Цього тижня у Києві відбувся 19-ий саміт Україна-ЄС. І зараз – насправді один із найкращих періодів взаємовідносин нашої держави з об’єднаним європейським співтовариством. Вже більше місяця українці мають можливість користатись перевагами безвізового режиму, нарешті всередині ЄС завершена епопея із ратифікацією Угоди про асоціацію з Україною. Президент Петро Порошенко назвав саміт цього року “історичним та глибоко символічним”.

“19-ий саміт Україна – Європейський Союз, уже увійшов і увійде в історію як Саміт “безвізу” та асоціації… Цей саміт відкриває нову сторінку спільної істо­рії успіху. Розраховую, що наша зустріч дасть чіткий сигнал і українському народу, і громадянам ЄС, і всьому світові про нашу єдність та солідарність, спільну віру в силу наших цінностей”, – зазначив український гарант 13 липня у своїй промові.

Але почав він з іншого: “Україна чітко задекларувала свої європейські прагнення і європейський вибір. І ми нікому це не віддамо. І ніхто не має права у нас це забрати”.

Річ у тім, що наперед було відомо, що саміт обійдеться без схвалення спільної підсумкової декларації. Як повідомляли “Німецька хвиля” та “Європейська правда”, каменем спотикання стала згадка у підсумковій декларації саме наших “європейських прагнень”.

“Європейський Союз визнає європейські прагнення України і вітає її європейський вибір, у тому числі її зобов’язання розбудовувати розвинуту й сталу демократію та ринкову економіку”, – вказано у преамбулі вже ратифікованої Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Й українська сторона наполягала на включенні цієї цитати до підсумкової заяви саміту, але проти цього був посол Нідерландів. Категоричну позицію країни тюльпанів також підтримали Німеччина й Франція, які, до речі, вважаються нашими союзниками. Загалом абсурдність ситуації полягає в тому, що зараз і не йдеться про ймовірність членства України в ЄС, “європейські прагнення” – це фраза, яка ні до чого не зобов’язує ЄС і не є ніякою гарантією для України. Знову ж таки: вже є Угода про асоціацію, яка вже діяла на тимчасовій основі, а з 1 вересня запрацює у повноцінному режимі. І тут нагадаємо, що саме Нідерланди стали останньою країною ЄС, яка ратифікувала цю Угоду. Точніше, після минулорічного надуманого консультативного нідерландського референдуму (де простежувався російський вплив і про це писали західні ЗМІ у своїх розслідуваннях) тамтешньому парламенту довелось ратифіковувати Угоду повторно. Але перед цим, у грудні 2016-го, нідерландський уряд домігся того, що всередині Євросоюзу було підписано своєрідний додаток до Угоди, який оформили у вигляді рішення голів держав та урядів країн ЄС. Додаток ніяк не змінив умов для асоціації, але в ньому окремо зазначається, що Угода не пов’язана з членством України в ЄС; не передбачає права на працевлаштування та проживання в ЄС; не містить положень про спільну оборону України та ЄС; не надає Україні доступу до структурних фондів ЄС; одним із найважливіших елементів співпраці з Україною є боротьба з корупцією. Тобто Угода не змінювалась, згадки про ймовірність нашого вступу до ЄС в ній і так не було, але в додатку немає і застереження, що Україна ніколи не стане членом ЄС. Українській стороні навіть не довелось підписувати цей додаток. Так нідерландський уряд “задобрював” своїх виборців, і партія тамтешнього прем’єра Марка Рютте навесні цього року перемогла на парламентських виборах. А зараз, як пише “Європейська правда” із посиланням на джерела в Києві та Брюсселі, Нідерланди наполягали на тому, щоб у підсумкову декларацію саміту Україна-ЄС включили саме тези грудневого додатку до Угоди про асоціацію. Зрештою, обійшлось взагалі без підсумкового документа.

Відомо, що Порошенко обговорював цю ситуацію ввечері 12 липня із президентом Європейської ради Дональдом Туском та президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером. І зрештою, наступного дня на їхній спільній прес-конференції Туск виступив із “особистою думкою”.

“Я лише повторю те, що я сказав про найбільш важливу частину найбільш важливого документа. Маю на увазі Угоду про асоціацію. Це не слоган. Після рішення про візову лібералізацію, після ратифікації Угоди про асоціацію та поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі, це є новою реальністю. І я повторю цю цитату: Європейський Союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір. І якщо ви знаєте, це також наша особиста приватна думка, Жан-Клода Юнкера і моя. І це не є збігом, що двоє президентів європейських інституцій мають однакову позицію щодо кожної деталі, коли йдеться про Україну”, – заявив президент Європейської ради.

Звичайно, це не підписаний підсумковий документ, тому осад залишився.

