Як би дивно це не звучало, але на 26-ому році нашої новітньої незалежності, на четвертому році неоголошеної війни з Росією, нам далі доводиться боротись за українську мову в Україні. І от після запровадження квот для радіо, після якої-не-якої, але спроби почистити наш інтернет-простір від ресурсів країни-агресора, влада підійшла й до проблем телебачення. Цього тижня, 23 травня, парламент ухвалив закон, який зобов’язує загальнонаціональні та регіональні телеканали транслювати три чверті ефіру державною мовою, для місцевих каналів ця квота встановлюється на рівні 60%. Для новин на всіх каналах – 75%. Канали, які використовують мови корінних народів України (окрім власне українців, кримські татари, кримчаки, караїми, гагаузи) мають забезпечувати 75% мовлення державною мовою та мовами корінних народів, при цьому не менше 30% – українською.

За відповідний закон проголосувало 269 нардепів. Цікаво, що під час розгляду цього документа багато парламентарів хотіли внести до нього свої правки. Зокрема передбачити добові квоти для української мови. Але один із авторів законодавчих змін, голова комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар зазначала, що фракції дійшли до компромісу щодо тижневого квотування, тож саме з такою нормою закон і було ухвалено (зрозуміло, що такий компроміс міг бути із деякими великими медіа групами). Тож 75% новин та фільмів у ефірі телеканалів повинні транслюватись у кожному із проміжків часу між 7.00 та 18.00 годинами, а також у вечірньому ефірі – з 18.00 до 22.00 години, але моніторинг вестиметься за тиждень. Тож ще не виключено, що тижневе квотування використовуватиметься телеканалами для того, щоб українською вести мовлення по буднях, а по вихідних – здебільшого, російською мовою. Також зазначимо, що передача вважатиметься виконаною українською, якщо державною мовою будуть всі репліки ведучих чи дикторів. Виступів гостей, інформаційних та аналітичних передач, це не стосуватиметься ( за умови, що участь того самого гостя в цій передачі носить епізодичний, не періодичний (не регулярний) характер, і він не є диктором (ведучим) передачі). Також допускатиметься використання недержавної мови без дублювання і озвучення при репортажах із місць подій, які не супроводжуватимуться коментарями або іншим текстовим супроводом ведучого.

Квоти не стосуватимуться фільмів і передач, створених до 1 серпня 1991 року (крім дитячих і анімаційних). Їхня трансляція допускатиметься і не українською, але із субтитрами державною мовою. Мультфільми та дитячі передачі треба буде озвучувати українською.

Закон, звичайно ж, запрацює не одразу. Він набере чинності через чотири місяці після опублікування. А перед цим його ще має підписати Президент. Петро Порошенко одразу ж, 23 травня, дав зрозуміти, що підпише документ. Та навіть після набрання чинності законом у телеканалів буде ще рік так званого адаптаційного періоду. Тобто всі телепроекти та фільми російською мовою, які канали частково чи повністю створили за свої гроші ще впродовж цього адаптаційного року зараховуватимуться як українські.

Навіть незважаючи на такі компроміси адепти “руського міра” вже на повну кричать про порушення їхніх прав і про тоталітаризм. Це, звичайно, звучить смішно, але “Опозиційний блок” вже пообіцяв зібрати підписи та звернутись до Конституційного суду з вимогою визнати неконституційними квоти для української мови на українському телебаченні. Якось так. Окрім того, в “Інтер Медіа Груп” вже заявили, що мовляв, закон про квоти завдасть шкоди українському телебаченню, бо  цей канал вважає неможливим “в потрібному обсязі створити якісний контент українською мовою або в такому ж обсязі зробити якісний дубляж”.

Зазначимо, що в майбутньому за невиконання закону передбачено штраф для телеканалів у розмірі 5% загальної суми ліцензійного збору.