Колекціонер із Британії Нік Мід на інтернет-аукціоні eBay придбав за 37 тисяч доларів танк Т-54 радянського виробництва, який колись брав участь у війні в Перській затоці в 1990-1991 роках (відомій як “Буря в пустелі”) у складі армії Іраку часів Саддама Гусейна. Бойова машина стала трофеєм військ західної коаліції й була виставлена на аукціон.

Оглядаючи танк, колекціонер виявив у паливному баці п’ять золотих зливків загальною вартістю два мільйони фунтів стерлінгів (2,5 млн USD). Як пише часопис The Sun, найімовірніше, скарб був схований офіцерами армії Саддама, які усвідомлюючи свою поразку, готувалися до втечі. Забрати золото їм, очевидно, завадив занадто швидкий наступ військ західної коаліції.

Ця новина надихнула на пошуки шукачів скарбів по всьому світу. Поза тим, шукати коштовності можна не тільки на островах Карибського моря, де панували легендарні пірати, але й в… Україні. “Пошта” підготувала перелік семи легендарних незнайдених скарбів України.

Про 200 тисяч золотих червінців, нібито відданих українським гетьманом на зберігання під відсотки в Ост-Індську компанію, писали дуже багато. Коротко нагадаємо, що арештований Петром I Полуботок навіть під тортурами не зізнався, куди подів свої багатства. А статки він мав чималі – Павло Полуботок вважався одним із найбагатших людей свого часу. Після його арешту, до України виїхав бригадир А. Рум’янцев, якому доручили скласти опис гетьманського майна. Бригадир конфіскував багато чого: землю, селян, палаци, худобу. А ось грошей виявилося підозріло мало.

За найпопулярнішою версією, завбачливий гетьман напередодні арешту відправив до Англії сина, який і передав золото на зберігання в Ост-Індську компанію.

Однак, існує й інше припущення – гетьманський скарб й досі в Україні. Деякі історики переконують, що Полуботок мусив тримати гроші в такому місці, щоб завжди мати можливість швидко ними скористатися. Діжки з червінцями вірні гайдуки могли закопати десь в околицях гетьманської резиденції в Глухові. Ще одне ймовірне місце сховку –  село Підставки Полтавської губернії. Щоправда, і там, і там були зроблені численні розкопки, проте не було знайдено ні шеляга. Тож таємниця золота Полуботка не розгадана донині.

Без перебільшення Сагайдачний – один із найвідоміших гетьманів України. Вже перший його морський похід на Туреччину в 1606 році перетворив Сагайдачного на багатія – лишень самої готівки козацький ватажок узяв близько 180 тисяч злотих, не кажучи вже про незліченну кількість різноманітного краму, забраного в турецьких купців. Потім було ще безліч походів, офіційно – для звільнення з рабства братів-православних. Сагайдачний дійсно подарував свободу десяткам тисяч невільників із України. Але й про воєнну здобич у вигляді золота та срібла також не забував.

Історики солідарні в тому, що Петро Сагайдачний залишив по собі чималі багатства. На жаль, документальних джерел про те, кому дісталися його скарби не виявлено. Цілком можливо, що вони досі сховані десь у дніпровських кручах.

Один із найосвіченіших правителів свого часу Ярослав Мудрий, за свідченнями сучасників, зібрав чималу бібліотеку. Підтримуючи відносини практично з усіма королівськими дворами тогочасної Європи, він не втомлювався звозити до Києва розкішні фоліанти різними мовами. Довгий час вважалося, що книгозбірня згоріла в 1240 році, коли Київ дощенту спалив хан Батий.

Однак, існує припущення, що більшість книг таки вціліла, оскільки була завчасно вивезена з Києва. Шукати бібліотеку Ярослава Мудрого пропонують… у Межигір’ї. Так-так, саме на місці зруйнованого в 1935 році Спасо-Преображенського монастиря, неподалік Вишгорода й було збудовано резиденцію колишнього Президента України Віктора Януковича.

