Цього тижня продовжилась епопея із намаганням Генпрокурора Юрія Луценка зняти недоторканність із шістьох парламентарів. Йдеться про Євгена Дейдея (фракція “Народний фронт”), Олеся Довгого (“Воля народу”), Андрія Лозового (Радикальна партія), Максима Полякова (“Народний фронт”), Борислава Розенблата (Блок Петра Порошенка), Михайла Добкіна (“Опозиційний блок”).  Одним махом не вдалось, і загалом вдалось мало що.

Несподівано наші парламентарі вирішили розглянути подання на п’ятьох своїх колег у вівторок, 11 липня (окрім подання на Добкіна, щодо якого на той момент ще не було висновку регламентного комітету ВРУ), хоч начебто усі ці питання планувалось винести на голосування у сесійний зал сьогодні, 13 липня. Тож у вівторок нардепи терміново викликали під купол Ради Генпрокурора Луценка та головного антикорупційного прокурора Холодницького. І як раніше в комітеті, вже в сесійному залі відбувся фарс. У підсумку одразу “відмазали” Дейдея, якому прокуратура інкримінує незаконне збагачення, далі також не підтримали зняття недоторканності Лозового, якого підозрюють у несплаті податків. Між цими двома голосуваннями був дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності Довгого через зловживання службовим становищем ще на посаді секретаря Київської міськради і “просування” про незаконне відчуження столичної землі. Коли прийшов час голосувати за подання на Полякова, а після – і на Розенблата, які фігурують у так званій “бурштиновій справі” (ще на комітеті Луценко показав цілий фільм про вимагання хабарів для просування на законодавчому рівні спрощення умов видобутку і торгівлі “сонячним каменем” в Україні), то нардепи дозволили притягувати їх обох до кримінальної відповідальності. Але щодо них також було ще по два подання на дозвіл на затримання та арешт, і ці подання колеги Полякова та Розенблата не підтримали.

Навіть немає великого сенсу аналізувати голосування по фракціях. От коаліційні БПП та “Народний фронт” обіцяли підтримати всі подання, але весь час не додавали по кілька десятків голосів. У БПП виключили Розенблата із фракції (начебто за власним бажанням), запланували виключити із партії, навіть в більшості своїй дали голоси за дозвіл на притягнення його до кримінальної відповідальності, але в найвідповідальніший момент захистили від можливого затримання та арешту.

Дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності – це лише дозвіл на те, щоб прокурори вручили нардепові підозру та продовжили слідчі дії. Тобто це лише часткове зняття недоторканності. Навіть якщо дійде до суду, то без рішення парламенту щодо нардепів не можна буде обрати адекватний запобіжний захід. Учора, у ЗМІ з’явились повідомлення про те, що підозри Полякову та Розенблату вже були на погодженні у Генпрокурора. І що далі? Антикорупційний прокурор Холодницький розповідав, що ймовірно держобвинувачення у суді клопотатиме про обрання Полякову і Розенблату запобіжного заходу не пов’язаного з арештом, як-от особисте зобов’язання чи поруки. Тобто шляхи для ймовірної втечі нардепів з України, якщо насправді “запахне смаженим”, будуть відкритими. Зараз ніхто не каже, що якийсь конкретний нардеп точно втече, але таку можливість для них колеги по парламенту зберегли.

Вся ця історія із поданнями на нардепів яскраво демонструє кругову поруку, що діє у нашому парламенті. І дуже показово Верховна Рада “зарубала” подання на Дейдея і Лозового. Адже суть обвинувачень проти них у тому, що вони невідомо як збагатились й офіційно задекларовані  статки є неспівмірними із офіційно задекларованими доходами. В принципі, такі звинувачення можуть стосуватись більшості наших народних депутатів. Тому парламент колегіально вирішив не відкривати цю “скриньку Пандори” і одразу замінив собою суд. Бо якщо ті ж Дейдей та Лозовий називають всі звинувачення проти себе надуманими й нічим непідкріпленими, то спокійно могли б довести свою невинуватість у суді (до того ж в нас все ще така судова система яка дозволяє представникам влади не надто перейматись справами проти них) і далі “білими і пухнастими” займатись законотворчою діяльністю. Але ні, вони просто сказали, що прокурори зібрали проти них недостатньо доказів і вже можуть спати спокійно…

Генпрокурор Луценко зараз висловлює своє велике обурення голосуваннями парламенту й обіцяє восени заново подати на розгляд усі провалені подання. А також нові подання ще на низку нардепів. І пафосно заявляє про те, що “ніхто не сховається за депутатським мандатом”. От тільки до Генпрокурора також багато запитань. Для чого робити такі відверто піар-заяви? Хіба до осені щось зміниться у цьому парламенті, зараз не проголосували, а у вересні, раптом, нардепи здадуть своїх?..