Шоста сесія Верховної Ради восьмого скликання вже позаду. Наступного разу парламентарі зберуться в сесійному залі під куполом (якщо раптом не вирішать ще до кінця літа провести позачергову сесію, а в це мало віриться – “Пошта”) аж 5 вересня. А цього тижня вони б мали ще попрацювати з виборцями. Зауважимо, що саме під час цієї шостої сесії нинішній парламент перетнув “екватор” своєї каденції.

“Всього за час роботи цієї сесії було проведено 65 пленарних засідань. За цей час ухвалено 125 законів в цілому, з них – 25 ратифікацій. Було ухвалено 38 законів у першому та повторному читаннях, ухвалено 186 постанов та інших актів… Прийнято за основу три кодекси та базові законопроекти з питань медичної і пенсійної реформи… Саме впродовж цієї сесії ВРУ ухвалила історичну постанову для формування зовнішньополітичного курсу нашої держави, якою закріпила пріоритетність членства України в НАТО. Ми ухвалили низку законів, важливих для гуманітарної сфери, і дуже важливих законів для національної безпеки і оборони, для підвищення соціального статусу українських бійців. На цій сесій ВРУ встановила обов’язкові щотижневі квоти телепередач і фільмів українською мовою на телебаченні: 75% державної мови на загальнодержавних і регіональних телеканалах, 60% – на місцевих, а також 75% державної мови для програм новин на телебаченні. Було ухвалено закон про державну підтримку кінематографії в Україні. Впродовж цієї сесії ми заборонили символ сепаратизму в Україні – бандитську георгіївську стрічку. Саме на цій сесії парламент ратифікував Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою. На цій сесії, особисто для мене, було великою честю підписати зі Спікером Палати представників Конгресу США Полом Райяном Меморандум “Про співпрацю між Верховною Радою України і Конгресом США”, – з такими словами спікер Андрій Парубій 14 липня закривав шосту сесію.

Водночас він визнав, що парламент “не відповів на всі виклики”, нагадав про непрості часи, російську агресію, внутрішньополітичні протистояння та закликав усіх депутатів бути відповідальнішими.

Звичайно, можна хвалитись тим, що парламент у першому читанні підтримав по одному законопроекту щодо медичної та пенсійної реформ. Але це ще навіть не старт змін, а ілюзія важливої роботи. Депутати взялись за реформи, але конкретика буде не раніше осені. При цьому українська влада пообіцяла західним фінансовим донорам вже ухвалити законопроекти щодо ключових реформ. А скільки обіцянок політики дали українцям?..

Ще невідомо скільки правок внесуть депутати у законопроект щодо підвищення пенсій (фактично головний, який ухвалили в першому читанні) і що буде з іншими документами, які стосуються пенсійної реформи (загалом уряд подав чотири законопроекти). До прикладу, щодо медичної реформи, то нардепи провалили документ, який передбачав зміни до держбюджету для цієї реформи. Здавалося б логічно, спочатку треба знати, скільки точно коштів буде необхідно.

А от законопроект про державні фінансові гарантії надання медичних послуг нардепи хоч не з першої спроби, але підтримали у першому читанні. Та після цього депутати подали понад 800 правок до цього документа, і, комітет ВРУ з питань охорони здоров’я в останній пленарний тиждень шостої сесії схвалив документ до другого читання із майже 400 правками.

От тільки голова профільного комітету Ольга Богомолець не підписала висновку. В.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун заявляла про те, що Богомолець цілеспрямовано блокувала медичну реформу і водночас наголосила на тому, що більшість із правок нівелюють саму суть медичної реформи. Ця епопея продовжиться вже восени.

Щодо анонсованої земельної реформи також багато нюансів. У парламенті зареєстровані кілька депутатських законопроектів, а тим часом в уряді напрацьовували свої пропозиції. Обіцянок багато, але через сперечки щодо відміни/продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ця реформа має менше шансів на реалізацію, аніж медична чи пенсійна. Голосів на відкриття ринку земель в парламенті ще немає. Та й в інформпросторі з’являються різні повідомлення з різних джерел: то Міжнародний валютний фонд відтерміновує наступний транш кредиту Україні саме через затримку земельної реформи з продажем сільськогосподарських земель, то міжнародні кредитори не наполягатимуть на таких змінах.

