Міжнародний суду ООН цього тижня, 19 квітня, виніс перше, проміжне рішення у справі “Україна проти Росії”. Воно стосується тимчасових заходів, яких наша держава вимагала проти РФ через порушення нею двох конвенцій ООН:  про боротьбу із фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Щодо першої, то суд відмовив у запровадженні тимчасових заходів проти РФ. “Україна не дотрималася тих стандартів доказової бази, щоб довести умисність перерахування коштів”, – заявив голова суду Ронні Абрахам, повідомляє “Європейська правда”. Тут мається на увазі перерахування коштів так званим ДНР/ЛНР з боку Росії саме на здійснення терактів.  “Суд нагадує, що сторони підписали пакет Мінських угод. Його схвалили президенти України, Росії, Франції та канцлер Німеччини. Суд очікує, що сторони докладуть спільних зусиль для виконання цих домовленостей і врегулювання конфлікту на сході України”, – зазначив Абрахам.

Щодо дискримінації (а позов стосується дискримінаційної політики Кремля щодо кримських татар та українців у Криму), то суд затвердив тимчасові заходи. “Росія до винесення фінального рішення у цій справі має зняти обмеження з прав кримських татар, зокрема щодо провадження діяльності своїх інституцій, включаючи Меджліс. Також Росія має забезпечити наявність освіти українською мовою”, – заявив представник колегії суду, передає українська служба “Голосу Америки”.

Як бачимо, загалом ми отримали попередні рішення Міжнародного суду ООН, до яких можна ставитись по-різному. До рішення по суті справи ще дуже далеко.

Але нині традиційний для українців в останні роки підхід “зрада/перемога” тут абсолютно некоректний. По-перше, треба розуміти, що це за Міжнародний суд ООН і які справи він розглядає. По-друге, в цьому ж контексті треба розуміти, що подібного попереднього рішення суду потрібно було чекати, та й загалом позови України проти Росії стосується не зовсім того, чого хоче більшість наших громадян. Але інших варіантів, як наполягають представники нашої влади, зараз фактично і немає. Хоч деякі експерти і стверджують, що ми могли б робити більше.

По-третє, незалежно від рішень щодо попередніх тимчасових заходів, суд визнав, що має юрисдикцію “prima facie” ( “на перший погляд”, попередню юрисдикцію) для розгляду українських скарг за обома конвенціями, саме тому і розглянув питання тимчасових заходів. А, отже, Росії не вдалось “зарубати” справу на самому початку й надалі українська сторона матиме ще час, щоб надати суду більше доказів фінансування Росією терористів на Донбасі.

“12 травня ми збираємось ще раз в Гаазі, і президент суду буде приймати рішення щодо подальшого розгляду справи, а саме як вона буде просуватись і скільки нам буде надано часу на підготовку основного меморандуму, де ми маємо викласти всі докази в деталях, включаючи вже і суб’єктивну сторону цієї справи”, – зазначила заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль під час зустрічі з Президентом Петром Порошенком 21 квітня, повідомляє прес-служба нашого гаранта.

Звичайно, судовий процес буде непростим, ще раз наголосимо, що  затягнеться не на один рік. І ніхто та ніщо не гарантує нам вдалого кінцевого  результату. Та й будь-який кінцевий результат можна буде оцінювати, коли до цього дійде, по-різному. Тепер по-порядку розглянемо ті моменти, на які зараз треба звернути увагу.

Міжнародний суду ООН розташований у Гаазі. Але не потрібно його плутати із Міжнародним кримінальним судом (який не входить в офіційні структури ООН; під юрисдикцію МКС підпадають найважчі злочини: геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності). “Пошта” вже писала про те, що загалом у Гаазі, окрім вже згаданих судів, діють  ще декілька трибуналів: Міжнародний трибунал із колишньої Югославії, Міжнародний трибунал із Руанди, Міжнародний трибунал із Сьєрра-Леоне. Щодо міжнародного суду ООН, то він розглядає суперечки між державами, що пов’язані з порушеннями міжнародних договорів і зобов’язань. В нашому випадку йдеться про міжнародні конвенції, ратифіковані Україною та Росією.

І тут ми підходимо до важливого моменту: практично неможливо змусити Росію виконувати рішення суду про тимчасові заходи чи навіть кінцеве рішення після розгляду справи по суті в майбутньому. Зобов’язати Кремль виконувати щось могло б рішення Радбезу ООН, але Росія є його постійним членом з правом вето. Тому такий варіант зараз навіть не варто розглядати. А ще не забуваймо, що росіяни самі собі придумали таке законодавство, за яким Конституційний суд РФ може визнавати рішення міжнародних судів необов’язковими для виконання, якщо вони суперечать їхній Конституції. Ось так…

Для чого тоді судиться Україна? Ігнорування Росією будь-яких рішень суду ООН лише доводитиме її вину і зберігатиме для нас міжнародну підтримку, зокрема у питанні санкцій проти РФ. Загалом же Україна просто зобов’язана використовувати усі можливі правові шляхи в нинішній ситуації.

Але рішення Міжнародного суду ООН не поверне нам ні анексований Крим, ні окуповану частину Донбасу. Про це взагалі зараз не йдеться в нинішньому судовому процесі. Так само як і суд не може визнати ці вкрадені у нас території “російськими”.