А найцікавіше, що в 1930-х роках під час знищення старовинної святині будівельники наштовхнулися на таємниче підземелля, заповнене старовинними книгами. Однак співробітники НКВС, яких постійно підганяв один із тодішніх комуністичних керівників України Павло Постишев, віддали наказ засипати підвал.

У 1989 році в Інституті археології Академії наук України була створена спеціальна комісія для пошуків бібліотеки Ярослава Мудрого. На початку 1990-х (тоді межигірська резиденція ще не була приватизована і залишалася в державній власності), археологи п’ять сезонів поспіль намагалися відшукати бодай якісь сліди підземного сховку з книгами. Так і не знайшли.

Москва досі вважає його зрадником, українці називають героєм, а в Швеції й зараз святкуються річниці Мазепи. Змушений до втечі з рідної України, один із найбагатших людей, свого часу фізично не міг вивезти нагромаджені за багато років статки. Де їх шукати? В Івана Мазепи були аж чотири офіційних резиденції.

Проте не виключено, що шукати слід там само, де й бібліотеку Ярослава Мудрого – в Межигір’ї. Відомо, що Мазепа опікувався Спасо-Преображенським монастирем, зокрема, спеціальним універсалом від 9 лютого 1688 року підтвердив усі монастирські маєтності. Може, для того, щоб якийсь магнат не забрав у монахів землі, в яких гетьман закопав частину своїх статків?

У багатьох науково-популярних текстах, опублікованих у ХХ ст. у Галичині, зокрема в Перемишлі, повторюється мотив існування та зникнення так званої “Данилової корони”. Відомо, що 1253 року в Дорогичині над Бугом папський леґат Опізон коронував князя Данила Галицького короною, яку прислав особисто папа Інокентій ІV.

Корона зберігалася в Холмі, а згодом у Львові. У 1340 році польський король Казимир Великий вивіз клейноди володарів Галицько-Волинського князівства (за деякими даними, крім корони були ще прикрашені дорогоцінним камінням скіпетр і держава) до тодішньої столиці Польщі Кракова.

Про долю “Данилової корони” від 1340-го до 1700-го достовірних даних немає. Відомо натомість, що в 1700-1713 рр. уніатський митрополит Перемиський Юрій Винницький наказав виготовити для себе митру на основі невідомої старої руської княжої корони. Чи була ця княжа корона залишком автентичної королівської корони Данила Галицького, досі незрозуміло.

На початку 1651 року в козацькій скарбниці була виявлена значна нестача коштів. Старший син гетьмана Тиміш Хмельницький, відомий своїм крутим норовом, звинуватив у крадіжці ненависну мачуху – другу дружину Хмельницького Мотрону (Олену) Чаплинську. Про це так писав шляхтич Кшицький: “Кажуть, Хмельницький наказав жінку свою повісити за те, що виявлено перехоплені листи до неї про те, щоб вона всі скарби закопала в землю”.

За деякими даними, Тиміш так поспішав позбутися мачухи, що слідство провів абияк, не провівши ретельних допитів. Тож деякі історики впевнені, що частина закопаних слугами Мотрони скарбів так і залишилася в землі, а якщо точніше – в підземеллях Чигиринського замку, куди дружина гетьмана мала вільний доступ. А враховуючи той факт, що в 1678 році під час турецької облоги замок було підірвано і він уже ніколи не відновлювався, то залишається надія, що частина скарбниці великого гетьмана досі знаходиться десь під рештками мурів.

Його називали овечим королем. Його колишня садиба – легендарний заповідник “Асканія-Нова”. Його спадкоємці – верхівка уряду князівства Ліхтенштейн.

Очевидці пригадують, що 1918 року, ще за тиждень до захоплення революційними загонами резиденції барона Фрідріха Фальц-Фейна на Херсонщині в її підвалах зберігалися ящики з валютою різних держав, ювелірними прикрасами та творами мистецтва.

Куди вони поділися – не знає ніхто. Хтось впевнений, що барон встиг вивезти свої скарби на батьківщину в Німеччину, інші переконують, що вірні слуги переховали хазяйські статки, третя версія – скарби розвіяло революційним вітром, адже тоді в Україні панувала повна анархія.