаючи на підтримку Саакашвілі, а головне звинувачуючи Порошенка в диктатурі, вибірковому використанні закону, політичному переслідуванні опонентів. Тобто конкуренти Порошенка отримали додаткові козирі для критики нинішнього Президента.

Загалом зараз у інформпросторі багато конспірологічних теорій щодо того, якою була мета Порошенка. Від просто особистої помсти за образи Саакашвілі чи впливу на це рішення представників “Народного фронту”, які давно ненавидять Саакашвілі, до того, що можливе зростання рейтингів “Руху нових сил” дещо зменшить електорат “Батьківщини” і “Самопомочі”. Але тоді виникає питання: хіба це збільшить рейтинг БПП?

Не тільки опозиційні політики, а й багато експертів та ЗМІ зараз засуджують дії нашого гаранта. Незалежно від того, як можна ставитися до Саакашвілі, Порошенко справді довів, що сам керується правилом “друзям – все, ворогам – закон”.

Щодо екс-президента Грузії також багато питань. Саакашвілі вже тривалий час повторює, що Порошенко – олігарх, згадує йому різні старі гріхи і звинувачує в усіх нинішніх українських бідах. Але хіба Саакашвілі не знав добре Порошенка, коли приймав запрошення працювати в Україні?

У своїй боротьбі за себе, вже на тлі нинішнього скандалу, Саакашвілі в інтерв’ю каналу CNN вирішив прокоментувати нещодавню заяву президента США про втручання України в американські президентські вибори: “Президент Трамп, наприклад, сказав щось про Україну. Ми в Україні цінуємо підтримку народу України з боку США. Ми воюємо з росіянами. Світ має віддати українцям належне за їхній героїчний спротив, але, з іншого боку, президент Трамп мав рацію. Мають місце брудні ігри, розпочаті деякими українськими олігархічними колами”.