Як уже зазначалось, скарги України в цьому суді стосуються лише порушення Кремлем конвенцій ООН  про боротьбу із фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Тому і судові рішення стосуються та надалі стосуватимуться тільки цих конвенцій.

Дискримінацію  кримських татар і українців в анексованому Криму довести буде набагато легше. Можливі рішення в майбутньому про якусь компенсацію постраждалим. Але це навряд чи зупинить подальше переслідування непроросійського населення на півострові.

Щодо порушень Кремлем конвенції про боротьбу із фінансуванням тероризму, то власне поняття “тероризм” є дуже розмитим. А суд ООН взагалі вперше розглядає скаргу за цією конвенцією. І тут є та буде надалі дуже багато правової еквілібристики. Адже усі ми розуміємо, що хоч офіційно війна і не оголошена, але Росія воює проти України. А зараз в суді ми взялись доводити не воєнну агресію проти нас, а те, що в окремих випадках Кремль давав гроші так званим ДНР/ЛНР суто для здійснення терористичних атак. В цьому контексті представники української сторони ще на початку судового процесу у березні говорили про те, що не всі бойовики ДНР/ЛНР є терористами, а тільки ті, хто причетний до атак на цивільних. Все дуже складно. Але загалом в міжнародному праві немає нічого простого. Якщо його, звичайно, дотримуватись…

“Європейська правда” пояснювала чому Україна подала скарги до Міжнародного суду ООН саме за згаданими двома конвенціями і не підняла питання агресії: “Обидві ратифіковані Росією, і щодо обох Суд ООН може ухвалювати рішення, не питаючи згоди Кремля… Але доводити агресію за цими конвенціями Україна не могла: цей термін там просто не згадується… Хоча окремої конвенції щодо цього немає, та формально Україна все ж могла поскаржитися в Гаагу на порушення Кремлем п.2.4 Статуту ООН. Однак тут випливає низка проблем, тож профільні юристи сходяться на думці, що шлях обраний правильно. А згодом можна буде повернутися і до визнання агресії”.

Поки ж ми ще довго чекатимемо рішень суду ООН на українські скарги щодо двох конвенцій. Шанси на перемогу в суді по цих двох скаргах, як уже зазначалось, – різні. За умови поразки, звичайно, наша міжнародна підтримка може послабитись.  Але навіть, якщо під час судового процесу не буде доведено фінансування Росією терористів, але суд ООН визнає, що Кремль перекидує свої війська і зброю в окупований Донбас, то це також буде дуже важливим. Адже власне на рівні міжнародних судів такого визнання ще не було.

Тим часом Президент Петро Порошенко вже заявив, що зараз важливо навіть те, що суд визнав Росію стороною Мінських домовленостей. “Міжнародний суд ООН закликав Росію до повного виконання Мінських домовленостей. Це означає, що Росія є стороною Мінських домовленостей, а не посередником, як із самого початку вона намагалась себе представити. Визнання цього, наголошую, є не політична оцінка, а вперше прозвучала юридична оцінка, яка є надзвичайно важливою для нас”, – заявив він.

Представники нашої влади багато говорять про те, що зараз відбуваються лише перші кроки у судових процесах України проти Росії. Далі обіцяють наступні кроки. Але загалом про стратегію мало хто щось говорить.

“З огляду на те, що Міжнародний суд правосуддя ООН прийняв позицію України з приводу переслідування кримськотатарського народу, цю ситуацію буде ще складніше ігнорувати Міжнародному кримінальному суду. З огляду на масовий наплив переселенців з Росії та знищення власності, рішення Міжнародного суду правосуддя ООН може вказувати на склад злочину, передбаченого у статті 7(1)(h) статуту Міжнародного кримінального суду, а саме – злочину проти людяності. Я не кажу, що Росія порушила статтю 7(1)(h), але нинішнє рішення Міжнародного суду ООН заохотить українців презентувати прокурору таку теорію”, – таку думку щодо ймовірного подальшого розвитку подій висловив у Twitter професор у Northwestern Pritzker School of Law у Чикаго Юджін Конторович, інформує “Радіо Свобода”.

Та як далі доводити агресію Росії проти України? Що наша влада мала б вже робити паралельно із нинішніми скаргами, але не робить?

“Дії України щодо подання позову щодо невиконання РФ своїх зобов’язань є безперечно правильним. І все, що можна було зробити на сьогодні – зроблено, але це питання тактики. Рішення судових інстанцій, навіть якщо вони будуть позитивними для України, не вирішують питання відповідальності Росії за агресію. Вони вирішують відповідальність РФ за порушення окремих конвенцій. Для того, щоб нормально ставити питання про відповідальність Російської Федерації за акт агресії, Україна повинна виконати “домашнє завдання”, а цього не робиться. Потрібно підготувати консолідовану претензію України, як держави, що зазнала акт агресії, до Росії, як держави, що вчинила акт агресії”, - заявив в ефірі “5 каналу” правознавець-міжнародник, колишній представник України в Раді ООН з прав людини Володимир Василенко.

Ще раніше він наголошував на тому, що вирішити проблему відповідальності Росії за збройну агресію проти України неможливо в юридичній площині, й, змусити Кремль визнати свою провину та компенсувати збитки може лише консолідована позиція світової спільноти та достатньо жорсткі санкції.