Також не дочекались ми поки й реформи освіти. В останній день шостої сесії нардепи так і не розглянули відповідний закон від профільного міністерства. Тут треба зазначити, що й Кабмін щодо цього питання дуже дивно поводився. То урядовці заявляли про пріоритетність освітньої реформи, то прем’єр Гройсман пояснював, що на це поки немає грошей.

Коли говоримо про “хвости” парламенту, то треба розуміти, що відповідальність за це несе не виключно парламент, а ще й уряд, і Президент. До прикладу, вже давно потрібно було оновити персональний склад Центральної виборчої комісії, бо повноваження більшості членів ЦВК завершились ще у червні 2014-го! Тільки минулого року Президент Петро Порошенко вніс подання кандидатур до ЦВК (після розгляду пропозицій від фракцій), але при цьому цей список був неповним і в ньому не враховувались пропозиції від усіх парламентських сил. До того ж, деякі запропоновані кандидати до ЦВК вже пройшли конкурси і займають інші посади в органах держвлади. Вже цього року начебто фракції подали Президенту нові списки кандидатів, але питання знову зависло. Щось схоже відбувається і з призначенням нового голови Національного банку України. Порошенко ніяк не може узгодити кандидата на цю посаду, щоб парламент міг його затвердити.

фото: rada.gov.ua1

Загалом тут замкнуте коло: Президент не може знайти кандидатів, які мали б підтримку у парламенті, у ВРУ немає голосів за тих, кого хотів би бачити на посадах Президент. Ніхто не думає про професіоналізм, потрібні тільки “договірняки”.

Парламентська коаліція на двох у складі фракцій БПП та “Народного фронту” існує тільки на папері. Бо, якщо навіть взяті останні дані із сайту ВРУ (після виключення із фракції БПП Борислава Розенблата і виходу Олега Петренка) ця коаліція налічує (із врахуванням спікера Андрія Парубія і першого віце-спікера Ірини Геращенко) лише 221 депутата за мінімально необхідної кількості – 226.

Як зазначають у Комітеті виборців України (КВУ) в звіті за підсумками роботи парламенту впродовж шостої сесії, де-факто найбільше рішень ухвалюють п’ять фракцій старої коаліції (БПП, “Народний фронт”, Радикальна партія, “Самопоміч” і в меншій мірі “Батьківщина”). Але тут також треба зазначити, що коли немає підтримки старих партнерів, то БПП і “Народний фронт” допомагають голосами депгрупи екс-регіоналів.

Загалом ми згадали не всі законотворчі “хвости” та не всі проблеми цього парламенту. Та на ще одній, можливо не надто помітній для загалу, але від того не менш важливій, треба зосередитись окремо. Незважаючи на відсутність впродовж шостої сесії прогресу щодо ключових реформ, парламент загалом продовжує продукувати величезну кількість законодавчого спаму.

Нардепи реєструють законопроекти, більшість з яких ніколи не стане законами. Як повідомляють у КВУ, парламентарі тільки впродовж цієї сесії (станом на 9 липня) зареєстрували понад 600 законодавчих ініціатив, а загалом з осені 2014-го – понад 5 тисяч проектів законів і понад 4 тисячі проектів постанов.

“Парламент цього скликання побив абсурдний рекорд по реєстрації законопроектів. Депутати надмірно захопилися законотворчістю, однак реєстрація великої кількості законопроектів не сприяє механізму роботи парламенту. Вона ускладнює роботу парламентських комітетів. Кількість законопроектів і парламентських постанов нереальна для того, щоб їх можна було розглянути у сесійній залі, навіть якщо парламент буде працювати цілодобово і в щоденному режимі”, – зазначає голова КВУ Олексій Кошель, повідомляє УНІАН.

