Оранжево-чорний символ, яким Росія монополізувала перемогу у Другій світовій війні, а також легалізувала захоплення Криму і сепаратизм на Донбасі, опинився поза законом. Знаково, що Президент заборонив георгіївську стрічку саме того дня, коли Росія відзначала національне свято. “Саме РФ своєю політикою поставила цю стрічку поза законом”, – пояснив Порошенко.

Тепер любителі георгіївської стрічки будуть зобов’язані сплатити штраф – від 850 до 2550 грн, а при повторному порушенні можуть навіть потрапити під арешт.

Історично георгіївська стрічка не була символом перемоги над нацизмом. Такого смислу їй надав Кремль лише у 2005 році. Спочатку це був елемент ордена Св. Георгія. Нагороду заснувала Катерина ІІ і призначала її офіцерам за особливу мужність у бою. Після приходу до влади більшовиків георгіївські нагороди були заборонені, і їх використовували лише білогвардійці, а в часи Другої світової – росіяни-колабораціоністи, які воювали на боці нацистів.

У 1943 році, бажаючи відродити патріотизм, Сталін створив радянську версію цієї нагороди – орден Слави, який також містив оранжево-чорну стрічку. Сьогодні ж ця стрічка –  символ російського імперського націоналізму, ненависті та агресії до України.

Саме з такими стрічками виходили люди на сепаратистські мітинги 2014 року в Криму і на Донбасі. Обвішані “колорадськими” стрічками російські найманці вбивають українців у зоні АТО. Як наголосив у своїй промові Петро Порошенко, георгіївська стрічка – “це не символіка Другої світової, це – символ агресії проти України 2014 – 2017 років”.

Прикметно, що Президент України підписав заборону георгіївської стрічки саме у День Росії. Користувачі соцмереж миттєво відреагували на тонкий “тролінг” і навіть запропонували заснувати “міністерство тролінгу та приниження Росії”, поставивши біля входу бюст Михайла Лермонтова (нагадаємо, під час святкування старту “безвізу” з ЄС Президент процитував вірш російського поета “Прощай, немытая Россия”).

У кожній агресивній акції протесту чи заході на підтримку радянського минулого і Росії, які відбулися останніми роками, фігурують георгіївські стрічки. Кожен епізод із цією стрічкою пов’язаний із вульгарною брехнею, перекручуванням фактів і відвертим насиллям щодо мирних людей. З останніх прикладів – хода “Безсмертний полк” у Запоріжжі, що обернулася на масову бійку, та багато інших.

Підписуючи закон про заборону георгіївської стрічки, спікер Верховної Ради Андрій Парубій підкреслив, що від Майдану і до сьогодні вона стала “символом російської агресії і елементом для дестабілізації в Україні”. Тож її заборона, як і табу на комуністичну символіку, стала логічною відповіддю на дії сусіда-агресора.

Однак не лише георгіївська стрічка набула ворожих для України конотацій після Революції Гідності. Усі пам’ятають, що більшість сепаратистських акцій відбувалися також під червоними прапорами комуністів. І це не дивно, адже в минулому під покровом цих прапорів були знищені мільйони українців.

2014 року в Україні розпочалася хвиля “ленінопаду” – повалення пам’ятників вождю комунізму. За два роки у різних куточках країни повалили або ж демонтували 1320 пам’ятників Леніну. Найбільше – у Дніпропетровській та Хмельницькій областях. Загалом, за даними Українського інституту національної пам’яті, в Україні на початок 2017 року було демонтовано 2389 пам’ятників тоталітарного режиму.

У квітні 2015 року Верховна Рада засудила комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні і заборонила пропаганду їхньої символіки. Як наслідок, Комуністична партія припинила своє існування в Україні. А 25 районів і майже тисяча населених пунктів позбулися своїх радянських назв. Понад 50 тисяч вулиць, провулків та площ також були перейменовані.

Втім, досі трапляються вулиці на честь тоталітарних героїв, і ще залишаються пам’ятники ідолам радянського режиму. Потрібен час і більші зусилля, щоб люди прийняли правду про радянський союз і припинили ідеалізувати минуле. Сьогодні оранжево-чорна стрічка на рукаві і червоний прапор у руках не означають нічого іншого, окрім насилля.