“19-ий саміт Україна-ЄС обіцяв стати одним із найуспішніших, а виявився одним із найсумніших… ЄС продемонстрував, що еволюціонує у дедалі більш закриту структуру, яка не дозволяє собі стратегічного мислення, натомість воліє мислити короткими термінами – від реформи до реформи, від траншу (якщо такий буде надано Україні восени) до траншу. На жаль, песимістично виглядає компромісний підхід ЄС до створення антикорупційної палати замість окремого антикорупційного суду. Таким чином компрометується сама ідея незалежного суду, яку ЄС обстоював раніше. Можливо, такий підхід пов’язаний із загальною переорієнтацією зовнішньої політики Європейського Союзу з політики демократизації до політики підтримки “стійкості” (resilience) – чогось середнього між впровадженням хорошого урядування і підтримкою стабільності. Вірогідно, що за відсутності перспективи членства як “пряника” в обмін на реформи – а Європейський Союз боїться навіть вимовити таку перспективу вголос, як показав нещодавній виступ голови Представництва ЄС в Україні Х’юґа Мінгареллі на конференції Інституту світової політики – підтримка реформ в Україні з боку ЄС також ризикує стати “гібридною” – напівпідтримкою-напівсимуляцією”, – зазначає заступник директора Інституту світової політики Катерина Зарембо, повідомляє сайт газети “День”.

Щодо поступок у питанні антикорупційного суду, то про це заявив Жан-Клод Юнкер. “Досі ми вимагали від України створення антикорупційного суду. Ми повідомили Президенту Порошенку проміжний варіант вирішення проблеми... Ми погоджуємося на створення антикорупційної палати в рамках Верховного Суду. Ми навіть не наполягаємо на створенні окремого антикорупційного суду”, – заявив президент Європейської комісії.

Це не поступка Україні, це поступка тільки нашій владі, яка всіляко демонструвала своє небажання створювати спеціалізований суд, який би розглядав тільки справи корупціонерів. Не зважаючи на всі попередні вимоги з боку ЄС, на зобов’язання перед МВФ, на вимоги українського суспільства. Владу влаштовує той цирк, який від часу до часу трапляється у наших нинішніх судах, коли доходить до корупційних справ. А вже створеним новим антикорупційним правоохоронним органам (таким як НАБУ і САП) залишається далі бідкатись, що суди в нас якісь не такі…

До речі, в Національному антикорупційному бюро вже відреагували на заяву Юнкера. “Це є наслідком цілеспрямованої дезінформації щодо європейських партнерів України. Однієї антикорупційної палати в межах існуючого суду, приміром, Верховного, буде недостатньо, адже одна палата не може поєднувати в собі усі три інстанції. Якщо ж іти шляхом створення аналогічних антикорупційних палат у нереформованих судах першої та апеляційної інстанцій, сам сенс створення Антикорупційного суду буде повністю знівельований… Створення антикорупційних палат не лише не вирішить проблему відсутності вироків щодо топ-корупціонерів, але й поглибить її. За наявними даними, наразі у судах першої інстанції бракує більш як 2500 суддів. Якщо суди першої інстанції на сьогодні не в змозі забезпечити формування колегії з трьох слідчих суддів для розгляду справ, переданих НАБУ, незрозуміло, яким чином вони зможуть сформувати окремі антикорупційні палати”, –  зазначено у заяві НАБУ.

Найцікавіше, що депутат Європарламенту Ребека Гармс також вже заявила, що була дуже здивована заявою Юнкера. На своїй сторінці у Twitter вона зазначила, що не знає “хорошої альтернативи” антикорупційним судам в Україні.

Отож, щодо наших “євро­пейських прагнень”, то ніхто нам насправді не може заборонити міряти про ЄС. І українці зробили свій вибір, за який платили навіть життям. Але коли про це говорять наші політики і чиновники, і водночас просять від ЄС права на поступки у найважливішій боротьбі – боротьбі з корупцією, – то розуміємо, що об’єднана Європа має всі підстави вказувати на ще “закриті двері”. Загалом, і “безвіз”, і Угода про асоціацію – це великі аванси для нинішньої України.

Насамкінець можна згадати ще одні слова президента Європейської ради Дональда Туска: “Зовнішньому ворогу вас не здолати. Ви занадто сильні. Але ви можете зазнати поразки від самих себе внаслідок внутрішньої боротьби. Саме тому ви маєте зберігати єдність та уникати внутрішніх конфліктів. Якщо ви й надалі будете такими рішучими, хоробрими та послідовними, якими були на Майдані, якими ви є під час боротьби за цілісність держави, якщо ви зможете витримати тягар реформ та не здатися, ви втілите свої мрії та досягнете своїх цілей”.