Спікер Андрій Парубій вже неодноразово обіцяв парламентську реформу (зміну регламенту, оптимізацію пленарних тижнів і роботи комітетів, зміни умов для реєстрації законопреоктів) були відповідні рекомендації від місії на чолі із екс-президентом Європарламенту Петом Коксом, експерти говорили про можливість обмеження законодавчої ініціативи для нардепів (до прикладу, заборону на реєстрацію законопроектів тільки одним депутатам). Але ні на минулій сесії, ні на цій до реформування роботи самого парламенту так і не дійшло.

А ще в парламентарів вже традиційні проблеми із дисципліною. “Тільки 45 народних депутатів відвідали всі 100% засідань ВРУ впродовж шостої сесії. Ще 153 депутати були присутні на 90-99% засідань. Ще 111 депутатів відвідали 75-89% засідань, 64 депутати – 50-74%, 49 депутатів – 0-49%. Таким чином, півсотні депутатів пропустили половину засідань ВРУ впродовж лютого-липня 2017.  Результати дослідження показують, що реальними парламентаріями можна назвати від 30 до 50% народних депутатів. Для інших – приміщення на Грушевського, 5 виконує роль або місця політичної тусовки, або своєрідного бізнес-клубу”, – також наголошував Олексій Кошель.

Також шоста сесія ВРУ запам’яталась спробою Ген­прокурора Юрія Луценка одним махом зняти недоторканість із шести нардепів. Але це не дуже вдалось і “Пошта” про це писала. Рада “відмазала” “фронтовика” Євгена Дейдея (якому прокуратура інкримінує незаконне збагачення) і “радикала” Андрія Лозового (якого підозрюють у несплаті податків). Дала дозвіл на притягнення до відповідальності представника депгрупи “Воля народу” Олеся Довгого (якому інкримінується зловживання службовим становищем ще на посаді секретаря Київської міськради і “просування” рішень про незаконне відчуження столичної землі), а також “фронтовика” Максима Полякова і вже колишнього представника БПП Борислава Розенблата (обидва фігурують у так званій “бурштиновій справі”, їм інкримінують вимагання хабарів для просування на законодавчому рівні спрощення умов видобутку і торгівлі “сонячним каменем” в Україні). Подання на дозвіл на затримання та арешт Полякова та Розенблата парламент відхилив.

Цього тижня, 18 липня, суд уже задовольнив вимогу обвинувачення і зобов’язав Розенблата внести заставу у розмірі 7 млн грн, а також  носити електронний браслет, прибувати за першою вимогою прокурора чи суду, здати усі закордонні паспорти, утриматися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальній справі та свідками. От тільки з огляду на голосування парламенту нардеп може всього цього не робити, а правоохоронці все рівно не зможуть його затримати. Це визнає і прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володимир Кривенко.

Нарешті, останнім із подань на шістьох нардепів було подання на представника “Опоблоку” Михайла Добкіна. І його парламент “здав”. Дозволив і до кримінальної відповідальності притягувати, і затримувати, і арештовувати. Добкіну інкримінують зловживання службовим становищем. Загалом йдеться про те, що коли він ще був міським головою Харкова, то сприяв незаконному відчуженню земель. Суд вже виніс рішення про арешт Добкіна на два місяці з альтернативою застави у 50 мільйонів гривень. І заставу за нього швиденько внесли його однопартійці: 30 мільйонів – нардеп Вадим Новинський (який сам вже “частково доторканний”, але ГПУ не поспішає у просуванні так званної “церковної справи”) та 20 мільйонів – співголова “Опозиційного блоку”, екс-віце-прем’єр (часів Януковича) Борис Колесніков.

Тепер слідкуватимемо, як надалі просуватиметься справа Добкіна, а також справи інших нардепів. Восени Генпрокурор обіцяє нові подання на нардепів щодо позбавлення недоторканності, а також ще раз внести ті подання, які парламент не підтримав. Політична осінь обіцяє бути гарячою…